WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Археологічні дослідження в басейні річки вись в українознавчому вимірі - Реферат

Археологічні дослідження в басейні річки вись в українознавчому вимірі - Реферат

дощової негоди (5 - 6.05.2006 р.) розкопки поселення первісних мисливців на мисі біля села Трояново були продовжені 7 - 8 і остаточно завершені 9 травня. Увечері 6 травня до експедиції приєдналися п'ять студентів-істориків, шанувальників археології, під керівництвом завідувача археологічного музею й одночасно викладача історичного факультету Черкаського національного університету М.Сиволапа (див. фото №3). Саме завдяки самовідданій любові до української археології цього вченого, який на зароблені ним під час парламентської виборчої кампанії 2005 - 2006 рр. (досить таки пристойні) гроші придбав для експедиційних потреб ноутбук, цифрову фотовідеокамеру та легковик-позашляховик, комплексна археологічна експедиція, окрім працьовитих студентських рук і допитливого розуму, отримала надійну базу і спорядження.
Археологічні дослідження верхньопалеолітичної стоянки біля села Трояново принесли вченим цілий ряд цікавих знахідок. Зокрема, було виявлено значну концентрацію цінних артефактів. Так, науковці розкопали і дослідили місце обробки кременю первісною людиною; його площа досягає 1,5 - 2 м і щільно вкрита крем'яним матеріалом (нуклеуси, різці, скребла, пластини, відщепи тощо) (див. фото №7). Стоянка цікава й тим, що, як уже зазначалося вище, вона має безпосереднє відношення до граветтської культурної спільноти, пам'ятки якої, на жаль, у Центральній Україні ще не були представлені (див. фото №7 - 6, 8, 9). Саме тому досліджуваний археологічний верхньопалеолітичний комплекс є надзвичайно перспективним для майбутніх наукових досліджень, які, на наше тверде переконання, закриє великі білі плями у первісній палеолітичній історії Центральної України.
Археологічна експедиція планує здійснити масштабні розкопки на мисі біля села Трояново у липні - серпні 2006 р. Про перспективність цих досліджень свідчить і те, що в долині вищезазначеного мису краєзнавцем П.Озеровим були знайдені залишки мамонта (майже повний скелет). Автору цієї статті вдалося не тільки побачити його на власні очі, а й навіть потримати у власних руках - дуже вражаючі артефакти, я вам скажу. 4 травня вчені зупинили на деякий час розкопки верхньопалеолітичної стоянки біля села Трояново і розпочали пошук мезолітичних археологічних пам'яток. Коротка інформаційна довідка: мезоліт (8 - 5 тис. до н. е.) - доба мікролітичної техніки обробки кременю, що характеризувалася поширенням стандартизованих крем'яних наконечників стріл, переважно геометричної форми, мікролітів. Епоха мезоліту характеризується особливими рисами адаптації людини до оточуючого середовища, які визначаються всебічним та диференційованим розвитком привласнюючого господарства. Це виявляється у найбільшому розвитку мікролітизації у кам'яному інвентарі, у впровадженні нових типів знарядь праці і зброї, вдосконаленні способів ведення привласнюючого господарства. У соціальній сфері мезоліт характеризується подрібненням соціальних організмів при рухливому способі життя, також він визначається як епоха індивідуального неспеціалізованого полювання на нестандартних тварин, саме тому основою господарства мезоліту Європи було полювання з луком та стрілами на лісових копитних (лосів, турів, оленів, косуль, кабанів) [1, 41 - 43], [7, 157].
З метою виявлення мезолітичної стоянки, науковці викопали десять шурфів, щоб комплексно дослідити цю багатошарову археологічну пам'ятку, яка знаходиться біля села Андрієвка Новомиргородського району Кіровоградської області. Вона розташована на мальовничому мисі перед плавнями річки Вись. Як пише Л. Залізняк, такі місцевості полюбляли заселяти мезолітичні мисливці. Влітку вони оселялися на берегах річок, де харчувалися рибою та впольованими у прирічкових лісах копитними, а на осінь перебиралися в ліс, де будували заглиблене в землю тепле зимове житло. З початком зими вони полювали на копитних тварин, переслідуючи їх по глибокому снігу на лижах. Навесні знову перебиралися ближче до річки, перечікуючи повінь на підвищеному місці, а вже з приходом літа пливли човнами до минулорічного літнього стійбища на березі річки [1, 80].
Краєзнавець П.Озеров під час своїх пошуків знайшов тут на оранці багато крем'яних знахідок доби мезоліту. Саме для цієї епохи властиві такі вироби, як пальцеподібні нуклеуси, трапецієвидні пластини з притупленим краєм, наконечники стріл у формі геометричних мікролітів (трикутників, трапецій, сегментів) тощо. Головна особливість знайдених П.Озеровим артефактів у тому, що серед них є багато подібних знахідок, які тотожні матеріалам мезолітичної стоянки біля села Добрянка Тальнівського району Черкаської області на березі річки Тикич. На жаль, численні викопані шурфи і зачистки виявили повну зруйнованість мезолітичної пам'ятки. Це сталося тому, що пізніше на цьому вельми привабливому місці для проживання і життєдіяльності розміщувалися поселення трипільської та черняхівської археологічних культур. Саме їх житлові й господарські об'єкти знищили поселення мезолітичної доби. Що ж, час та історичні епохи є безжально послідовними, проте археологи ніколи не втрачали надії знайти, дослідити і повернути у скарбницю людської цивілізації знання про її стародавню минувшину. Хоча вчені не знайшли того, що шукали (мезолітичне поселення), вони із задоволенням і цікавістю обстежили залишки трипільських (див. фото №10 - №11) і черняхівських (див. фото №12) об'єктів.
Коротка інформація: трипільська культура є яскравим продуктом енеолітичної, чи мідно-кам'яної доби, яка датується нині серединою VI - IV тис. до н.е. На території Румунії вона має назву культури Кукутені. Використовується ще й подвійна назва: Трипілля - Кукутені, трипільсько-кукутенська спільність тощо. Назва виникла на підставі відкриття ряду енеолітичних пам'яток в околицях міста Трипілля під Києвом, розкопаних В. Хвойкою наприкінці XIX ст. Ця культура поширена у лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подніпров'я на сході. На пізнішому етапі площа, де відомі пам'ятки трипільської культури, обіймає близько 200 тис. км2 і сягає до Північного Причорномор'я на півдні. Вона датується IV - III (чи V - IV) тис. до н.е. [1, 106], [7, 286]. Хоча трипільська культура досліджується вченими вже більше ста років, запитань все ще більше, ніж відповідей. Все це дозволило вченому-українознавцю П.Кононенку стверджувати: "З того часу минуло 100 років, і археологами досліджена велика кількість пам'яток трипільської культури. Незважаючи на досить значний фонд відкритих археологами джерел, трипільська культура все ще залишається найменше дослідженою серед інших культурно-історичних утворень енеолітичної доби Європи. Жоден з найяскравіших її археологічних об'єктів не був до кінця досліджений з включенням всього арсеналу сучасних наукових методів археології та природничих наук. Весь фонд артефактів трипільської культури донині не систематизований.А публікація археологічних досліджень перебуває на низькому рівні. Все це призвело до відхилення від наукового осмислення феномену трипільської культури. До створення неспеціалістами примітивно-фантастичних гіпотез. Серед цих
Loading...

 
 

Цікаве