WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Аналіз суспільної кризи - Реферат

Аналіз суспільної кризи - Реферат

неправди і лицемірства, від диктату "так повинно бути". Тому ідея моральної справедливості - нині найактуальніша і згодом зможе об'єднати суспільство, людей різної віри, мови і навіть політичних поглядів.
Принципи моральної справедливості є первинним втіленням правових уявлень і волі творчої, істотно переважної конституційної більшості українського суспільства. Це джерело длястворення, зміни, впровадження і застосування законів. Тому моральна справедливість вища від закону.
Мораль - найважливіша духовна основа будь-якого суспільства. Це уявлення про добро, зло і справедливість, у тому числі про принципи суспільної поведінки, які визначають слушність або неприпустимість тих чи інших вчинків, довіру до інших людей та передбачення їхніх дій. Йдеться про забезпечення діяльності і, разом з тим, - самого існування суспільства.
Джерелом моральності є культура - подолання зла творчістю [5]. Подібно до того, як система аксіом Евкліда визначає зміст геометрії, сприйняті і засвоєні суспільством принципи моралі визначають найбільш істотні ознаки цивілізації. На зразок аксіом геометрії, ці - неначе очевидні для багатьох - принципи не можуть бути доведеними лише шляхом логічних міркувань.
Завжди можна знайти достатньо переконливі аргументи як за, так і проти будь-яких моральних засад. Проте, як свідчить досвід людства, морально відсталі суспільства поступово занепадають і неминуче гинуть.
Отже, мораль - засіб виживання і розвитку суспільства, який виник внаслідок групового добору і культурної еволюції [6]. Це і є неспростовним аргументом на користь моралі.
Суспільна мораль ділиться на:
а) правову, або нормативну, із приписами для виконання. Порушення цих приписів веде до санкцій - від громадського осуду аж до покарання. Наприклад: "не кради";
б) духовну, або героїчну, із приписами суто ідеальними. Виконання людиною приписів духовної моралі є цілком особистою справою. Наприклад: "будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!" [7, 8].
Проте духовна мораль є найважливішою, латентною програмою розвитку цивілізації, духовним компасом прогресу.
Право - це "обґрунтованість, виправданість поведінки особистості у суспільстві і обґрунтованість, виправданість ставлення держави до особистості" [9]. Раніше поняття "право" означало переважно законодавчі акти та діяльність юристів, що ніяк не узгоджувалося з мораллю. Зате "обґрунтованість, виправданість" опирається на морально-правові уявлення суспільства, які є насправді єдиним легітимним джерелом права.
Про зв'язок права і моралі свідчить безліч документів аж із сивої давнини. Так, на кам'яній стелі Законів Хаммурапі з Вавилону (приблизно 1792 - 1750 рр. до н. е.) вибито: "Для того, щоб сильний не кривдив слабкого, щоб сироті і вдові надавалася справедливість, я викарбував мої дорогоцінні слова" [10].
У давньому японському зводі законів зазначено:
"Призначення і просування чиновників.
При розгляді кандидатур потрібно, передусім, враховувати доброчесну поведінку [згідно з іншим законом, це - висока моральність, високий моральний дух, справедливість і старанність - В.К.].
За однакової доброчесної поведінки відбирати осіб з відмінними здібностями.
При однакових здібностях відбирати осіб більш працелюбних…
Якщо чиновник, перебуваючи на службі допускає лестощі й обман, а також пожадливість, то відносити його до дев'ятого [найнижчого - В.К.] розряду" [11].
Нині в Японії цивільним законом послуговуються тільки у крайніх випадках. Конфлікти зазвичай улагоджують за визнаними моральними уявленнями про право і справедливість. Причому існує безліч традиційних кодексів поведінки - "гирі": батько й син, брати між собою, торговець і клієнт, старший службовець і підпорядкований тощо. У Японії ганебно не виконати будь-який "гирі".
Взірцем зв'язку права і моралі є судова система Великої Британії: вироки англійських судів визначаються "за прецедентом" - попередніми рішеннями високих судів з подібних обставин [12]. Підставою останніх, насамперед, були і є морально-правові уявлення суддів.
З іншого боку, у правовій системі континентальної Європи зв'язок між правом і мораллю здебільшого опосередкований: система базується на нормах давнього римського права - Дигестах Юстиніана (Iustiniani Digesta), що не завжди співпадають з приписами релігії чи буденної моралі. Згодом принципи римського права використав Наполеон, який створив знамениті Цивільний та Кримінальний кодекси. Вони, у свою чергу, були використані при створенні німецького правового "Уложення" (1898) і дотепер використовуються як певний європейський правовий взірець [13].
В Україні найвищу юридичну силу має Конституція. Але, згідно з Конституцією України, "єдиним джерелом влади в Україні є народ", який може "визначати і змінювати конституційний лад" (Конституція України. Стаття 5). Отже, у нас немає формальних перешкод для створення і реалізації права, яке ґрунтується на морально-правових уявленнях конституційної більшості суспільства.
Справедливість
Автор найкращого її визначення - Юстиніан: "Це постійна і вічна воля віддавати кожному належне" [14, 15]. (От звідки "кожному - своє" на воротах німецького концентраційного табору у Бухенвальді часів Другої світової війни).
Щоправда, тут не зрозуміло, а що таке "належне"? А як бути з болючими проблемами сьогодення? І з цілком "законним" привласненням виробництв за незначну частку їхньої вартості і подальшим продажем устаткування в металобрухт? Як бути із землями, що пустують? Із жебраками і безпритульними дітьми на вулицях міст? Нарешті, з вимиранням українського народу?
Цицерон вважав, що "перше завдання справедливості - не завдавати шкоди, якщо тільки тебе на це не спонукало протизаконня; друге - користуватися суспільною власністю як суспільною, а приватною - як своєю" [16]. "В історії склалася тверда тенденція вбачати нерозривний зв'язок між справедливістю і законом: бути справедливим і для окремої людини, і для публічної влади - означає бути законослухняним /.../ Для того, щоб вважатися справедливим, сам закон теж має відповідати певним моральним вимогам" [14]. Тобто, слід покладатися на державний закон і мораль. Але на яку саме? Невизначеність етичної категорії "справедливість" потребує її детальнішого розгляду.
Чи існує справедливість окремо від її носіїв?
Поняття "справедливість" - синонім до вислову "бажаний для когось перебіг стосунків і подій" і тому, як етична категорія для всього суспільства, має таки сенс, якщо суспільство поєднане у моральних принципах і переконаннях, якщо в ньому владна еліта, істеблішмент і народ у цілому
Loading...

 
 

Цікаве