WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення - Реферат

Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення - Реферат


Реферат нa тему:
Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення
5 січня 2002 року виповнилося 120 років від дня народження визначного українського вченого, громадського і політичного діяча митрополита Іларіона - Івана Огієнка. Для сучасних науковців важливим є його теоретичний і практичний внесок у вітчизняну науку взагалі й педагогічну, зокрема.
Вагомі факти його наукової діяльності допомагають встановити епістолярні та інші архівні джерела, серед яких особливе місце займають спогади. Вони сприяють глибокому розкриттю основних аспектів життєдіяльності вченого, дають змогу реально оцінити маловідомі ситуації, пов'язані з його науковою творчістю, розкрити суть проблем щодо напрямів наукових пошуків.
Епістолярна спадщина Івана Огієнка викликає на сьогодні немалий інтерес у багатьох науковців. В Україні видруковано його окремі листи до М.Грушевського, М.Шаповала, Л .Білецького, О.Маковея, І.Франка та інших визначних діячів українського народу. Для написання цієї статті автором проаналізовано 144 епістолярних джерела, невідомих широкому загалу: одинадцять листів до І.Свенцицького; чотири листи до В.Гнатюка; дев'ять листів до В.Пеленського; одинадцять листів до М.Возняка; три листи до І.Раковського; один лист до А.Шептицького; дев'яносто два листи до К.Студинського на 139 аркушах; чотири листи до Й.Скрутеня. Крім того, в її тексті процитовано уривки звернень Андрія Шептицького та Павла Скоропадського до Івана Огієнка, які черговий раз засвідчують його високий авторитет як науковця і духовної особи.
В автобіографічній хронологічній канві "Моє життя" Іван Огієнко вказав, що у 1905 - 1914 рр. розпочалась його "початкова наукова й громадська праця" [1, с. 447]. У названій роботі вченого знаходимо інформацію і про його педагогічну діяльність, яка розпочалась у дуже ранні роки як репетиторська практика. Про це Іван Огієнко не один раз повторює: "1895 - 1896. Навчає селянських дітей грамоти й молитов за малу плату. 1895 - 1896. Навчає дітей (Станислава і Владислава) родини Стаховського, співвласника парового млина в Брусилові, а це дає змогу самому вчитися. 1903 - 1909. Безперервна репетиторська праця для прожиття й науки в Києві, а літом у м. Брусилові, та для утримання матері" [1, с. 446] тощо.
1905 - 1914 роки можемо характеризувати як вирішальні у його професійному становленні, оскільки у цей період він інтенсивно підвищував рівень своєї освіченості в Острозькій класичній гімназії (1900 - 1903), Київському університеті ім. Св. Володимира (1903 - 1909), на Вищих педагогічних курсах у Києві (1911 - 1912); набував наукового досвіду в "Семінарі російської філології" екстраординарного професора кафедри російської мови та письменства В.Перетца (1907 - 1914); філологічній секції Наукового Товариства ім.Тараса Шевченка в Києві, заснованого 1907 року М.Грушевським (1907 - 1910), товаристві "Просвіта" (1908 - 1910); оволодівав кваліфікацією учителя російської мови та літератури в Комерційній середній школі "Товариства поширення освіти" (1908 - 1909), гімназії О.М.Стельмашенка (1914); укладав методичні посібники для шкільного вжитку.
Відшукані й проаналізовані автором статті листи Івана Огієнка до М.Грушевського, І.Франка, В.Гнатюка, М.Возняка, І.Свенцицького, О.Маковея засвідчують високий творчий потенціал і різнобічність таланту молодого на той час ученого.
У листах до Михайла Грушевського вияскравлюються ділові якості Івана Огієнка-коректора, перекладача і неофіційного редактора "Записок українського наукового товариства в Києві", вказуються наукові праці, написані ним і ті, які цікавили його у 1907 - 1908 роках. Наприклад, лист від 4 листопада 1907 року містить інформацію про те, що в п'ятій книзі "Записок..." за цей рік почала друкуватись стаття "Огляд українського язикознавства" Івана Огієнка, який на той час був студентом Київського університету імені Св. Володимира.
У листі від 28 лютого 1909 року Іван Огієнко вказує, що в четвертій книзі "Записок..." за цей рік "починається мій словник - готовий до друку" [2]. Проаналізувавши ряд тогочасних видань, ми дійшли висновку, що у названому джерелі йдеться про його працю "Українська граматична термінологія: Історія граматичної літератури, термінології та історичний словник граматичної термінології", опубліковану в І і IV книгах "Записок..." за 1909 рік [3, с. 63]. Крім того, на сторінках "Записок..." поміщено такі публікації Івана Огієнка, як "Двійне число в українській мові" (1910), "Історія граматичної літератури" (1908), "Історія української граматичної термінології" (1909). Названі праці є першими розвідками вченого в галузі українського мовознавства, зокрема термінології, категоріального апарату.
З досліджених автором джерел відомо, що Іван Огієнко співпрацював з членами шкільно-лекційної комісії очолюваного Борисом Грінченком з весни 1906 року в місті Києві товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка, основними завданнями якого було видання різноманітної літератури українською мовою, організація бібліотек, проведення заходів, спрямованих на популяризацію і поширення знань з української мови серед населення.
У книзі "Українська мова: Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови: Порадник студентам, учителям і всім тим, хто бажає найкраще вивчитись української мови" (1918) є примітка Івана Огієнка про видання "Українська граматична термінологія. Історія граматичної літератури, термінології" (1909): "Граматична термінологія і правопис, ухвалені комісією при Українському товаристві шкільної освіти в Києві. Термінологія дуже непевна. Про правопис - 1 - 1/2 сторінки" [20, с. 63].
Як бачимо, співпрацюючи з названою комісією товариства "Просвіта", вчений досить самокритично підходив до виконаної роботи. Водночас, аналізуючи букварі та граматики П.Залозного, А.Кримського, Г.Шерстюка, Є.Тимченка, він вказував на шкідливість дотримання ними старих термінологічних норм, закликав до впорядкування неусталеної української термінології та правопису.
У період 1905 - 1914 років, окреслений Іваном Огієнком як час початкової наукової і громадської праці, розпочалось його довготривале листування з Іларіоном Свенцицьким, директором Національного музею у Львові. Листи Огієнка до Іларіона Свенцицького підтверджують факт тривалої роботи вченого над дослідженням спадщини визначного письменника, філософа, проповідника, полеміста, професора, ректора Києво-Могилянської Колегії Іоаникія Галятовського. "Дуже просив би Вас, чи не дішлете мені "Науку про способ зложеня казаня", що мені так потрібна і що без неї "Ключ..." виходить не "Ключ Разумєнія", - знаходимо у листі вченого від 18 червня 1911 року до директора музею [2].
На жаль, не зберігся рукопис монографії, створений Іваном Огієнком завдяки знанню автором староукраїнської книжної мови, історії України та її Церкви, над яким він працював з 1907 року.
Наслідком дослідницької роботи молодого вченого в означений період є опубліковані ним праці: "Издание "Ключа Розумения" Иоанникия Галятовского,южно-русского проповедника ХУІІ в." (Варшава: Тип. Варшавского учетного округа, 1910), "Отражение в литературе "Неба нового" Иоанникия Галятовского, южно-русского проповедника ХVІІ в." (Воронеж: Тип. Т-ва Н.Кравцова, 1912), "Проповеди Иоанникия Галятовского, южно-русского проповедника ХУІІ в." (Харьков: Тип. Печатное дело, 1913), "Легендарно-апокрифический элемент в "Небе новом" Иоанникия Галятовского, южно-русского проповедника XVII в." (Киев: Тип. Т.Г.Мейнандера, 1913),
Loading...

 
 

Цікаве