WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Видатний державний діяч УНР Всеволод Голубович - Реферат

Видатний державний діяч УНР Всеволод Голубович - Реферат

Ярослава, а 19 грудня 1938 р. - Іллю Шульгу. У справах арештованих у 1930-х роках Назара Петренка, Миколи Любинського навіть не поставлена дата їх розстрілу. Дмитро Коліух після арешту в 1931 р. був засланий до Середньої Азії, де й помер у 1937 р. Павла Христюка ув'язнили в Севвостлазі, де він помер 19 вересня1941 р. Із 70-ти осіб, які проходили у справі "Українського Національного Центру", загинули практично всі, за винятком одного - Миколи Шраги [3, 103]. Дослідники життєписів репресованих есерів припускають, що за долю молодшого брата заступився його старший брат - Володимир, який на той час очолював Головпівнічморшлях СРСР [15, 3-4]. В результаті огульних репресій доля багатьох есерів після їх арешту залишилась невідомою до сьогоднішнього дня. Окремі представники партії есерів встигли гучно і яскраво заявити про себе під час різних подій національно-визвольного руху. А хтось - наче метеорит: спалахнув і впав у безвість із захмареного історичного обрію, залишаючи за собою вогняний слід протиборства. Та кожна подія, кожне ім'я повинні бути поновленими в людській пам'яті. І це слід зробити без ідеалізації, без прикрас, без перетягувань у той чи інший бік, а відобразити такими, якими вони були. На жаль, багато чого загинуло під уламками радянського часу, а ідеологізована історія не любила залишати свідків. Тим важливіше зберегти кожне документальне свідчення, кожну згадку, щоб найдостовірніше представити картину виру тогочасних подій.
Навіть після смерті есер Всеволод Голубович не зійшов з української Голгофи: ні тоді, коли він міцно тримав у руках символ української державності - золотий тризуб, прийнятий у ті буремні роки його урядом як Герб УНР, ні тоді, коли формувався людський ланцюг єдності між заходом і сходом, що простягнувся по всіх областях України, ні сьогодні, у дні розбудови незалежної держави України. Нинішні урядовці ще й досі соромливо ставляться до увічнення пам'яті прем'єра УНР, який віддав своє життя в більшовицькій в'язниці за волю свого народу, проявляють млявість щодо віднайдення місця його поховання, а сучасні політичні партії України настільки залякані тим, щоб їх не зарахували до есерів, затаврованих більшовиками як "націонал-буржуазними зрадниками", що й досі лише приховано сповідують ідеологію соціал-революціонерів - найбільш популярної української партії початку ХХ ст. Ім'я Голубовича як "ворога народу" десятиліттями або замовчувалося, або згадувалось лише тоді, коли треба було продемонструвати більшовицькій верхівці, опір яких сил їм доводилося долати для реалізації планів комуністичного будівництва. В радянській літературі есерів нерідко зображували то хижими монстрами, то такими собі примітивними, дріб'язковими, обділеними здоровим глуздом людьми, в найкращому випадку - диваками, вчинки яких практично збагнути неможливо. Але справжні есери - люди особливого ґатунку, особливої породи, яка в сучасних умовах виявляється у найбільш послідовних представників помаранчевої коаліції. Представник блоку "Наша Україна" Віра Отрошко зазначила в інтерв'ю SBS-радіо, що "лише зараз з'являються в українській історії імена В.Голубовича, С.Петлюри, С.Бандери, мова про яких раніше була під суворим табу і "про які я сама (як згадувала В.Отрошко), будучи шкільним учителем, нічого не знала або отримувала інформацію з кривого дзеркала". Ця викривлена інформація ще й до сьогодні настільки міцно вжилася у спосіб мислення старшого покоління, що багатьох з них ніяк не можна запевнити в тому, що ці люди не були "дітовбивцями, кровопивцями і людожерами".
Прикро, але ще й зараз доводиться зустрічатися з виступами окремих політичних груп, як, наприклад, кримська партія "Союз", які звернулися до Президента В.Ющенка з вимогою "припинити популяризацію сумнівних особистостей української історії", мотивуючи її тим, що "на сході і півдні України такі історичні фігури, як Петлюра, Винниченко, Голубович, викликають різко негативне ставлення" [16]. Осліплені марксистсько-ленінською ідеологією, а пізніше - і її сталінською інтерпретацією, вони не спроможні усвідомити, що партія есерів складалася з людей, які робили неможливе можливим; що саме вони, переймаючись думкою про насильство над трудовим народом, спрямовували його на себе і виборювали свою позицію, намагаючись бути у повній згоді з ідеологічними принципами внутріпартійного життя.
Ідеологія УПСР поєднувала національні інтереси з ідеями ліберального народництва. Партія українських есерів з перших кроків діяльності висувала ідею національно-територіальної автономії України, яку пізніше розвинула в широке національне питання, кінцевою метою якого поставила завдання побудови Української незалежної самостійної держави. У своїй соціально-економічній стратегії есери орієнтувалися на селянство та солдатські маси, відстоювали ідеї соціальної справедливості на ґрунті безкласовості української нації, націоналізації великих земельних володінь, популяризували принципи дрібноселянського господарювання.
В 2005 р., відзначаючи 120-річчя від дня народження В.Голубовича, його правнучка Б.Прудник звернулася до Президента України Віктора Ющенка з проханням надати можливість ознайомитись із ходом слідства і матеріалами допитів члена їх родини, який лише в грудні 1991 р. рішенням Генеральної прокуратури України був визнаний засудженим безпідставно і реабілітований. Правова реабілітація у цій справі була важливим кроком до політичної переоцінки тогочасних реальностей. Реабілітованому одним із останніх, у часи незалежної України, Голубовичу просто не встигли віддати належне ні історики, ні публіцисти, ні дипломати, ні митці. У новітній Україні він незмінно потрапляє до кола тих, ким, як мінімум, варто пишатися, не дивлячись на ті претензії, а то й звинувачення, які часом йому висувають.
Привид Голубовича не знаходив свого упокоєння без впливу на формування наступних поколінь українських героїв. У 1934 р. залишки есерівських організацій об'єдналися і створили у Празі спільний ЦК УПСР за кордоном, де до 1939 р. вони видавали неперіодичний орган "Трудова Україна" (редактори Н.Григоріїв та П.Богацький). Відповідно до Указу Президента України В.А.Ющенка від 16 травня 2005 р. за № 793/205 "Про увічнення пам'яті видатних діячів Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки", в Україні в 2005 р. відзначався 120-річний ювілей Всеволода Голубовича [1]. Внесок його як першого голови Ради народних міністрів та міністра закордонних справ УНР у національному державотворенні України був належно оцінений Національним банком України, який, продовжуючи серію "Видатні постаті України", 20 грудня 2005 р. ввів у обіг ювілейну монету номіналом у дві гривні.
У лютому 2005 р. українці в Австралії відзначили 120-річчя від дня народження видатного сина українського народу В.Голубовича. Цій річниці україномовна програма SBS-радіо
Loading...

 
 

Цікаве