WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення - Реферат

Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення - Реферат

"Питання про батьківщину церковнослов'янської мови і питання про походження слов'янських азбук" [9].
Серед іншого довелось простудіювати таку навчальну дисципліну, як "Сполучення глухих із плавними в церковнослов'янській мові". У списку рекомендованої літератури до неї перераховувалися праці О.Шахматова, В.Щепкіна, А.Соболєвського, О.Потебні, П.Фортунатова, С.Обнорського2 та інших.
Успішно склавши магістерський екзамен, Іван Огієнко став викладати в університеті. Розпочалася його науково-педагогічна діяльність у вищій школі.
В автобіографічній хронологічній канві "Моє життя" (1914 - 1918 роки) вчений характеризував як період "професорської праці в Києві" [1, с. 450]. У цей час він працював приват-доцентом університету Св. Володимира, професором Українського Народного університету, професором кафедри української мови Вищих жіночих курсів (Жекулиної), лектором курсів підвищення кваліфікації учителів та Вищих педагогічних курсів, курсів для урядовців Міністерства закордонних справ, учителем російської мови та літератури VI державної гімназії у Києві, членом Комісії з вироблення нового Статуту для українських університетів, головою Правописної комісії. Вже тоді Іван Огієнко виявив себе сформованим науковцем.
Окремі факти листів від учителів селища Брусилова, зібраних у папці під назвою "Очерк Огиенко об истории г.Брусилова и письма к нему от учителей этого города и знакомых об открытии вьющего начального училища, о содействии в укомплектований библиотеки, о выработке программы по украинизации училища" [10], вказують на вагомість його тогочасної педагогічної діяльності. Так, в одному з них від 30 жовтня 1917 року інспектор Брусилівського вищого початкового училища І.Мислинський пише: "Укажіть докладніше мені, які твори і які вчені праці потрібно для ознайомлення з українською мовою з наукового боку, себто виробіть мені короткі програми" [10]. Далі дописувач висловлює бажання придбати для школи праці Івана Огієнка, а також поспілкуватися з ним про створення фундаментальної бібліотеки.
Означений період життя Іваном Огієнком, охарактеризований як час "професорської праці в Києві", ознаменований створенням вагомої за змістом, пізніше доопрацьованої і виданої 10-тисячним тиражем академічної промови "Українська культура", що була вперше виголошена вченим на відкритті Українського народного університету 1917 року в місті Києві.
Доповіді Івана Огієнка "Рідна мова в рідній школі" 10 - 12 серпня 1917 року на другому Всеукраїнському учительському з'їзді та "Найперші завдання української філології" 12 серпня 1917 року на з'їзді діячів вищої школи (головував М.Грушевський) вказують на мовознавче спрямування його педагогічної діяльності й глибоку переконаність у необхідності дерусифікації освітніх установ України [1, с. 452].
Автобіографічна канва "Моє життя" та матеріали архівів дають підстави для висновку про те, що в український період життя в науково-педагогічному плані для Івана Огієнка найпліднішими були 1918 - 1920 роки. За хронологією, представленою ним у вказаному джерелі, у 1918 - 1919 роках він був міністром освіти в уряді УНР, міністром сповідань (1919), головноуповноваженим уряду УНР (1919 - 1920) і одночасно ректором Кам'янець-Подільського університету.
У праці Леоніда Бачинського "Найкращі хвилини мого життя" знаходимо таке свідчення про перебування Івана Огієнка на посаді ректора Кам'янець-Подільського університету: "Професор І. Огієнко - це був ректор з творчою організаційною силою, що вмів сам робити, а зроблене перевірити" [11, с. 766]. Його справжньою заслугою було забезпечення лекційних викладів висококваліфікованими кадрами професорів, доцентів, асистентів, створення цінної наукової бібліотеки, нетрадиційне вирішення управлінських проблем.
Водночас при Кам'янець-Подільському університеті була створена гімназія для дорослих та курси українознавства, які функціонували під керівництвом ученого.
Обов'язки міністра освіти УНР Іван Огієнко почав виконувати з 6 січня 1919 року. У наказі № 6 по Міністерству освіти і мистецтва зазначалося: "Згідно з постановою Директорії УНР, я 6 січня вступив до виконання обов'язків на посаді міністра народної освіти і мистецтва. Професор І. Огієнко" [12].
Серед високогуманних за своїм змістом документів, підписаних міністром у цей час, знаходимо такі: "Про українізацію середніх шкіл: Про вільний вступ до V класів гімназії із вищих початкових шкіл"; "Про визнання в Україні закордонних докторантів"; "Початок плану єдиної школи" [1, с. 68] тощо. Вони свідчать, що робота очолюваного ним Міністерства освіти була спрямована на творення української системи освіти та визначення шляхів її реалізації.
Праця Івана Огієнка на посаді міністра в Уряді УНР не була тривалою, оскільки Український Уряд змушений був постійно змінювати місце свого перебування. Гнаний більшовиками, він зупинявся у Рівному, Радзивилові, Золочеві, Тернополі, Волочиську, Чорному Острозі і знову повертався до Кам'янця-Подільського.
В історичних джерелах, у тому числі й автобіографії "Моє життя", наголошується, що Іван Огієнко заглиблювався у проблеми Української Академії Наук, дбав про поліпшення її матеріальної бази.
У праці "Рятування України" (1968) вказана дата призначення професора на посаду головноуповноваженого українського уряду. Це відбулося 15 листопада 1919 року. На той час Іван Огієнко не належав до жодної з існуючих партій і був переконаним патріотом України.
У надзвичайно тяжких економічних та політичних умовах Іван Огієнко піклувався про розвиток вищої школи. 9 лютого 1920 року з його ініціативи при правничому факультеті Кам'янець-Подільського університету були засновані дві кафедри: кооперації та місцевого самоврядування. Професор клопотав про передачу Українською державною гімназією ім. Степана Руданського університетові "більше тисячі цінних старих книжок, серед яких багато українських стародруків" [13, с. 51].
Праця Івана Огієнка на посаді головноуповноваженого уряду УНР сприяла розквіту національних талантів, їхньому стажуванню закордоном. У лютому 1920 року дістав матеріальну допомогу співак Михайло Гоменський "на науку співу в Італії" [13, с. 52], до самого виїзду його в еміграцію державним коштом утримувався український театр на чолі з Миколою Садовським.
Протягом 1918 - 1920 рр. вчений видав три посібники і два підручники, підготовлені давніше. Про це свідчать написи на кожному з них: "Іван Огієнко. Приват-доцент Київського університету" або "Професор Іван Огієнко". У видавництві Є.Череповського вийшли книги Івана Огієнка "Українська мова. Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови: Порадник студентам, учителям і всім тим, хто бажає найкраще вивчитись української мови" (1918), "Вчімося рідної мови. Нариси про мову вкраїнську" (1918), "Українська граматика: Підручник для 1-го року навчання в народних школах та для підготовчого класу шкіл середніх" (1918), "Рідне писання: Українська граматика. - 4.2. Основи вкраїнського правопису: Підручник для 2-го й 3-го року навчання в народних школах та для підготовки 1-го класу шкіл середніх" (1918), "Курс украинского языка (Из лекций по истории украинского языка): Пособие для студентов, учащих и учащихся старших классов средних учебных заведений. - Изд. 2-е., доп." (1918).
1920 року Іван Огієнко змушений був залишити Батьківщину і поселитися з сім'єю в Західній Україні, яка на той час перебувала під окупацією Польщі. Своїм моральним обов'язком професор вважав продовжити
Loading...

 
 

Цікаве