WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відображення чинників консолідації української нації в статутних документах громадських організацій (90-ті роки ХХ ст.) - Реферат

Відображення чинників консолідації української нації в статутних документах громадських організацій (90-ті роки ХХ ст.) - Реферат


Реферат
не тему:
Відображення чинників консолідації української нації в статутних документах громадських організацій (90-ті роки ХХ ст.)
Суспільно-політичні події, які відбувалися на рубежі 80-90-х років ХХ ст., дали поштовх до організаційного оформлення "неформальних" об'єднань. У часи перебудови національно-демократичний рух як процес становлення сукупності самодіяльних утворень став своєрідною реакцією на шаблонні форми і методи діяльності офіційних державних громадських організацій, особливо у сфері реалізації культурних потреб.
Умови для виникнення неформальних організацій були закладені поколінням дисидентів, репресованих за часів тоталітарного режиму. Приводом до відновлення їх діяльності став перебудовчий курс М.Горбачова 1985 р. Задекларована ним "гласність" поступово привела до відкритого висловлювання критичних думок щодо політичного, економічного укладу, пануючої ідеології держави тощо. З початку свого існування самодіяльні організації займалися лише питаннями екології та культури. А з 1987 р. вони поступово, використовуючи проблеми, що виникли після аварії на Чорнобильській АЕС, функціонування української мови тощо, починають втручатися у політичні процеси в Україні.
Першими виникли об'єднання: "Зелений світ", УГС, Демократичний Союз, Товариство Лева, Український культурологічний клуб. Пізніше з'явилися товариства "Просвіта", "Спадщина", "Громада", Спілка незалежної української молоді та ін. Важливою подією у боротьбі за відродження Української держави стало створення Народного руху України. Крім цих організацій, помітно виділялися за ступенем впливу в суспільстві Українська студентська спілка, історико-просвітницьке товариство "Меморіал" та Товариство Лева. Вони одними з перших прийняли статутні документи, за допомогою яких впроваджували в життя свої цілі. Висунення альтернативних офіційних проектів та програм дозволило їм відіграти значну роль у процесі національного відродження України.
Питання про створення зазначених громадських організацій, їх участь у суспільно-політичному житті України в загальному плані знайшли своє відображення у працях О.В.Гараня [2], А.М.Русначенка [15], В.М.Литвина [8], О.Д.Бойка [1], О.А.Корнієвського, В.А.Головенько [3], О.Голобуцької, В.Куліка [7] та ін. Багато документів з історії УСС міститься у роботі О.Донія та О.Синельникова [6]. Боротьбі УСС за державність України присвячена розвідка А.І.Семененко [16].
У даній статті використано матеріали поточних архівів "Меморіалу" й Товариства Лева (інформація про діяльність вищезгаданих об'єднань міститься й у періодичних виданнях організацій "Поступ", "Пост-Поступ", "Поклик сумління"), а також документи загального відділу ЦК КПУ, що зберігаються в Центральному державному архіві громадських об'єднань [27]. У названих виданнях увага акцентувалася переважно на практичних сторонах діяльності громадських організацій і недостатньо її було приділено аналізу їх статутних документів, ролі неформальних об'єднань у відродженні та консолідації української нації. Отже, маємо на меті дослідити саме статутні документи УСС, Товариства Лева та "Меморіалу", в яких знайшли відображення чинники консолідації української нації.
На хвилі піднесення національно-патріотичного руху демократичні сили діяли задля відродження і об'єднання нації на основі головних чинників: релігійного, територіального, економічного, культурного, національного та етнічного [4, 118]. КПРС намагалася такий розвиток подій тримати під своїм контролем, бо, розуміючи необхідність певних змін, в той же час не хотіла втрачати владу. Склалась ситуація, що коли обережно критикувалися окремі сторони суспільно-економічного життя, ставилися гострі питання розвитку національних культур, то на увазі майже завжди малося значно більше. В такій ситуації висловлювання ставали щораз сміливішими і поступово втрачався контроль над суспільними процесами [22, №31].
Починаючи з 1987 р., рух політичних молодіжних клубів набув масового поширення. Товариство Лева було одним з перших громадських об'єднань, яке виникло під впливом перебудови. Набували поширення й альтернативні робітничі та профспілкові рухи. Дискусійні клуби, громадські неформальні об'єднання інтенсивно політизувалися, створювалися перші протопартії (як правило, в середовищі дисидентського руху) [7, 102].
Політична діяльність Товариства Лева почалася на фоні двох полюсів - УГС і КПРС. Товариство на початку своєї роботи привертало увагу значної частини національно свідомої інтелігенції та робітництва, особливо серед молоді [11, 2]. Під впливом змін у суспільстві КПРС змушена була дозволити створення самодіяльних організацій, але обмежила сферу їх діяльності благоустроєм міст, охороною історичних пам'яток, вивченням стародавніх народних звичаїв тощо. Хоча у звіті ЦК КПРС "Про роботу партійних комітетів республіки з самодіяльними громадськими об'єднаннями" від 24.06.1989 р. зазначалося, що "на хвилі суспільного піднесення виникло 14 політизованих груп, цілі та дії яких далекі від цілей перебудови, інтересів народу. У Львові - це Українська Гельсінська Спілка і Товариство Лева" [24, 76]. Для того, щоб тримати подібні організації під контролем і не допустити розширення сфери діяльності, дозволялось їх створювати з ініціативи комсомолу і при комсомольських організаціях. Але в умовах Західної України серед комсомольських функціонерів міського і навіть обласного масштабу було немало національно свідомих молодих людей.
У таких умовах у Львові виникло Товариство Лева. 4 липня 1987 р. з ініціативи міськкому комсомолу був призначений суботник з благоустрою території міста. Керівник одного з відділів міськкому комсомолу О. Шейка та кореспондент газети "Ленінська молодь" Б. Волошин від імені міськкому комсомолу та Товариства охорони пам'яток історії та культури опублікували звернення до громадян Львова з проханням взяти участь у заході по впорядкуванню окремих ділянок міста.
Тоді ж почалася робота і по підготовці статуту Товариства. Ініціаторами та першими авторами документа були О. Шейка, А. Квятковський, М. Решетило, І. Дюрич, Д. Ткач. 19 жовтня 1987 р. в клубі Лісотехнічного інституту у Львові відбулися установчі збори, на яких був прийнятий перший статут організації. В ньому були визначені основні напрямки діяльності, "спрямованої на створення найсприятливіших умов для патріотичного, інтернаціонального, екологічного та естетичного виховання населення, що відповідає ідеалу миру, демократії та соціального прогресу" [18, 1]. Однією з проблем, що обговорювалися на зборах, було мовне питання. Напередодні статут був розглянутий на засіданні міськкому комсомолу та у Фонді культури, отримав обов'язкове попереднє погодження, але без пункту про українську мову в міськкомі партії [22, №31]. Партійне керівництво пильно стежило за формулюваннями, записаними у прийнятому статуті. Йшлося про пункт "сприяння поширенню української мови та боротьба за її чистоту"[18, 2]. Тому було запропоновано розширити обсяг завдань Товариства івключити в статут формулювання: "виховання поваги до мов і культур інших народів" [18, 2].
Тодішні обставини вимагали ведення подвійного життя, яке спонукувало людей до певних хитрощів стосовно існуючої влади. Офіційно Товариство, наприклад, не займалося збором підписів за визнання державності української мови, який проводився у грудні 1987 року, але члени організації, активно працюючи, з міркувань безпеки не афішували своєї належності до нього. Відчуваючи підтримку ініціативного комітету Народного Фронту, Товариство Лева офіційно й одноголосно прийняло рішення про надання українській мові статусу державної [22, №32].
Що стосується культурного чинника консолідації української нації, то він тісно переплітався з етнічним та екологічним питаннями. В статуті одним із завдань Товариства було визначено: "Виховання у громадян почуття спадкоємців та господарів природної та культурної спадщини народу; розширення безпосередньої участі різних груп населення у культурному будівництві та природоохоронній діяльності" [18, 1]. Це передбачалося робити шляхом "залучення громадян до активної участі в
Loading...

 
 

Цікаве