WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відомий український історик Любомир Винар - Реферат

Відомий український історик Любомир Винар - Реферат


Реферат
на тему:
Відомий український історик Любомир Винар
Як і для всього народу, так і для кожної людини чи не найважливішою постає проблема пізнати себе, зрозуміти своє покликання в житті, а вже потім, з найбільшою повнотою й відданістю, присвятити себе тій справі, де найбільш доцільним і вагомим може стати твій доробок. У одних це відбувається протягом довгих і тернистих пошуків, у інших - природно, без надмірних зусиль, і вони неначе самим життям виходять на ту єдино вірну дорогу, якою йдуть незмінно все своє життя. Саме до них належить і Любомир Винар - видатний український історик, людина широких наукових інтересів і великої ерудиції, спадкоємець кращих традицій української історіографії, ґрунтовні українознавчі розвідки якого вражають своєю багатоманітністю.
Народився він у Львові, у родині заслужених педагогів Евфрозини й Івана Винарів. Початкову освіту одержав у народній школі т-ва "Рідна школа", згодом навчався у Львівській академічній гімназії, де й формувався світогляд ученого, його любов до рідної землі й народу, які залишились на все життя. В 1944 р. Л.Винар разом з родиною переїхав до Німеччини. У 1949 р. вступив до Мюнхенського університету, де вивчав політичні науки, історію України, археологію. Одночасно навчався на філософському ф-ті в УВУ, який закінчив у 1955 р. зі ступенем магістра філософії. У 1957 р. за наукове дослідження "Українсько-молдавські політичні відносини у другій пол. ХVІ ст." він отримав ступінь доктора філософії.
У системі історичних досліджень Л.Винар особливу увагу зосереджує на вивченні методології історії й інших суспільних наук, літературознавства, історії культури, мистецтвознавства, історії книжки, а також бібліотек та архівів, бібліографії та історії етнічних спільнот у Вестерн Резерв Університеті в Клівленді (Америка).
Його перші наукові статті з'являються ще в студентські роки. Вони присвячені новітній українській літературі, символізму, київським неокласикам, літературному доробку Остапа Грицая, його біографії та архівам. В цілому українській літературі вчений присвятив біля 20 розвідок [6, 25].
У цей же час Л.Винар виявляє хист у редакторській роботі і стає одним з редакторів бюлетеня "Юність" (1949-1953), а згодом - академічних наукових журналів "Зарева", "Розбудова держави", а також першого українського Атласу історії України, фундаментальної Бібліографії історії України (англійською мовою) та Історії українців у США.
Переїхавши у 1956-1963 роках до США, вчений працював у різних професійних і наукових установах: професором у Колорадському, Денверському, Бовлінг Грінському і Кентському державних університетах [1, 13-14]. У Кенті він заснував Науковий центр з вивчення етнічної преси і етнічних культурних установ, а в 1980 р. - міжнародний науковий журнал "Етнічний форум" та створив концепцію наукового часопису "Український історик" (УІ) та Українського історичного товариства (УІТ), якому присвятив усе своє життя.
Робота УІТ і УІ тісно пов'язана зі станом української історичної науки в Україні й поза нею після Другої світової війни. В часи сталінських репресій був неможливий вільний і нормальний розвиток української національної науки. Розпочався новий етап спотворення та міфологізації української історії. Прірва між зарубіжною українською та офіційною радянською історіографією поглиблювалася. В українському науковому житті була відсутня координація наукової праці, між науковцями існував антагонізм, що часто ставило особисті амбіції вище національної української науки. І саме історики в діаспорі рішуче взялися за розвінчування радянської схеми історії України та спростовування фальсифікацій історичних подій, явищ та осіб. Це і викликало необхідність об'єднати і сконсолідувати наукові сили, знайти нові організаційні форми співпраці істориків, що проживали у багатьох країнах світу, cкоординувати їхню працю. Л.Винар пише: "Мені здається, що для осягнення цієї мети треба буде плисти проти хвиль загального збайдужіння української громади до потреб української історичної науки, треба перебороти упередження багатьох людей, які хоча й займаються історичними дослідами, проте дотепер гальмували працю тих, які загальне добро ставили вище своїх приват. Хай 1963 рік стане роком, в якому український історичний журнал стане дійсністю" [2, 10-11]. І це сталося. Група істориків - О.Оглоблин, Н.Полонська-Василенко, М.Антонович, Л.Винар та інші - у 1963 р. започаткували видання наукового журналу "Український історик". Навколо його редколегії сформувався широкий творчий колектив, який став ядром заснованого в 1965 р. Українського історичного товариства (перший президент - О.Оглоблин), що об'єднало наукові сили для правдивих наукових досліджень з історії України, виступило в обороні інтересів та традицій вільної української історичної науки, за спростування фальшивих і тенденційних інтерпретацій української історії, виявлення і публікацію джерельних матеріалів, які знаходилися в закордонних архівах і бібліотеках [3].
За ініціативою Л.Винара, у відносно короткий час наукові осередки УІТ постали в Мюнхені, Нью-Йорку, Денвері, Клівленді, Чикаго, Вінніпезі, Торонто та інших містах, а також було розбудовано широку мережу представництв УІ в Америці, Канаді, Європі, Австралії, а після 1990 р. - і в Україні. Л.Винар - один з організаторів й активних членів численних міжнародних наукових конференцій у різних країнах світу, в т.ч. і в Україні. На першій міжнародній конференції з українознавства "Роль вищих навчальних закладів (інституцій) у розвитку українознавства" він виступив з цікавою доповіддю "З нагоди 25-річчя Українського історичного товариства (1965-1990)", у якій висвітлив історію діяльності та окреслив 12 головних завдань УІТ, що стоять перед ним після проголошення в 1991 р. України незалежною державою. "Головним завданням кожного українського історика й Українського товариства є робота щодо повного відродження української історичної науки, яка в Україні в період так званого "застою" була знищена і спотворена" [4, 101], - говорилося у доповіді.
Історичні досліди вченого хронологічно й тематично охоплюють майже всі періоди української історії, починаючи від середніх віків до ХХ ст. включно. Тематично він досліджує політичну
Loading...

 
 

Цікаве