WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Важкий шлях до рідної мови - Реферат

Важкий шлях до рідної мови - Реферат

відцілення Херсонського гідрометеорологічного технікуму, в який я поступив в 1951 році, наступного року перевели в місто Туапсе. Тож російську мову мені випало вивчити краще від української. До речі, спочатку я там упродовж року принципово розмовляв українською мовою, вважаючи ЇЇ первинною і більш досконалою, доки один шанований мною викладач Михайло Чернишов у дружній розмові не переконав мене, що культурна, вихована, розумна людина повинна розмовляти мовою народу, серед якого живе. Якою не була б мова цього народу, іншої в нього немає. Він не може взяти собі кращу мову сусіда, як і дитина не може поміняти матінку на кращу. Тоді я зрозумів свою неправоту і почав поважати право того народу розмовляти російською мовою і вимагати цього від чужинців, хоч все більше переконувався в перевагах нашої мови. Тому і росіянам, навіть тим із них, хто не знає, що їхнє "колбаса" виникло не з колби, а з нашого слова "ковбаса", і вірить у першосортність своєї мови, але вважає себе культурною, порядною, розумною людиною, треба з нами розмовляти українською мовою. Властиво, ми це й бачимо в середовищі культурних, порядних росіян, що живуть в Україні. Тільки таких ми маємо моральне право і всі підстави поважати і вважати доброзвичайними громадянами України.
Перехід на російську мову відразу вплинув на мою мораль і поведінку - я став матюкатися і пиячити як справжній моряк, хоч справжнього моря тоді ще і не нюхав, використовував тюремний жаргон тощо. І тільки тоді повернув у душу спокій і впевненість, коли зрозумів, що залишаючись зовні російськомовним, можна і треба(!) в душі бути україномовною людиною.
А потім мене направили на роботу до Мурманська вивчати полярні моря, звідки забрали в армію, потім знову - Мурманськ, слідом затим Санкт-Петербурзький університет, праця та захист дисертації в Санкт-Петербурзі - майже на 40 років доля відірвала мене від рідної мови. Та чим більше вчив я російську, тим сильніше переконувався у всебічних перевагах нашої мови, в ЇЇ непорівнянній красі. Російська мова дуже важка, вона має багато сотень винятків, які треба весь час пам'ятати. Хіба можна осягти розумом, чому подібні слова: метал - материал, класе - квас, искусственный - естественный, колонна - корона тощо пишуться за різними правилами. Нічого дивного в цьому немає, адже ця мова складалася з різних мов, які мали свої норми і правила. А подивіться, яку російській мові використовуються, приміром, префікси для створення нових слів: вспомогатєльный, вспомнить, всполошиться, взглянуть, вздутый, вздрагивать, взлом, вознаграждать тощо. Як бачимо, росіяни часто штучно використовують два префікси там, де в нашій мові природно вистачає одного, або взагалі можна обійтися без них, що свідчить про неприродність і ненародність, штучність російської мови. А ще ж у російській мові є й інші ускладнення. Наприклад, чуєш "а", а писати треба "о" (Москва, господа), чуєш "у", а писати треба "ю" (брошюра, парашют), чуєш "о", а писати треба "е" (тяжелый). Тільки людина, для якої російська мова стала професією, може без помилок нею писати. А той, хто хоче стати добрим фізиком, біологом, хіміком тощо не може на вивчення російської мови даремно витрачати так багато часу...
Хоч і довго жив я за межами України, хоч і довелось мені добре вивчити російську мову, але ніщо не змогло вбити любові до рідної мови. Бо любов ця закладена в серце з перших класів і навіть раніше. А коли зараз батьки не розуміють важливості виховання дітей рідною мовою і рідною культурою, коли вчителі або через непатріотичність, або через нестачу фахових знань, або зі злого наміру прищеплюють школярам відразу до рідної мови, то не треба чекати від таких дітей ні поваги до батьків і дорослих, ні високої культури і професійних знань, ні любові до Батьківщини і патріотизму. Тобто такі вчителі вирощують цинічних, малокультурних, малоосвічених інтернаціоналістів, які ніколи не зможуть ні собі заробити, ні батькам допомогти, ні Батьківщину прославити. Батькам треба надати можливість контролювати навчальний процес і вимагати звільнення учителів, які не здатні виховувати патріотів.
Якби той час, що мені довелося витратити на вивчення настільки важкої, наскільки ж і непотрібної українцям російської мови, я використав на опанування рідною мовою, звичаями, традиціями харчування та лікування і накопиченими моїм народом знаннями з різних сфер, то наскільки легше мені було б зберегти здоров'я, вивчити справді корисну, світову англійську мову, опанувати ще кілька потрібних у житті спеціальностей, ознайомитися з вищими зразками світової культури і науки. Тобто жити зараз було б набагато легше і цікавіше.
Навчання українських школярів з перших класів чужим мовам виховує з них інтернаціоналістів, яких зовсім не хвилює доля держави і народу, бо вони налаштовані в разі якихось труднощів перекинутися до народу, мову якого вивчили. Виховувати чужою мовою дітей - значить перетворити їх на чужинців, які будуть байдужими до своєї історії, долі своїх батьків, своєї культури. Наприклад, коли після 1917 року Росію поглинула ніч більшовизму, значна частка російських інтелігентів просто втекла до Західної Європи. Чому вони не стали маяками правди і справедливості серед тої чорної більшовицької ночі? Тому що в дитинстві вчили окрім російської ще й німецьку чи французьку, а, може, саме ці дві мови, а не рідна, російська, були першими в їхньому житті. Тож і не стали вони справжніми патріотами, хоч кричати про свій патріотизм уміли на всіх мовах світу.
Мова в перші кілька років життя має такий же гіпнотичний вплив на дитину, як на пташеня діє істота, яку воно бачить упродовж перших годин після вилуплення з яйця. Якщо каченя бачитиме курку чи кішку, то за ними воно і буде потім бігати, поки не виросте. Якщо дитина в перші роки чутиме чужу мову, то патріотом своєї мови і своєї держави їй бути важко.
Мозок дитини до 7 - 10 років засвоює більше інформації, ніж її отримує людина за всі наступні роки. Але це не означає, що дитині до 10 років треба дати якнайбільше корисних знань, щоб потім у зрілому віці вона мала менше клопоту зі знаннями і могла продуктивно працювати. Можливості кожного дитячого (як і дорослого) мозку обмежені, тому їх треба використовувати на засвоєння справді необхідних і корисних для її віку знань. Психологи стверджують, що у людини до6 - 7 років - найвідповідальніший період усього життя, бо в цей час формується її інтелект. Саме мова є тим інструментом, за допомогою якого ліпиться майбутня особистість, складається її світогляд. Для того, щоб створився багатий інтелект і широкий світогляд, досить знання однієї мови. І чим легшою і мудрішою буде перша мова дитини, тим більшого вона досягне в майбутньому. Вивчення в дитинстві, починаючи з дитячого садка, кількох мов часто забирає у дитини стільки здібностей, що опанувати в потрібному обсязі досягнення культури, закони моралі, фізики, хімії, біології тощо вона уже не може. Щоб переконатися в цьому, досить згадати, що в дореволюційній Росії з початку 18 сторіччя серед аристократів і дворян було модним вчити дітей французької, німецької, латинської мов. А чи багато вчених світового значення можемо пригадати
Loading...

 
 

Цікаве