WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Визначний українознавець Зенон Кузеля - Реферат

Визначний українознавець Зенон Кузеля - Реферат


Реферат
не тему:
Визначний українознавець Зенон Кузеля
Лексикографічний набуток ученого*
Перша праця Кузелі-мовознавця, "Словар чужих слів", - раннє, та вагоме видання з ряду цінних лексикографічних. Вона вийшла 1910 р., та лінгвістичні інтереси вченого (до речі, пов'язані з етнографічними) сформувалися ще в добу університетських студій. Витоки цих зацікавлень, яким Кузеля віддав щедру данину впродовж усього творчого життя, сягають ще бережанської "Молодої України". Саме тоді, бажаючи виконати громадсько-корисну працю та дослідити іншомовний тезаурус у рідній мові, він разом із молодшим товаришем і теж "молодоукраїнцем" М.Чайковським заходився ладнати вищезгадане словникарське видання.
Добрі та знайомі віденські професори слов'янської філології (В.Ягич, В.Вондрак, К.Іречек, М.Решетар) та порівняльного мовознавства (О.Шредер, Скленарж), прослухані курси, у яких спеціалізувався (крім дисциплін, і згаданих при прізвищах професорів, - це також діалектологія, палеографія, історична граматика слов'янських мов), озброїли його міцними систематичними знаннями. До того ж лексикологія не тільки не відволікала студента від обраного основного роду наукової діяльності, етнографії, а й просто-таки "стикувалася" з нею при вивченні, скажімо, народної термінології й ономастики. Слов'янське мовознавство тут ставало в пригоді порівняльним матеріалом, не кажучи про загальнонаукові філологічні засади. Симбіоз лінгвістики й етнографії посприяв високій науковій стійкості Кузелиних дослідів (зокрема, в частині етимологічній) у галузях вивчення явищ народної культури широкого спектру.
Співпрацівник віденських музейних і наукових інституцій, молода людина зі значними контактами з німецькомовними науковими часописами й закордонними вченими, врешті українець, котрий досконало володів німецькою й іншими мовами, - Кузеля керувався, крім лінгвістичної, й чисто практичною потребою при укладанні "чужослівного" словника. Він, маючи самоцінне значення, став свого роду етапом у здійсненні проекту ще ширшого, на той час особливо актуального - створення високоякісного німецько-українського (до його укладання Кузеля приступив у Чернівцях у співпраці з В.Кміцикевичем) і "зворотного" словників. У цьому ж місті врешті з'явилося першим виданням і згадане лексикографічне нове джерело - "Словар чужих слів" Кузелі-Чайковського. На ступне видання 1918 р. "Словника чужих слів" було вже наслідком праці самого лише Кузелі.
Перша ластівка в тогочасному українському словництві, "Словар...", ця новаторська лексикографічна праця, охопила понад дванадцять тисяч слів (із них понад дев'яти тисяч - в опрацюванні нашого автора, решта - М.Чайковського). Видання було змодельоване за найліпшими на той час німецькими та іншими словниками. Як висвітлював специфіку видання сам автор, "Словар чужих слів" роблений вповні самостійно і, хоча в нім використані всілякі чужі праці, опертий на власнім матеріалі, уложенім при помочі словарів Грінченка і Желехівського та діалектологічних словарів Верхратського, Гнатюка і Шухевича. Розуміючи під чужими словами все, що увійшло в уживання за цілий час історичного розвою української мови, я не вагався містити в словарці і нині загальнознані та зрозумілі вирази, а з другого боку новіші діалектологічні позички, хоча задля браку місця вибирав лише, що важніше (напр., географічні, історичні і церковні терміни). Через се має словар чисто українську марку, якої звичайно не мають подібні видання (принайменше польські і московські)". Тривале наукове життя цієї праці - а його засвідчують перевидання, у тому числі фототипічне за океаном - завдячується тим, що його автор-упорядник разом із співавтором дотримувалися перспективних наукових засад. Утілили їх у життя на доброякісному рівні, з урахуванням національних особливостей. Згідно з оцінкою відомого фахівця, "Як джерельна й перша така праця, цей словник відіграв велику роль в розвитку української лексикографії (майже всі праці про запозики в українській мові виходили від нього) і в розвитку української культури" (Я.Рудницький - ЗНП. - С. 85), урешті в самому усталенні в українській словникарській науці самого принципу іншомовних словників.
Поряд із заглибленістю в так необхідну для України галузь словництва Кузеля-філолог провадив (із чернівецького періоду починаючи) також діяльність науково-педагогічну. Був лектором української мови в учительській гімназії "Української школи", згодом -у Берлінському університеті, де не обмежувався мовним навчанням, залучаючи до українознавчих викладів і інші галузі. Навіть у Зальцведелі, щоденно спілкуючись з українцями з-над Дніпра й інших місць, повсякчас нотував у мові таборян риси, цікаві з лінгвістичного погляду. Так нагромаджувався матеріал для майбутніх публікацій. Водночас усе більше приваблювала Кузелю лексикологічна і лексикографічна праця, все більшу потребу українства він у ній відчував. Тому член мовної комісії НТШ, постійний автор краківського "Річника Славістичного" (реферував тут новини в галузі вкраїнської лінгвістики) заініціював спеціальний Словниковий відділ при Українському науковому інституті в Берліні, що став організаційно-науковим здобутком Кузелі. Врешті, під фірмою новоствореної інституції заходами лексикографа було перевидано фототипічним способом відомий словник Грінченка й Уманця, пізніше "Українсько-німецький словник" 3.Кузелі й Я.Рудницького.
Визріванню ідеї посприяла, крім усвідомлення необхідності такого сучасного лексикографічного видання, оглядова стаття "Словники української мови й термінології", вміщена в берлінському тижневику "Літопис" за 1924 р. На початку 1930-х років під впливом інформації про асимілятивне злиття мов у Радянському Союзі, сиріч русифікацію, що змінила короткочасну і мімікрійну українізацію 20-х років, ідея словника остаточно визріла і сформувалася. Вона полягала в прагненні "опрацювати не тільки українсько-німецький словник, але взагалі, на зразок колишнього Грінченкового українсько-російського словника, дати українському народові великий підручний український словник академічного типу з німецькими еквівалентами, але з виписками й цитатами з модерних українських авторів, фольклору тощо" (ЗНП. -С.85-86).
Накопичення лексикологічного матеріалу поєднувалося з такою не менш важливою роботою, як відшукування матеріальних засобів для здійснення проекту. Врешті Українському науковому інститутові в Берліні німецька Науково-дослідна рада надала стипендію. До роботи було залучено доктора слов'янського мовознавства зі Львова Я.Рудницького, потім - д-ра С.Іваницького. Етапами напруженої праці над словником у відповідному відділі Українського наукового інституту було призбирування лексичного матеріалу, уніфікація картотеки, планування видання та розподіл праці в ньому. Щодо участі Кузелі в першому - основному та найскладнішому виді роботи, то більшість карточок (із потрібним словом у мовному контексті та необхідною "паспортизацією") опрацьована була саме ним. Унаслідок великої завантаженості іншою працею за дня,Кузеля самовіддано працював уночі, громадячи виписки з різнорідної літератури.
Припали йому для лексикографічного двомовного опрацювання слова на літери від "П" до "Я" (від "А" до "О" - Я.Рудницькому).
Loading...

 
 

Цікаве