WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Важкий шлях до рідної мови - Реферат

Важкий шлях до рідної мови - Реферат

чужбиною, голобля - оглоблею, суджений - осужденным, опеньки - опятами тощо), інші змінили зміст (неділя - неделя = тиждень, лаяти - лаять = гавкати, орати - орать = кричати), що цілком зрозуміло, якщо згадати, що письменними на той час були переважно монахи, більшість з яких були греками, тому не дуже добре знали українську мову і, створюючи нову, російську, мову з кількох давніх мов, дещо переплутали.
Ось ще кілька доказів того, що українська мова використовувалася для створення російської, а не навпаки: Наші слова: "млинець", "засвітла" постали з наших таки давніших слів: млин, світло. А від яких російських слів походять відповідні нашим слова: "блин", "засветло"? Адже в російській мові нема таких первинних слів, від яких можна було б утворити наведені слова. Тому ці слова просто запозичені у нас і трохи покалічені.
Щоб хтось не подумав, що наведені слова покалічені не в російській, а навпаки, в українській мові, зверніть увагу на те, що майже всі наведені наші слова логічно утворені з інших наших слів (буза, садити, чужий, голити, гав, Бог землеробів - Ор. ). А ще згадаймо, що раніше люди широко використовували в їжу і для лікування різні рослини, тому назви таких рослин у природних мовах давніх народів входять до складу найдавніших слів, які відзначають якісь важливі їхні якості. Наприклад, квіти "нагідки" так названі українцями тому, що стають у "нагоді" при багатьох хворобах, рослина "калюжниця" - через те, що росте в місцях, де бувають калюжі, а "дивосил" має дивовижну лікувальну силу. А російські назви відповідних рослин - "ноготки", "калужница" і "девясил" не несуть ніякого логічного навантаження і свідчать, що росіяни, привласнюючи чужі слова, не розуміли їх глибинного змісту і трохи покалічили їх або з нерозуміння, або спеціально, щоб видати за свої.
Коли йдеться про давність російської мови, то не враховують того факту, що основою цієї мови стала церковнослов'янська мова, створена Кирилом і Мефодієм тільки в 9-му сторіччі на основі староболгарської задля полегшення християнізації слов'ян. Російський народ утворювався з представників інших народів і племен, коли процес формування мов у світі уже давно завершився. Нову мову можна було створити тільки штучно, з'єднавши елементи інших мов. Російська мова саме так і виникла. Давні народи впродовж тисячоліть творять свої мови. У росіян усе навпаки - штучна мова, що створена зі староболгарської, української та мов угро-фінських племен, була використана 500 років тому, щоб сформувати російський народ.
Отож їхня мова ще молода. Може тому вона така агресивна? "Велікій рускій язик" уже стер з лиця землі десятки народів з їхніми мовами, релігіями, культурами. Це тепер загрожує і нам. Докази не тільки в листах українців з Криму, Донбасу, Харкова тощо, а й у нашій Верховній Раді, яка при обговоренні закону про освіту визнала необов'язковим вивчення в школах української мови. Хтось із патріотичних депутатів тоді висловив таку думку: якщо громадяни України різних національностей не зрозуміють важливості впровадження в Україні державної мови, то міцної держави ми не збудуємо. Прикро, що наші патріоти-депутати Верховної Ради України ще й досі не усвідомлюють, що головною метою російських шовіністів і українських комуністів та соціалістів завжди було "злиття" українського народу з російським шляхом витіснення з ужитку нашої мови, знищення нашої культури, відступництва від своєї історії на користь Росії. Зараз лівих підтримують і олігархи, які мають на меті позбавити наш народ не тільки мови, а й землі, заводів, фабрик тощо, тобто бажають привласнити наше багатство. А будувати незалежну українську державу, у якій українці мали б такі ж права, як французи у Франції чи поляки у Польщі, вони не збираються і тому при розгляді найважливіших державних проблем підтримують комуністів. Якби патріоти розуміли це, то, мабуть, ніколи не йшли б на компроміс із фракціями, що вороже ставляться до незалежності нашої країни, особливо в питаннях мови, культури, науки, тощо.
А якою мовою розмовляли українці до прийняття християнства? Звичайно, не староболгарською, яка послужила основою для створення церковнослов'янської, а потім і російської мови. Коріння нашої мови сягає глибини тисячоліть. Чи збагатило християнство нашу мову? Мабуть, навпаки, збіднило. Ми перестали спілкуватися з природою і розуміти її.
Українська мова - народна, її можна порівняти зі справжнім діамантом, який народ шліфував упродовж тисячоліть, а російська мова - як штучний кристал, недавно зроблений. Однак наша мова впродовж останніх століть у Російській імперії була забороненою, ми від неї трохи відвикли, а російську нам нав'язували всіма способами. Тому вона зараз більш вживана і звична, нею написано більшу частку книжок, потрібних нам в усіх сферах. Нею змушені були писати і ми, й інтелігенти інших народів СРСР. А українська, як запилений дорогоцінний камінь - він хоч і не так виблискує, як новий штучний діамант, але коштує незрівнянно більше. Звичайно, щоб стати законним власником цього скарбу і використати його на благо народу, нам усім треба добре володіти рідною мовою і скрізь користуватися нею, як французи - французькою, німці - німецькою, поляки - польською. Це справедливо, розумно, законно. Отже, настав час зрозуміти, що не може бути суржиком народна мова, що ми стали суржикомовними хохлами, коли перейшли на чужу, штучно утворену мову.
Коли і як це сталося? Насправді в українські міста російська мова почала проникати зразу після Переяславської ради 1654 року разом з чиновниками і армією російського царя. Росіяни і не думали виконувати ніяких угод тієї злощасної "ради" і з самого початку впроваджували підступний план перетворення українців на росіян. А це можна було здійснити тільки після знищення нашої мови. Багато хто з українців зараз звинувачує Богдана Хмельницького якщо не в зраді України, то в дипломатичній короткозорості. Але хіба можна було передбачити небачену віроломність, жорстокість і жадібність російського царя, що видавав себе за нашого єдиновірця і захисника перед бусурманами та католиками? Нам варто пам'ятати переяславський досвід і нині у відносинах з росіянами враховувати його. Процес русифікації колоній описано в журналах Російської Академії наук ще в 19-му столітті. Вони повідомляють, що не тільки в Україні, айв усіх інших колоніях Росії російською мовою, окрім колоніальної адміністрації, спочатку користувалися всілякі підлабузники, зрадники своїх народів та лакеї, яких воєводи, губернатори, жандарми та інші російські чиновники пригрівали або приймали на службу. (У нас ще й зараз російською розмовляють навіть у Верховній Раді не тільки росіяни, що почувають себе досі панівною нацією і зневажливо ставляться до нашого народу, а й тіукраїнці, вірніше, хохли, що дотепер вважають себе імперськими чиновниками і залишилися вірними імперським порядкам). Потім повільно, шляхом витіснення рідної мови з канцелярій, судів, шкіл, інших установ та навчальних закладів, коло російськомовного населення в містах розширялося. Саме в цьому полягає пояснення феномена російськомовності багатьох наших міст і україномовності сіл. Адже в селах представників
Loading...

 
 

Цікаве