WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Інтердисциплінарність у вивченні слов’янського етногенезу - Реферат

Інтердисциплінарність у вивченні слов’янського етногенезу - Реферат

Рюриковичів з Візантією, Бертинські аннали та інші писемні візантійські та арабські джерела сприяють виправленню цього становища, що має місце в ранньосередньовічній історії східних слов'ян. Вони достатньо виразно свідчать, що київські князі з династії Рюриковичів за своїм походженням нормани, і саме вони в IX ст. принесли в Київ назву "Русь", що стала офіційною назвою очоленої ними східнослов'янської імперії Київської Русі.
Можна було б привести значно більше прикладів, які беззастережно свідчать, що складні проблеми етногенезу і ранньої історії взагалі, а в нашому випадку походження і давньої історії слов'ян, і слов'янських народів можуть бути успішно вирішені лише при уважному вивченні і співставленні усіх можливих джерел, зокрема писемних, археологічних, лінгвістичних та інших. Зрозуміло, що пошуки найраціональніших методичних підходів до кожного з них, завжди мають бути в центрі уваги дослідників. Довільна інтерпретація джерел в угоду політичним амбіціям ніколи не приводить до встановлення істини.
Інший аспект поставленої проблеми полягає в тому , що нас намагаються прив'язати, буквально прищепити до інших сусідніх народів, переконати нас і світову громадськість у тому, що ми - їх менша чи молодша частина, відмовляючи українському народові в самобутності його етнічного та історичного розвитку. Щоб вкластись у рамки дозволеного обсягу статті, не стану аналізувати всю ту велику лінгвістичну та історичну літературу, зокрема російську, де розглядається ця проблема. Скажу лише, що вона просякнута імперіоцентризмом. Ми вже розглянули основні праці з цього питання в роботі "Давні слов'яни", Київ, 1998. Але як приклад назву одну колективну монографію, випущену московським Інститутом слов'янознавства та балканістики в 1982 р. під назвою "Развитие этнического самосознанияславянских народов в эпоху раннего средневековья". Вона претендує на об'єктивність. Тут розглядається питання розвитку етнічної самосвідомості всіх західнослов'янських та південнослов'янських народів, навіть полабських слов'ян. Кожному з них присвячені окремі розділи праці. Лише три східнослов'янські народи ввійшли в один розділ під назвою "Формирование этнического самосознания древнерусской народности по памятникам древнерусской письменности Х - ХII вв." Автори цього розділу А.І.Рогов та Б.Н.Флоря "доводять" існування давньоруської народності через утворення "Руської землі". Для них Русь - це давній етнонім іранського походження, що в Середньому Подніпров'ї уже з раннього середньовіччя визначав східнослов'янське надплемінне політичне утворення. Поглинувши всі інші східнослов'янські племена, воно, на їх думку, в період державності привело до виникнення єдиної давньоруської народності. Роботи, у яких це утворення трактується як зародження української державності, зрозуміло, не згадуються. Повністю замовчувані праці, у яких за Літописом назву "Русь" до Києва принесла династія князів Рюриковичів.
У 1999 р. у Москві вийшла монографія В.В.Сєдова "Древнерусская народность". Тут вже не через сарматський рід росомонів і через "Руську землю" як у Б.О.Рибакова доводиться існування давньоруської народності, а вводиться ще одна проміжна ланка "Русский Каганат". Він, на думку автора згаданої монографії, у VІІ - VІІІ ст. знаходиться на Лівобережжі Дніпра між Хозарією та плем'ям полян. Підстава: писемне джерело - журнал спостережень франкського уряду за етногеографічною ситуацією у Північному Подунав'ї, відомий у літературі як "Опис міст і областей Північного Дунаю", іменований "Баварським Географом", Це, правда, суперечить Літопису, який поселяє в тому регіоні Сіверян, що сіли "на Десні і по Сейму, і по Сулі і назвалися Сіверянами", але це автора не бентежить. Сіверяни, як відомо, представлені волинцівсько-роменською культурою, яка виникла на основі місцевих лівобережних пам'яток попередньої пеньківської культури, в інтеграції з правобережними старожитностями празько-корчацької культури, їх типологічний зв'язок фундаментальне доведений українськими та російськими археологами.
За В.Сєдовим волинцівську культуру створило не населення Подніпров'я, а вихідці із Самарського Поволжя - носії іменьківської культури, відкритої там в останні десятиліття минулого віку. Про це, на його думку, свідчить наявність в обох згаданих культурах незначної кількості високоякісного гончарного посуду [14]. Ця натяжка зроблена свідомо, бо загальновідомо, що цей посуд і на волинцівські поселення, і на іменьківські потрапив із Хозарії. Він визначає етнос хозар та їх торгово-економічні зв'язки із сіверянами, а не "Русский Каганат".
Ще М.Погодін у XIX ст. писав, що Лівобережжя Дніпра займало до татарської навали населення - предки росіян, яких після татарського іга замінили галичани, що прийшли сюди із західних областей України. Ця концепція була повністю розкритикована і спростована українськими вченими М. Максимовичем, М.Костомаровим, В.Антоновичем і , зокрема, М.Грушевським. Сьогодні у світлі нових, зокрема археологічних джерел, вона не може бути реанімована.
Література
1. Пріцак О.Й. Походження Русі. - К., 1997.
2. Тойнбі А.Д. Дослідження історії (скорочена версія томів (VI Д.Ч. Соммервела Т. 1) у перекладі В.Шовкуна. К., Основи. - С.158.
3. Там же. - С.158.
4. Там же. - С.159.
5. Топоров В.Н. Трубачев О.Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. - М., 1962.
6. Русанова И.П. Славянские древности /І - /ІІ вв. - М., 1976, - С.195 - 199.
7. Udolph I. Zum Standt der Diskussion um die Uhrhemat der Slaven // Beitrage zu Namenforschung №7 - 14, 1979, - S. 1 - 23.
8. Баран. В.Д. Давні слов'яни. - К., 1998, - С.193 - 198.
9. Lowmiansk H. Poczatki Polski. - Warszawa. 1964. - S. 302.
10. Грушевський М. Історія України-Руси. - Львів,1904. - С. 1 - 211.
11. Баран В.Д. Давні слов'яни. К., 1998. - С.212 - 214. Содов В.В. Древнерусская народность. - М., 1999.
12. Літопис Руський (за Іпатіївським списком). - К., 1989. (У перекладі Л.Махновця)
13. Там же. - С. 3.
14. Седов В.В. Древнерусская народность. - М., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве