WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Виховання як цілісна система - Реферат

Виховання як цілісна система - Реферат


Реферат
на тему:
Виховання як цілісна система
Учитель, який передає дитині лише знання ,- це ремісник, той, хто виховує характер, - справжній митець своєї справ.
Софія Русова.
Система освіти! Серед багатьох галузей чи не одна, системний характер якої відображений у самій її назві. Поняття "система" стало найпоширенішим не лише серед педагогів-дослідників, а й учителів-практиків. Освітяни мають справу з найскладнішою системою на Землі - Людиною. Отже, людино-, дитино-, кордоцентризм в основі виховання. Поняття "виховна система", "виховний простір", "довкілля", "педагог-фасилітатор", "педагогічна взаємодія", "родинність", "життєтворчість особистості" - далеко не повний перелік понять, що покладені в основу концепції виховання як цілісної системи. Сутність виховання в ліцеї можна виразити формулою: це управління процесом особистісного розвитку старшокласника як проектувальника життя через створення сприятливих умов.
Що ж ми розуміємо під поняттям "виховання як цілісна система?" Для того, щоб дати відповідь на це питання, розглянемо найбільш суттєві ознаки такої системи. Першою і загальною ознакою системи є те, що вона складається з певної сукупності споріднених елементів (компонентів, структурних одиниць).
Виховна система в ліцеї - це цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти виховання, їхня діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвиткові і саморозвиткові особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Ушинського, "духу школи".
Виховна система ліцею має дійсно складну структуру, складові виховного процесу (на схемі 1) утворюють трикутник, у центрі якого особистість учня. Запропонований нами "виховний трикутник" - рівносторонній, рівноправний, де педагоги, батьки, соціальні об'єкти взаємно впливають на особистість учня.
Базовою основою виховної системи ліцею є вихідна концепція "Громадянин України ХХІ століття" (автори Кононенко П.П., Сазоненко Г.С., Галіцина Л.В.), діяльність, що забезпечує реалізацію ідей, концепцій; суб'єкти діяльності, відносини, які інтегрують суб'єкти в спільність; управління, що сприяє інтеграції в цілісність, а також інноваційний режим розвитку.
Як видно зі схеми, серцевиною виховного процесу в ліцеї є особистість - її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самосвідомість, характер. Саморозвиток особистості дитини - головний критерій ефективності розвитку гуманістичної виховної системи нашого навчального закладу. А тому гуманізація навчально-виховного процесу, його зорієнтованість на особистість, створення оптимальних умов для її розвитку, самовизначення та самореалізації і є основою освітньої моделі Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Отже, першочерговим нашим завданням є розвиток творчої, відповідальної особистості, активного громадянина.
Особливої актуальності у виховній діяльності набуває питання активізації внутрішніх потенцій ліцеїстів, залучення їх до співтворчості з педагогами та ровесниками, розвиток ліцеїстів як суб'єктів освітньої діяльності, ініціативних, з належним рівнем мотивації, рефлексії та саморегуляції.
Що ж таке суб'єкт діяльності, суб'єкт розвитку?
Психологи К.О. Абульханова, А.В. Брушлинський, розробляючи суб'єктно-діяльнісний підхід у напрямку більш конкретного визначення категорії суб'єкта психічної діяльності, вважають, що суб'єкт - це таке утворення, що інтегрує внутрішній світ, забезпечує цілісність психічного життя. А.В. Брушлинський дає таке визначення суб'єкта: "Людина як суб'єкт - це вища системна цілісність усіх її складних якостей, у першу чергу психічних процесів, властивостей і станів, її свідомого і несвідомого. Така цілісність формується в ході історичного і індивідуального розвитку".
Б.Г.Ананьєв розробив концепцію людини як суб'єкта пізнання, праці, спілкування у співвідношенні з поняттями індивід, особистість, індивідуальність, розглядаючи останнє як вищий рівень розвитку суб'єктної активності, наслідок того, що "високий коефіцієнт екстеріоризації, активної діяльності дозволяє людині будувати себе зсередини, як замкнену саморегулюючу систему".
У Г.С. Костюка ми знаходимо положення про те, що "об'єктивні обставини впливають на учня через внутрішні суб'єктні умови, через його діяльність". На думку вченого, на етапі підліткового віку "особистість виступає як суб'єкт власного розвитку, який свідомо обирає свій подальший життєвий шлях. Особистість починає все більше працювати над собою, створювати себе результатами власної діяльності".
Визначаючи сутність та закономірності розвитку саморегуляції в підлітків, М.Й. Боришевський пов'язує її з їхньою здатністю усвідомити себе суб'єктом і зайняти позицію суб'єкта. Він виділяє серед функцій саморегуляції функції "суб'єктного впливу", тобто впливу на власні психічні процеси і стани з метою їх оптимізації. З огляду на це, важливе місце серед завдань освітнього процесу посідають:
- заохочення підлітків бути суб'єктами своєї психічної активності, управляти своїм психічним життям, забезпечувати його цілісність, гармонійність, одержувати задоволення від реалізації смисложиттєвих цілей;
- сприяння тому, щоб підлітки були активними особистостями, докладали власні зусилля в розвиток своїх психологічних якостей, у реалізацію свого потенціалу і досягнення того, що визначається смислом життя.
Орієнтуючись на розвиток у підлітків властивостей зрілого суб'єкта, суб'єкта власної життєдіяльності, педагогічний колектив заохочує підлітків до самоактуалізації, самовизначення, самоствердження.
Прагнення до самовизначення, самореалізації, самоствердження - одна з найважливіших потреб людини, умова її психічного розвитку. Уявлення про себе, своє "Я" неминуче породжує потребу в реалізації своїх можливостей та здібностей. Самовизначення особистості нерозривно пов'язане з самореалізацією, а далі - і з самоствердженням. На високому рівні розвитку особистість оцінює свої дії і здійснює свою потребу в самоствердженні, виходячи з власних ціннісних орієнтацій і цілей. Потреба в самовизначенні, самореалізації, самоствердженні є однією з важливих складових самоактивності людини і детермінантою її поведінки.
Самовизначення є вибір особистості з комплексу можливих альтернатив особливого, притаманного лише її шляху розвитку взаємин із суспільством.
У ситуаціях самовизначення особистість не лише має можливість вибору, а й поставлена перед необхідністю вироблення і реалізації своєї власної думки, оцінки навколишнього. У таких ситуаціях особистість, вибираючи, самовизначається, реалізує в практичній діяльності, у спілкуванні потенціал своїх ставлень, впливаючи на хід подій, стаючи Суб'єктом свого життя.
Оволодіваючи самим процесом самовизначення, свідомо визначаючи свій життєвий шлях, особистість не лише стає суб'єктом власної життєдіяльності, вона творить самусебе, перебудовує свій внутрішній світ, стає суб'єктом саморозвитку, самореалізації, самовиховання, виявляє таким чином свою активність.
Рівень розвитку активності як суб`єктного потенціалу особистості ми вважаємо важливим параметром у професійному спрямуванні ліцеїстів.
Наступна характеристика цілісної системи полягає в тому, що кожен з її структурних компонентів виконує певну функцію, а отже, визначимо її як функціональну специфічність. Функціональна специфічність пов'язана з індивідуальністю, цілісністю, якісною і кількісною граничністю компонента. Кожен елемент системи може виконувати свою індивідуальну функцію лише в тому випадку, коли він внутрішньо організований, а інші компоненти певним чином пов'язані між собою (структурна специфічність).
Розглядаючи на цій
Loading...

 
 

Цікаве