WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення - Реферат

Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення - Реферат

нові видання та плекав наукові задуми. "Якщо потягну "Нашу культуру" і в 1937 році, то розпочну як додаток до "Н.К." ще одне видання - "Бібліотека українознавства" [2]. У ті часи він планував організувати видання журналів "Рідна мова" та "Наша культура" при Національному музеєві ім. А.Шептицького у Львові.
Окремі свідчення про роботу над перекладом Біблії знаходимо у його пізніших листах. "Я невпинно сиджу над перекладом Нового Заповіту, закінчив уже Євангелію. Дуже трудна ця праця, але єдина, що дає мені кусок хліба". (21.09.1936 р.) [2]. А через 4 місяці він уже писав: "Мій переклад "Нового заповіту" відіслано на рецензію німецьким богословам, чекаємо їхніх зауважень" (1.01.1937 р.) [2]. Згодом учений відчув результат своєї роботи: "Думаю, що мій переклад - подія літературна" (4.07.37) [2].
Спогади Анатоля Івановича Огієнка про переклад його батьком Біблії логічно доповнюють інформацію архівних джерел: "...ввесь переклад не пройшов так гладко. До помочі батько найняв у Варшаві молодого раввіна, який, на наше (моє і брата) здивування знав Новий заповіт надзвичайно добре" [24]. Це сприяло прискоренню справи перекладу. Увесь "Новий заповіт" з додатком "Псалтиря" загальним тиражем 50 000 примірників був видрукуваний 1936 року у Стокгольмі (Швеція).
У жовтні 1940 року Іван Огієнко прийняв монаший сан і став ченцем Іларіоном у честь київського митрополита Іларіона з XI століття. Учений був морально готовий до духовної праці, оскільки мав уже понад сотню друкованих творів з церковної тематики, шість років працював професором вищої богословської школи. З цією подією його листовно (14.10.40) привітав гетьман Павло Скоропадський, висловлюючи надію, що "тепер будуть покладені тверді підвалини для встановлення свого власного міцного і тривалого духовного проводу" [25].
Перебуваючи на високих духовних посадах, Іван Огієнко не відмовився від науково-педагогічної праці. Про це свідчать його публічні виступи, написані ним та перекладені українською мовою проповіді (всього 48 одиниць). Серед них є праці педагогічного характеру, такі як "Плекаймо духа свого найперше", "Бережіть свою рідну мову", "Горе зрадникам рідного народу" (всі - 1943), "Живімо правдою" (1944).
Під керівництвом професора духовенство сприяло піднесенню національно-релігійного світогляду народу і покращенню тяжкого життя українців у Польщі. Владика Іларіон домігся, щоб представники духовенства працювали в усіх початкових і середніх українських школах і займались культурно-освітньою діяльністю у вільний від роботи час.
А.Шептицький у листі від 21 жовтня 1941 року до архієпископа Іларіона писав: "Надіюсь, що Вашому преосвященству Бог дасть ту велику благодать, що зможете українську церкву очистити з тих усіх наук, противних вірі і неканонічних, накинених волею установ чи законів, а може перед усім з тієї чисто московської нетерпимості, яка рідного брата зненавидить, коли інакше думає" [26].
З епістолярної спадщини Івана Огієнка довідуємося, що у роки війни він надіслав список своїх друкованих праць І.Свенцицькому та, як і раніше, звертався до нього з проханнями "випозичити потрібні книжки" [2].
У листі від 20.12.1941 р. за підписом "Іларіон, архієпископ Холмський і Підляський" учений просить директора Національного музею у Львові І.Свенцицького уточнити "коли саме канонізовано київського митрополита Іларіона" (що з 1051 р.) і чи канонізовано". Іван Огієнко наголошує: "Мене особисто цікавлять старі джерела" [2].
Звідси робимо висновок про зацікавленість ученого тими матеріалами, які становлять архівну цінність і несуть найточнішу інформацію, а також про продовження ним наукової праці після постригу, під час служби на духовних посадах.
Він також дбав про створення холмської Православної Духовної Академії для підготовки українського духовенства. Вища духовна православна освіта, на його думку, мала розвиватись у всіх місцях поселення українців. Запрошуючи на роботу до названого закладу професора Л.Білецького, який на той час мешкав у Празі, Іван Огієнко (митрополит Іларіон) у листі наголошував: а) "Крім відповідного утримання, кожен з професорів матиме ще на Святій Даниловій Горі безплатне помешкання"; б) "Бібліотека для професорської праці на початку складається з приватних бібліотек самих професорів. В основу її ляже моя бібліотека, що має понад 9000 томів"; в) "Основа для наукової праці самих професорів буде забезпечена" [27].
На схилі віку Іван Огієнко багато вдавався до аналізу власної праці на життєвому шляху, часто фіксуючи свої думки у поетичних рядках. Його останні праці пов'язані зсамовдосконаленням особистості, виробленням терпимості, вмінням бути щасливим, стабільною позицією у ставленні до національної ідеї.
Незадовго до смерті він склав заповіт, який сьогодні свідчить про його віру в майбутнє української науки і перемогу української ідеї. 15 квітня 1967 року цей документ підписано Іваном Огієнком та представниками Колегії св. Андрія і скріплено печаткою юриста (суддя Соломон) в присутності свідків С.Савчука та В.Черевика. У ньому наголошено, що бібліотека, архів і колекція Івана Огієнка - митрополита Іларіона будуть передані Україні Колегією св. Андрія (Вінніпег, Канада) тоді, коли у Києві буде засновано богословський факультет Української Греко-Православної Церкви "у вільній, незалежній, суверенній державі Україні" [28].
Література
1. Огієнко Іван. Моє життя: Автобіографічна хронологічна канва // Наша культура. - 1935. - №. 7. - С. 433 - 452; 1936. - №1(10). - С.64 - 70; №8 - 9 (11) - С.634; № 10(18). - С.711 - 712; № 3 (12). - С.233; № 7(16). - С.554.
2. Листи І.Огієнка до І.Свенцицького. Національний музей ім. А.Шептицького у Львові. Відділ рукописів і стародруків, ф. І.Свенцицького, од. зб. 119,арк. 4. 357, 18.
3. Огієнко 1.1. Українська мова: Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови. Порадник студентам, вчителям і всім тим, хто бажає найкраще вивчитися української мови. - К., 1918. - 88с.
4. Листи І.Огієнка до О.Барвінського (1921, 1922,1923 рр.). ЛНБ. Відділ рукописів, ф.1997, од. зб. 126,арк. 1, 9, 14.
5. Листи І.Огієнка до М.Возняка (1911, 1921, 1928,193о, 1932, 1933 рр.). ЛНБ. Відділ рукописів, од.зб.104,арк.1.
6. Листи до Е.Пеленського (1933 - 1939 рр.). ЛНБ. Відділ рукописів,ф.232, оп. 85, спр. 2, арк. 1.
7. Русова С.Ф. О национальной школе прежде и теперь // Русская школа. - 1908. - № 1 . - С. 34.
8. Щоголев С.Н. Украинское движение как современный этап южно-русского сепаратизма. - К., 1912. - С. 197.
9. Програма іспиту на ступінь магістра російської мови і словесності професорського стипендіата І.Огієнка. Державний архів м. Києва, ф. 16, оп. 474, спр.88(а), арк. 17.
10. Очерк И.Огиенко об истории Брусилова и письма к нему от учителем этого города об открытии высшего начального училища, о содействии в укомплектований библиотеки, о выработке программы по украинизации училища. Нач. 19 января 1914 года. Законч. 30 декабря 1917 года. арк. 1. П.Бачинський Л. Найкращі хвилини мого життя / / Наша культура. - Варшава. - 1936. - № 2 (19). - С. 766.
11. 12.Листи І.Огієнка до Л.БІлецького. ЦДАВО, ф. 3876, оп. 1, спр. 52, арк. 3. 32.
12. Огієнко 1.1. Рятування України: На тяжкій службі своєму народові. - Вінніпег: Видання тов. Волинь, 1968. - 96с.
13. Листування І.Огієнка з І.Франком, інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Відділ рукописів, ф. З, од. зб. 163, арк.1.
Loading...

 
 

Цікаве