WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Індійський чинник дослідженні українсько-грузинсько-половецьких етнічних взаємин XII ст. - Реферат

Індійський чинник дослідженні українсько-грузинсько-половецьких етнічних взаємин XII ст. - Реферат

ніяких етнічних чи релігійних перепон для цього не виникало? А придворна грузинська традиція суворо дотримувалася звичаю вибирати дружин для своїх царів виключно з-поміж християнських народів. Чому половці завзято боронили Грузію від мусульманської експансії і пліч-о-пліч з руськими князями протистояли татаро-монгольській навалі? Єдино прийнятна відповідь на численні "чому" така: половці не тюркомовний і не монголоїдний народ. І тим більше не мусульманський. Тоді який?
У моїх статтях "Індія і загадкові печеніги", "Індія, половці й Київська Русь" (газ. "Слово Просвіти", №№ 29 і 32, 2001) тав статті Сергія Наливайка "Половці в історії України: нове бачення" (ж. "Українознавство", №1 - 2, 2002) піддано сумніву те, що печеніги й половці - тюркомовні племена. І на доказ наведено численні факти, переважно мовні, бо не археологічна, а лінгвістична аргументація є визначальною, коли йдеться про етнічну приналежність того чи іншого давнього народу. Тож із цих фактів випливає, що печеніги й половці мовно й етнічно тяжіють до індо-арійських племен, що вони виявляють спорідненість з індійськими раджпутами. І висловлено думку, що печеніги й половці - нащадки індо-арійських, так званих сіндо-меотських племен, яких античні автори знають на теренах Давньої України із середини І тис. до н.е. і які складали відчутний етнічний пласт у тисячолітній Боспорській державі, попередниці Київської Русі.
У такому разі по темі нашої розмови постає цілком природне запитання: якщо половці етнічно близькі раджпутам, якщо з половців походять українські Тамари, то десь у часі й просторі мають існувати і їхні етнічні родичі - індійські Томари.
Може здатися неймовірним, але це запитання поціляє у самісіньке яблучко. Бо індійські Томари справді існують. І саме в Раджастхані, саме в раджпутів! Українські Томари в далеких краях за Гімалаями дійсно мають своїх етнічних родичів - Томарів індійських. І не просто Томарів, а царський рід Томарів. Традиція вважає його нащадками героїв "Махабгарати". З Томарами пов'язується знаменитий імператор Вікрамадітья, який 57 р. до н.е. увів так звану "еру Вікрами" - традиційне індійське літочислення.
Раджпутські Томари насамперед - знаменита династія правителів Делі, вони мали князівство в центральній частині Північно-Західної Індії (територія сучасного Делі й околиць). Раджа Ананґапал Томар736 року під назвою Дгілліка відродив давнє місто Індра-прастху ("Престол Індри"), яке не одне століття перебувало в запустінні. Тепер це столиця Індії - Делі. А в XI ст. раджпутські правителі-Томари звели в Делі знаменитий Червоний Форт, де 15 серпня 1947 року Джавахарлал Меру - майбутній перший прем'єр-міністр незалежної Індії - підійняв триколірний національний прапор, знаменуючи, що країна скинула колоніальне ярмо і вступила в нову історичну епоху.
Володіли Томари й територіями в рівнинному Пенджабі та Верхньому Доабі (Дворіччя, межиріччя Ґанґи й Джамни). Князівство Томарів називалося Харіяна - "Божественна країна". Зараз на місці історичної Харіяни невеличкий хіндімовний штат Харія-на, у північній частині якого лежить священна для кожного індійця земля Курукшетра, оспівана в "Махабгараті". Він утворений 1966 року після розділу штату Пенджаб (1947 року значна частина історичного Пенджабу відійшла до новоствореного Пакистану й стала провінцією Пенджаб). Південніше Харіяни лежить знаменита Матхура - давнє місто, традиційно пов'язуване з дитинством і юністю бога-пастуха й бога-воїна Крішни, нині один із найбільших прочанських центрів. Воно теж належало Томарам. Від делійських Томарів свого часу залежала Канґра, одне з найдавніших і наймогутніших князівств Північно-Західної Індії. Поширена в Раджастхані назва Канґра означає "Фортеця", "Твердиня". А Костянтин Багрянородний у творі "Про управління імперією" (X ст.), мовлячи про печенізькі фортеці на Дністрі, найбільш могутню і мужню частину печенігів називає канґар.
У середині X ст. Томари зазнали поразки від іншого могутнього раджпутського роду - Чауханів, а в середині XII ст. князівство Томарів занепало. Після втрати Делі Томари майже не мали володінь на рівнинах, але чимало гімалайських гірських князів-раджів (зокрема, Кашміру, Чамби) зводили свій родовід до делійських Томарів. У ХІV - ХV ст. Томари правили в князівстві Ґваліор, але потім втратили і його - це сталося вже при Бабурі, засновникові Могольської імперії. Останній томарський правитель Ґваліора - раджа Вікрамджіт Томар поліг у битві.
36 із понад ста раджпутських родів складають особливу групу - так звані князівські або царські роди, утворені з 4-х родовідних ліній і успадковані від давніх кшатріїв. Належність до однієї з ліній рівнозначна слову раджпут(в'щ санскр. раджа-путра - "царський син"). Ці 4 родовідні лінії: Сур'явамша - Сонячна, Чандра-вамша - Місячна, Аґнікула - Вогняна, Наґавамша - Зміїна. Остання нечисленна, тому зрідка потрапляє до словників і джерел.
Більшість раджпутів поклоняється Шіві та його войовничій дружині й зводить свій родовід до Місячної династії. Саме до цієї династії належать раджпутські Томари. Правителі її, серед них і Томари, часто мали компонент в імені або шанобливу приставку до імені Чандра - "Місяць". В українців і сьогодні побутують прізвища Шандра (на Київщині є річка й село Шандра), Шандрук, Шандрюк, Шандерка, Шандренко, Шандровський, Шандаровський тощо. Можливо, груз. Сандро й санскр. Чандра - теж споріднені імена. Принаймні індійський цар Чандрагупта у грецьких джерелах постає як Сандракотта.
До Місяця і Шіви, зачіску якого прикрашає півмісяць, причетні й українські Томари. На печатці переяславського полковника Степана Томари й на родовому гербі Томарів зображено півмісяць ріжками вгору. На гербі українських Томарів зображено й шестикутну зірку, складену з двох трикутників - один вершиною вниз, другий - вершиною вгору (МГ, 184). Трикутник вершиною вгору символізує Шіву, а вершиною вниз - його дружину. На щитах раджпутів часте зображення тризубця - атрибуту Шіви, а на шаблях - шакті, символу жіночої божественної сили, що її уособлює дружина Шіви, одне з імен якої - Шакті. Вважається, що поєднана з чоловічою енергією жіноча творча енергія робить воїна непереможним. Недарма в раджпутів, як і в запорожців, шаблю воїнові перед походом чи битвою неодмінно вручала жінка - мати або дружина. Подібний звичай мав побутувати і в Грузії.
І три страусові пера на печатці полковника Степана Томари стосуються
Loading...

 
 

Цікаве