WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Визначний українознавець Зенон Кузеля - Реферат

Визначний українознавець Зенон Кузеля - Реферат

Скажімо, галицький "прорив" у розробці термінологічної номенклатури розкрився не тільки в зв'язку зі значно сприятливішим становищем українства в Австро-Угорщині в порівнянні з Росією, але й "весною народів" 1848 р. Тоді українська мова в конституційній державі прийшла в шкільні підручники й адміністративне управління, у вищу школу. Маловідомі матеріали вводить Кузеля в науковий обігу розділі про 1917-1920 рр., коли українська мова вперше здобула статус державної, коли оперативно творилися лексикографічні праці, завданням яких було модернізувати нашу мову, пристосувати її до нових обставин і вимог життя.
Заключні частини статті - "Повоєнні часи" та "Праця на еміграції" - дає панораму набутків (під егідою ' академічного Інституту української наукової мови в Києві виходить кількадесят цінних видань 20-х - поч. 30-х років - А.Кримського, О.Курило, П.Тутковського, М.Шарлеманя, Ф.Калиновича й ін.) та втрат цієї галузі філології. Вияви цих останніх - у розгромі Української Академії наук і репресіях мовознавців старшого покоління, знищенні питомих національних ознак української мови та насильницького її наближення до "квітучої пролетарської московської мови". Так центром нашого вільного словництва знову стала Галичина, потім - еміграція. Спеціально ж таким центром слід назвати - Берлін, Словниковий відділ Українського наукового інституту.
Деякі сторінки реферованої студії є автокоментарем Кузелі до власних лексикографічних видань, містять суттєві подробиці праці над ними, їхньої долі, висвітлюють участь ученого в різних мовознавчих проектах. Так, значення першого, 1910 року "Словника чужих слів" він справедливо добачив у тому, що тут уперше проведене зіставлення і пояснення іншомовних слів у нашій мові. Причому не тільки запозичень новітніх, а й давніше прийнятих як у літературну, так і народну мову. З'ясував лексикограф власну участь у великому німецько-українському словнику В.Кміцикевича і Спілки 1912 р. Вона полягала в допомозі матеріалами та порадами, складанні плану видання та технічній його редакції. Зальцведельська сторінка насиченого працею життя Кузелі "озвучується" розкриттям маловідомого аспекту таборової діяльності. Автор зазначив, що навіть табори полонених упродовж 1917-1918 рр. стали "термінологічними і словарними робітнями", з яких постали німецько-українські словники Б.Лепкого, П.Лисецького та другий "чужомовний" самого Кузелі. Спільними зусиллями галичан і наддніпрянців та на основі "Словаря" Б.Грінченка в Зальцведелі було укладено (під орудою В.СІмовича і з участю Р.Смаль-Стоцького й 3.Кузелі) першу частину "Словника українських синонімів", котрий, на жаль, загинув у час революції.
Докладніша характеристика діяльності Словникового відділу дає уявлення про лексичні скарби в його посіданні - півмільйона карток, ексцерптованих із публікацій XX ст. Окрім того - ще й багаті матеріали з Буковини Л.Когута і В.Кміцикевича, термінологічні опрацювання співробітників і симпатиків відділу М.Бардаха, О.Гузар, Р.Димінськогр, О.Жуковського, К.Купчанка, П.Франка, В.Щербаківського й ін. Згадує Кузеля ще один значний і цікавий проект - "Українсько-німецький і німецько-український хліборобський словник" - за його і Р.Димінськрго редакцією. Словник коштував понад двох років інтенсивної і старанної праці, почав уже було друкуватися, та на перешкоді стала війна. Внеможливила вона і працю над чотиритомним словником української мови, позбавивши Кузелю призбираного задля цієї мети лексичного матеріалу.
З приводу найсоліднішої словникарської публікації, що нею Кузеля створив собі, за виразом І.Мірчука, "топитегтіит аеге регеппіиз", вагомо сказано про мету і специфіку "Українсько-німецького словника" ось що: "Авторам присвічувала ідеальна ціль зібрати в словнику найважніші слова й вислови, що їх уживається в широкому житті сучасності. Крім цього, в словник увійшли слова, що хоч і перестаріли подекуди, а проте мають свою вагу при читанні давніших творів чи з уваги на термінологічні моменти. З цих міркувань втягнено в словник і деякий готовий матеріал, одначе усюди його відзначено відповідними ремарками. Більшу увагу автори звертали на складені слова й головно на приросткові дієслова... Уперше використано в словнику ширше українську ономастику, наведено всі імена й взято під увагу топографічні назви, назви гір, річок, місцевий, народів, країн тощо, наскільки вони в'яжуться з українською культурою, історією, господарством, - щоб між іншим зазначити теж їхню правописну форму... Багато праці присвячено наголосові і флексійним формам, уживаючи до цього модерних засобів" (ЗНП. - С. 234). Так що цей словник у певному розумінні був кроком Кузелі до втілення його мрії про синтетичні й універсальні видання майбутнього.
На тій же високій синтезуючій ноті завершив Кузеля-словникар свою мовознавчу діяльність, опублікувавши в томі першому "Енциклопедії Українознавства" 1949 р. історичний огляд української лексикології.
Роблячи висновок про вагомість доробку вченого на лексикографічному полі, можна без перебільшення констатувати його щедрий на ньому науковий ужинок. Основні праці Кузелі забезпечили йому тривку позицію серед чільних постатей в історії української словникарської справи нашого віку. Згідно з оцінкою його колеги Я.Рудницького, котрий, набувши досвіду в співпраці з Кузелею, згодом створив капітальний "Етимологічний словник української мови", - "Він був піонером у повному розумінні цього слова в лексикографії іншомовних словників та дав ініціативу й працю для багатьох інших лексикографічних проектів, з яких тільки частині пощастило побачити світло дня. Як відданий українській справі патріот 3.Кузеля завжди стояв на сторожі українського слова - найкращого й найбільш досконалого виразника української душі, української культури в минулому й сучасному" (ЗНП. - С.88).
Зенон Кузеля - бібліограф
Окреслена в заголовку ця третя галузь діяльності Кузелі (та не остання за значенням, - адже саме з неї починається всяка наукова робота) тісно поєднана з набутим ним бібліотекарським фахом. Властиво, можливо, що саме бібліографічні дебюти з 1901 р. у ЗНТШ, до співпраці в яких його залучив М.Грушевський, викликали в Кузелі гадку про потребу спеціалізованої бібліотекарської підготовки. Тож автор бібліографічних заміток і оглядів (із тим же аспектом бібліографічним) та секретар на той час семінарійної бібліотеки В.Ягича наприкінці 1906 р. склав у радників Гааса і Гіммельбауера бібліотекарський іспит та став практикантом університетської бібліотеки. Редагував слов'янську частину ЇЇ каталогу, надавав бібліографічну допомогу іноземним ученим, котрі цікавилисьукраїнською тематикою. Продовжуючи бути бібліографом нових західноєвропейських праць (етнографічних, археологічних, антропологічних тощо) на шпальтах ЗНТШ (а Вол. Дорошенко мав усі підстави образно атрибутувати цю діяльність, яка заповнювала тисячами позицій1 сторінки "Наукової хроніки" "Записок", "мозольною, справді муравлиною бенедиктинською") поширив коло видань, із якими співпрацював, віденським часописом "2еіізспгітї тиг озтеггеісгіізспе ВІЬІіодгаргІіе" та краківським видавництвом Академії наук "РосгпіК 5Іал/ізгус2пу", де друкував рецензії та бібліографію української літератури. Варто тут згадати той
Loading...

 
 

Цікаве