WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Видатний державний діяч УНР Всеволод Голубович - Реферат

Видатний державний діяч УНР Всеволод Голубович - Реферат

забуття… кого в той час хвиля революції піднесла на свій кипучий та зрадливий гребінь…". Він вважає своїм обов'язком "згадати бодай одним словом тихнезнаних будівничих новочасної України, яких не згадує офіційна історія" [3, 104]. Сучасні письменники й досі не збили із запилених архівів газетної публіцистики В.Голубовича наліт "контрреволюційності", який розповсюджувала радянська літературна критика, зважаючи на те, що його статті були надруковані у часописах, які, на її думку, не заслуговували уваги громадськості. У письменницьких дописах теж дуже важко віднайти посилання на його статті, твори, опубліковані в журналі "Трудова Республіка" і в газеті "Трудова Громада", редактором яких він був від моменту їх відкриття до закриття.
За буремною революційною діяльністю не вистачало у Голубовича часу на написання ні мемуарів, ні товстих книжок. Натомість він залишив підписані ним урядові документи, які утверджували українську державність; свідчення у тюремних казематах, в яких він всіляко прагнув розтлумачити філософію подвижників національно-визвольної боротьби українського народу в 1917-1921 роках. Час вимушеного перебування у тюремному ув'язненні став для Голубовича важким випробуванням. І не лише в сенсі догляду за своїм здоров'ям (що він робив самотужки, як і багато інших в'язнів) або матеріального забезпечення. Головне, що його турбувало, це після відбуття строків покарання - облаштування умов для продовження політичної боротьби. Ув'язнювали його як політика, ідейні позиції якого щоразу зазнавали поразок, але турбувало його найбільше те, що більшовики не давали йому можливостей сконцентруватися на вирішенні ідеологічних проблем, оскільки їх важко було узагальнити в оточенні криміналів та злочинців. Бурхливі політичні трансформації українського суспільства він переживав у тюрмах, але політика в його житті ніколи не відходила на другий план. Вороги України зробили все для того, щоб не лише знищити його фізично, але й стерти пам'ять про нього, спаплюжити ім'я Голубовича, принизити його державницький чин, здобутий ним під час діяльності в уряді Центральної Ради УНР. Тюремні тортури, показові суди, за задумом їх авторів, мали морально знищити одного з провідників української нації в очах власного народу. Однак він - то як фантом з'являвся, щоб зірвати кайдани в'язня, то як привид зникав у вирі політичної боротьби. Таким привидом був Голубович для всієї більшовицької верхівки, яка ненавиділа його більше тоді, коли він знаходився у в'язниці, ніж тоді, коли він був на свободі. Більшовики не хотіли визнати, що більше боялися його як в'язня. Не дивлячись на те, що строк покарання Голубовича (з урахуванням попереднього ув'язнення) повинен був скінчитися ще влітку 1937 р. (його як політичного в'язня утримували в ярославській тюрмі в умовах суворої ізоляції) і не було підстав для нового засудження, у липні 1937 р. Постановою ЦВК Голубовичу було продовжено строк ув'язнення на п'ять років як особі, що може бути небезпечною для радянської влади. 16 травня 1939 р. В.Голубович помер у ярославській тюрмі, залишивши після себе, замість наукових книг і спогадів, лише декілька томів допитів, свідчень та очних ставок, які й сьогодні служать історикам матеріалом для вивчення цієї неординарної постаті.
Справи Всеволода Голубовича 1921р., 1931р. (фото з Центрального державного архіву СБУ)
Він мужньо прийняв смерть, свідомий того, що не зрадив свого народу, не залишив його ані на хвилину - ні в радості отриманих перемог, ні в болю спільних невдач. Він спокутував долю тих, хто розділяв його мрії та ідеї, і з честю пішов у той світ, з якого немає вороття.
Дослідник його життя і творчості - викладач коледжу Подільського університету Валерій Говоровський - під час інтерв'ю SBS-радіо висловив сумнів щодо природності смерті Голубовича [2]. Враховуючи вік, умови тюремного утримання, безконтрольні дії охорони, її брутальне ставлення до в'язнів, а також відсутність історії його хвороби, Говоровський виклав думку про насильницьку смерть цього видатного українського політика. Природність смерті В.Голубовича завжди викликала сумніви не лише у членів його родини, яка іммігрувала в Америку та Австралію, але й в українських істориків, науковців. Обставини його смерті вважаються загадковими. Це не означає, що можна переоцінити формальний перебіг подій, пов'язаних з його хворобою, яка привела до фатального наслідку. На жаль, перегляд документів його справи не дає відповіді на питання про те, чи було Голубовича навмисно знищено. Останню передсмертну його записку можна скоріше назвати науковим трактатом, ніж заповітом. Саме це й викликало сумнів у природності його передчасної смерті. На карточці в'язня Володимирської тюрми з відбитками пальців його рук був напис - "умер". Правнучка Голубовича - Богдана Прудник - неодноразово зверталась безпосередньо до представників уряду Росії у Ярославській області з проханням відшукати місце захоронення її славного прадіда. Однак відповіді на її запити не надійшли. Представники Національного державного архіву СБУ безпосередньо взялися допомогти їй у цій справі. Нещодавно родичі Голубовича звернулися з проханням через органи Центрального державного архіву СБУ розшукати місце поховання Всеволода Голубовича, з метою повернення його тлінних решток на Батьківщину, де б упокоїлась його душа, а могила стала місцем вшанування його заслуг перед українським народом, ще однією національно-історичною пам'яткою, свідком історії українського народу. Величне мовчання цих пам'яток нагадує людям про боротьбу предків за щастя нащадків. Так, з мертвих вони перетворюються на живих свідків, які виховують у наступних поколіннях нових борців за національну ідею, з'єднуючи мертвих, живих і ненароджених у вічно живу націю. Пам'ятки архітектури, меморіали національним героям, їхні могили, мистецькі, художні, літературні, музичні твори формують свідомість нації. Руйнування таких пам'яток, як духовних, так і матеріальних, стає одним із засобів винищення свідомості народу.
Сотні соратників Голубовича, вірних синів і дочок України, хто звеличив українську землю, залишились малознаними і лежать далеко від їх Батьківщини в безіменних могилах, позначених лише номером їх слідчої справи в органах ОДПУ. Серед мільйонів таких українських поховань, розкиданих по гулагах, зонах, таборах та в'язницях, десь знаходяться і останки нескореного провідника української нації - Всеволода Голубовича, привид якого і досі витає неосяжними просторами держави, за яку він віддав своє життя, але залишився нескорений духом.
У 30-х роках така ж доля спіткала всіх членів ЦК УПСР, які наче за чиїмось наказом загинули у передвоєнні роки. Зокрема було розстріляно: Миколу Чечеля в Суздалі 9 вересня 1937 р., професора Василя Мазуренка 21 листопада 1937 р. в Алма-Аті. У цей же рік було розстріляно Івана Лизанівського, Юрія
Loading...

 
 

Цікаве