WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Важкий шлях до рідної мови - Реферат

Важкий шлях до рідної мови - Реферат


Реферат
не тему:
Важкий шлях до рідної мови
Загальновідомо, що без мови немає нації. Тому, коли Україна стала незалежною і ми почали будувати власну державу, я був упевнений, що наші керівники зрозуміють: "І.Без нації не можна побудувати сильну державу. 2.Без сильної держави народ не зможе бути багатим і щасливим. З.Без багатого і щасливого народу будь-яка влада буде ганебною, злочинною, тимчасовою і антинародною. 4.Без народної влади держава приречена на соціальні бунти, відсталість і втручання сильніших сусідів. А якщо керівники України зрозуміють крім того, що мова - це найбільш поширена і важлива інформаційна система, від досконалості, логічності, простоти якої залежить і ступінь освіченості народу, і глибина інтелекту інтелігенції, то почнуть з повернення української мови українському народу. Найшвидше і найлегше здійснити таку важливу справу можна лише обпершись на українську інтелігенцію, яка повинна була довести великі переваги нашої мови над іноземними (головними в своїх країнах) і переконати керівників держави в необхідності її швидкого впровадження в усіх сферах. Але більшість наших мовознавців так добре засвоїли шовіністичну російську науку, так перейняті імперською пропагандою, що й досі не можуть переконливо довести всі переваги нашої мови перед російською чи іншою й наочно показати, яка з них первинна, а яка вторинна, похідна, яка має великі перспективи, а яка давно уже довела свою неспроможність вивести народ на шлях прогресивного розвитку. А це вкрай необхідно зробити, щоб не витрачати час на визначення мовної політики в Україні, зразу і повсюдно в державних установах, особливо в дитячих садках, школах, середніх і вищих навчальних закладах перейти на українську мову та почати вирішувати важливі економічні проблеми.
Спочатку після утворення нашої держави наша мова начебто почала відроджуватися, але незабаром новий президент пообіцяв зберегти у нас мову сусіднього народу, тобто не дати нашій мові жодного шансу на відродження. В цьому він заручився підтримкою інтернаціональної (совєтської) інтелігенції, частина якої байдужа до долі нашого народу, а інша частина бажає використати наше важке, постколоніальне становище задля власного збагачення і на користь своїх народів. Адже зараз національність у нових паспортах не вказується, кожен може назватись українцем і під нашими національними прапорами і гаслами творити зло українському народу.
Від розв'язання мовної проблеми залежить багато. Адже мова - це головний інструмент народу, за допомогою якого формується інтелект людини і ментальність нації, здійснюється виховання й освіта, підготовка патріотичних вояків і бізнесменів, спілкування науковців і політиків, яким користуються на роботі і під час відпочинку... Користуючись чужим незручним інструментом, ми все робимо по-чужинськи, некрасиво, абияк. Головна загроза нашій нації не від того, що ми не вчимо і погано знаємо свою мову, а в тому, що чим більше українців вчать і знають рідну мову, тим менше їх спілкується нею не тільки на роботі та в громадських місцях, а й у побуті. Причина такого нехтування українською мовою в тому, що державні чиновники президентських адміністрацій в районах і областях, працівники пошти, залізниці, ощадних кас і таке інше зневажають державну мову і змушують відвідувачів пристосовуватися до них. У деяких областях проводяться провокаційні опитування щодо надання російській мові статусу офіційної, тобто хитрі поплічники імперії намагаються заручитися підтримкою народу, щоб назавжди закріпити за Україною статус окупованої зони. Внаслідок двомовності і чужомовності наше відставання від країн Європейського Союзу і навіть від Росії збільшується.
Якщо ми ще довго будемо вирішувати мовну проблему, яка роз'єднує нас на радість ворогам; якщо ми не згуртуємося навколо патріотів, які ладні присвятити себе боротьбі за кращу долю народу; якщо і надалі будемо довіряти інтернаціоналістам, які за пустими обіцянками хитро приховують своє бажання поживитися за рахунок нашого народу; якщо будемо вірити підступним ідеологам, які нав'язують нам хибну національну ідею, - то будемо приречені на зубожіння, деградацію, деморалізацію, деукраїнізацію і втратимо Батьківщину. Бути народу двомовним у сучасному світі - це те саме, що спортсмену на важкому шляху до вершини наповнювати свій рюкзак камінням. Яким би сильним і витривалим такий спортсмен не був, він приречений відстати від інших, більш серйозних і зібраних суперників. Тож і нам, українцям, треба покласти край розбазарюванню власного інтелекту на вивчення непотрібної чужої мови, а зекономлений час цілеспрямовано використати на сходження до ще не подоланих вершин, на здобуття справді необхідних знань. Доки в Україні пануватиме чужа мова, вороги нашого народу будуть використовувати її для прищеплення нам чужих, часто надто шкідливих ідей і думок, для скеровування наших настроїв у потрібне їм річище. Панування чужої мови - це ще гірше і небезпечніше, ніж військова окупація. Мовна окупація дає можливість чужинцям поборювати патріотів у боротьбі за владу, яку вони використовують на шкоду нашому народові.
Проте українці - могутній, витривалий і принциповий від природи народ. Майже 800 років бездержавності, неволі, етноциду не похитнули нашого прагнення зберегти свою національну ідентичність, мову, культуру. Сотні інших народів навіть у більш сприятливих умовах втрачали все і переймали мову, культуру, звичаї окупантів, стали матеріалом для збільшення чужого етносу, а ми вистояли. І тільки після проголошення незалежності, коли державу очолили лукаві інтернаціоналісти, ми трохи похитнулися, почали жити за звичаями чужого народу, користуватися його мовою.
Час імперій минув і зараз тільки національні держави досягають справжнього успіху у вихованні й освіті, виробництві й економіці, науці і культурі, у захисті своїх кордонів та інтересів. Національними державами керують націоналісти, тобто люди, які своє власне майбутнє бачать тільки на фоні щасливого життя свого народу. У країнах, де до влади приходять т.зв. інтернаціоналісти, процвітають корупція, несправедливість, бездушне ставлення до народу, в якому інтернаціоналісти вбачають тільки джерело власних доходів, як у сучасній Україні.
Коли думаю, чому ми так повільно і важко вибираємося з тенет колоніалізму, чому так довго не можемо знайти дороги до вільної Європи, чому так бідно живемо, то щоразу приходжу до однакової відповіді: тому що забули рідну мову і тепер не можемо домовитися не тільки з приводу найважливіших проблем, а й щодо вирішення найпростіших питань. Ось і маємо: в політиці - невизначенність, тобто багатовекторність, в економіці - глибока криза, у виробництві - розруха, в армії - дідівщина, податкова служба не дає працювати дієздатним підприємствам, а служба безпеки не чіпає навіть відомих всьому світу злочинців. Перша програма українського радіо дня не може прожити, щоб не надати час російськомовним для висловлювання своїх міркувань, які часто бувають образливими для українців, а на"українському телебаченні" цинічно бенкетує іноді прихований, а найчастіше відвертий, російський шовінізм.
Усі ми з дитинства пам'ятаємо
Loading...

 
 

Цікаве