WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Аналіз суспільної кризи - Реферат

Аналіз суспільної кризи - Реферат

сповідують однакові уявлення про правильний перебіг подій. Такими є усталені суспільства, наприклад, японське, англійське, датське.
Що ж стосується нашого, українського народу, то тут інтереси, потреби, а тому й дії влади та істеблішменту, як і в Росії, цілком протилежні потребам суспільства. Чому? Мабуть тому, що народ - їхній небажаний конкурент у споживанні обмежених невідтворюваних ресурсів [17]. "Перегін" цих ресурсів у приватну власність за кордон - чи не головний сенс буття нашої владної "еліти" та істеблішменту?
Адже не співпадають (радше взаємовиключні) потреби й бажання більшості викинутих на вулицю працівників підприємств і мізерної меншості тих, хто ці заводи за безцінь приватизував, вигідно продав, справне устаткування відправив набрухт, а сплюндровані корпуси віддав в оренду комерсантам. Природна справедливість для вовка і зайця - адже обом притаманне бажання жити - взаємовиключна.
Тому започатковані іще Платоном намагання визначити "справедливість взагалі" - марні і нескінченні. Уявлення про справедливість для непоєднаного суспільства невіддільні від їх носіїв і сповідуваних моделей суспільного ідеалу.
Соціологічно-правовий аналіз принадних ідей "свободи і рівності" як "ідеалів справедливості" приводить до висновку про їх внутрішню суперечність - неможливість втілення у життя. Наприклад, ліберально-індивідуалістичне "суспільство свободи" - суспільство безмежної нерівності; комуністичні "суспільства рівності" - на зразок Кампучії Червоних кхмерів чи Радянського Союзу часів Сталіна - були суспільствами безмежної сваволі й геноциду.
Усталені цивілізовані суспільства втілювали і втілюють понині різні форми поміркованого компромісу між свободою і рівністю.
З іншого боку, теперішній лад в Україні має ознаки безмежної свободи узурпації суспільної власності і, відповідно, безмежної нерівності для решти громадян. Це абсолютно не збігається з нормами сучасної цивілізації. На риторичне запитання колишнього народного депутата України Л. Кучми "якої кінцевої форми соціально-політично-економічного устрою прагне Україна?" [18] я відповім: "Нам потрібне суспільство моральної справедливості".
Мета і принципи моральної справедливості:
а) припинення вимирання українського народу;
б) сталий розвиток суспільства, тобто такий, "що задовольняє потреби сьогодення, не приносячи при цьому в жертву здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби" [19, 2]. Досягнення суспільно прийнятних стандартів життя, політичної і економічної міцності України;
в) виховання наступних поколінь порядними, творчими, духовно і фізично здоровими людьми.
Основні принципи моральної справедливості
віддзеркалюють правові уявлення українського народу, які склалися протягом століть і збереглися дотепер. Сюди можна додати й окремі тези, що стосуються проблем власності, влади і прав людини.
- Власність і багатство: власність правильна (чесна) і неправильна (ганебна).
- Джерелом правильної власності є творча праця самого власника - створення нового продукту, нової суспільної цінності. Правильна власність особи - фізичної чи юридичної - створюється лише внаслідок збагачення суспільства або ж законно успадковується, якщо була раніш чесною.
- Тільки суспільно визнана правильна власність - недоторканна.
- Власність є неправильною (ганебною), якщо вона:
1. переходить від одних осіб до інших всупереч волі чи інтересам перших (кримінальне та посередньо кримінальне привласнення);
2. виникає внаслідок прямого чи опосередкованого збіднення суспільства (протисуспільне привласнення).
- Ганебне привласнення кличе за собою цивільні або разом карні та цивільні санкції за законом.
Словосполучення "ганебна власність" (здобута ганебним або незаконним шляхом) запозичене із авторитетного джерела - "Дигест Юстиніана". Згідно з римським правом, санкції за ганебне привласнення не мають терміну давнини за цивільними позовами.
У багатих, відносно врівноважених суспільствах Заходу правовим відповідником "ганебної власності" є "брудні гроші" та "їх відмивання".
Про правильну власність Павло Чубинський писав: "Труд народ считает вообще единственно справедливым способом для приобретения права собственности. Он не признает, например, права на лес вполне неприкосновенным, потому что на лес не употреблено человеческаго труда; вследствие того и порубку чужого, в особенности казенного леса народ не считает воровством, в полном смысле этого слова, между тем как бортяное дерево признается неприкосновенным, потому что на него положен труд" [20]. На думку автора, зазначений правовий погляд і тепер притаманний українському народу, звичайно, з поправкою на час.
Принцип обмеження майнової нерівності
Усі люди різні і працюють неоднаково. Наслідок цього - їх життєва нерівність. Але безмежна нерівність у розподілі доходів і приватної власності неприпустима. Тому граничну нерівність у розподілі доходів має визначати закон.
За Германом Дейлі (Herman E. Daly, 1938, професор економіки університету штату Меріленд, США. Автор та співавтор багатьох книг. Серед його нагород - "Альтернативна Нобелівська премія" 1996 р.), зазначений принцип досить обґрунтований у Святому Письмі: "Бідності й багатства мені не давай, годуй мене тільки хлібом насущним, щоб я не переситився і не відрікся від Тебе, і не сказав: "Хто Господь?" І щоб я, збіднівши, не став красти і не зневажав ім'я мого Бога" [21]. Г.Дейлі вважає: "Сталий розвиток вимагатиме змін у серці, оновлення духу і здорової дози каяття. Все це релігійні терміни, але це не є випадковим збігом, тому що зміна фундаментальних принципів, за якими ми живемо, - це таке глибоке зрушення, що воно значною мірою є релігійним /…/ Ті, які віддають перевагу обгрунтуванню етичних принципів у культурі та історії, знайдуть /.../ тлумачення Біблії як основи етичних принципів /…/ Я наполягаю /…/ що існує обмеження загального матеріального виробництва, яке може підтримувати екосистема, і що було б напевно несправедливим, якби 99 % обмеженого загального продукту йшло тільки на одну особу. Тому я роблю висновок, що, безумовно, повинен бути якийсь максимальний особистий доход /…/ Ніхто не агітує за несправедливу, насильницьку рівність. Десятикратний коефіцієнт нерівності був би виправданим як наслідок реальної різниці в зусиллях і старанності й створив би достатній стимул для прояву цих якостей. При консервативному підході можна встановити двадцятикратний коефіцієнт. Але коли коефіцієнт наближається десь до сотні, узи спільноти розриваються. /…/ Цей принцип, якщо його можна було б викласти у формі одинадцятої заповіді,
Loading...

 
 

Цікаве