WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Важкий шлях до рідної мови - Реферат

Важкий шлях до рідної мови - Реферат

відмовившись зовсім від цієї штучної євразійської мови, ми знову зможемо підняти і рівень освіти, і рівень культури, і рівень виробництва, і рівень життя народу до європейського рівня.
Мову створює народ, мова творить націю, нація виборює свою, національну державу, держава захищає націю, сприяє розвитку мови і прогресу народу. Таким є чарівне коло, у якому люди можуть почуватися впевнено і щасливо. Націю, що користується чужою мовою, чужі люди - інтернаціоналісти - змусять жити під керівництвом зайд - олігархів, шовіністів або комуністів.
Народи, що разом з нами були в імперії під назвою СРСР, і зразу відмовилися від російської мови та стали одномовними (литовці, латиші, естонці) швидко пішли вперед, живуть майже в десять разів краще нас і вже стали кандидатами на вступ до елітного Європейського союзу, а ті, хто до цього часу тримається за російський язик, живуть на рівні африканських країн.
Щоб швидко і справедливо вирішити мовну проблему в Україні, треба скористатися досвідом інших народів. У 1968 році був я в Талліні і помітив, що естонці російською мовою розмовляли з неестонцями тільки на роботі (жити ж треба), а на вулиці та в побуті ніколи не користувалися мовою російських окупантів. Тому вони тепер не мають великих проблем з відновленням мови. Більшість українців, навпаки, намагалися завжди і всюди показати себе по-російськи грамотними і культурними, аж поки найбільш догідливі не забули рідної мови. Тому нині справжній українській інтелігенції треба зовсім відмовитися від вживання російської мови. Тільки так ми зможемо переконати владу проводити мовну політику по-європейськи - в інтересах всього суспільства, а не в інтересах залишків окупаційного чиновництва. Тільки так ми зможемо переконати росіян, що нав'язувати свою мову в чужій державі мають безперечне право лише окупанти. Тільки так ми можемо переконати і Європу, і весь Світ, що "ще не вмерла України і слава, і воля"...
Мені випало добре вивчити і тривалий час користуватися тільки російською мовою, однак я довго не міг звикнути до цієї такої важкої, нелогічної, немудрої чужої мови. Навпаки, чим довше я користувався російською, тим ясніше розумів свої втрати через користування нею. Та оскільки я жив у Росії, то і російська мова поступово стала хоч і не рідною, але й не чужою, звичною. Я писав нею не тільки наукові статті та дисертацію, а й вірші, тобто був цілком зросійщеним.
Проте коли росіяни в Україні після здобуття нами незалежності стали демонструвати неприйняття нашої мови, а найбільш непримиренні принципово розмовляли з нами своєю мовою, що властиво лише для окупантів, я теж вирішив зовсім відмовитися від їхньої мови. Хай вчать мою. А то російські "господа" та "товариші", обжившись у нашій хаті, тепер хочуть і нас змусити розмовляти по-їхньому. Уже до того дійшло, що ми, поминаючи своїх пращурів, розмовляємо над їхніми могилами, як якісь іноземці, не по-нашому. Хіба це не блюзнірство? Хіба це не гріх? Спочатку перестав слухати радіо і телепрограми, у яких звучала російська мова, читав тільки україномовні газети, причому, по можливості, читав уголос, щоб звикнути до українських слів і навчитися їх промовляти. Завжди - на вулиці, у транспорті, на лекціях мав папірець і олівець, щоб занотовувати російською мовою слова, які я не міг зразу перекласти українською мовою. А вдома знаходив їх у словнику і запам'ятовував. Цікаво, що я, відмовившись від російських і наших російськомовних засобів масової інформації, не відчув ніякої втрати.
Через 2 - 3 місяці перестав спілкуватися на вулиці і в усіх установах російською мовою і зовсім припинив будь-які розмови зі своїми друзями і знайомими-росіянами та хохлами їхньою мовою. Хай вчать мою. Я ж бо в Росії розмовляв з росіянами по-російськи.
Це нагадує ситуацію з лисицею, яку заєць пустив у хату, а вона вигнала його на вулицю. Так і російські "товариші", обжившись у нашій хаті, тепер хочуть змусити нас розмовляти по-їхньому, зробити нашу хату своїм домом, а Україну - провінцією Росії.
Більш як півтисячоліття наш народ жив під владою польських королів, а потім московських царів та вождів, і всі вони вважали нас матеріалом для розбудови своїх націй. Тому перші забороняли нашу релігію, другі, більш жорстокі, - мову. Але минули лихі століття і, коли ніхто того не чекав, ми знову піднялися і заявили на весь світ, що не вмерла Україна, що український народ живий і готовий будувати свою державу, щоб повернутися в коло вільних народів.
Що ж оберігало наш народ упродовж тисячоліть від цілковитої втрати своїх національних ознак? Відповідь одна - наша народна мова. Бо українська мова не тільки мудра, красива, співуча, а ще й дуже сильна. Наша народна мова вистояла і 2000 років тому, коли по нашій землі хвиля за хвилею пройшли кілька народів зі Сходу на Захід і навпаки, на Схід; і 1000 років тому, коли разом з християнством до нас прийшла староболгарська мова, яку прийняли тоді князі та їх почт. Українська мова виявилась сильнішою від багатьох царських указів про повну її заборону і свавілля російських вождів, які з допомогою "двадцятитисячників", голодоморів 1921, 1933 та 1947 років, масових репресій українців та таких же масових переселень росіян на нашу землю намагалися здійснити свій чорний імперський задум під гаслом братньої дружби. Не спромоглися вони вбити нашу мову, знівечити душу народу. Лише дехто під впливом останкінської ковбаси та московської водки не тільки рідну мову забув, а й не ремствуючи поїхав працювати на Північ або на БАМ для збільшення золотого запасу та алмазного фонду в Кремлі, а синів своїх послав воювати за острів Даманський з китайцями чи в Афганістан здобувати велику славу для великої імперії. У кожного народу, мабуть, є рабські душі, завжди готові за ковбасу, гроші, медаль або навіть за похвалу, сказану крізь зуби, але ж чужою мовою, не тільки поміняти мову, а й запродати волелюбного сусіда чи зрадити рідного батька.
Наша мова дуже сильна. Навіть в умовах жорстокої і хитрої російської імперії вона вистояла, незважаючи на заборони, висміювання івідсутність економічної підтримки. Незламна наша мово! Ти меч і орало нашого народу. Тільки ти можеш захистити народ від будь-якого агресора краще, ніж вояки і політики, тільки ти здатна вивести нас з найстрашнішої біди. Тільки ти можеш навчити нас працювати добре, по-українському, тільки завдяки тобі ми тепер маємо свою державу. Ти - найдавніша і найсучасніша, найсильніша і найміцніша наша зброя. Немає в світі більш сильної, красивої, непохитної і мудрої мови! Тільки ти можеш зберегти нас у період глобалізації!
Без мови Україна - губернія, а з мовою - держава. Російськомовні українці - запопадливі хохли, і тільки українська мова може зробити з українця щирого патріота України і справжнього громадянина планети Земля. Тому ми, щоб не залишитися зовсім обеззброєними в цьому агресивному світі, ніяк не зможемо відмовитися від рідної мови. Ми повинні скористатися своїм правом не спілкуватися чужими мовами у своїй державі. Тільки тоді ми матимемо сили і час на подолання негараздів і поступу до вершин світового прогресу.
Loading...

 
 

Цікаве