WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Душу, тіло ми положим за свою свободу! (П. Чубинський) - Реферат

Душу, тіло ми положим за свою свободу! (П. Чубинський) - Реферат

а в одному з останніх варіантів - "Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону. В ріднім краю панувати не дамо нікому". Наведемо повністю репринтне відтворення першої публікації вірша з львівського журналу "Мета", 1963, №4, С. 271 - 272.
Душу, тіло ми положимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть нас изъ могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний наш гетьмане!
Нащо віддав Україну
Москалям поганим,
Щоб вернути її честь,
Ляжем головами,
Назовемся України
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
Позаду зістались.
Поєднаймось разом всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу, тіло и д.
Порівняймо з текстом модифікації наведеного вище тексту. Проте саме цей, другий варіант є таким, який збуджує і наснажує українців гордістю та нескоримою переконаністю в перемозі Української Нації над кожним ворогом.
Ще не вмерла України і Слава, і Воля.
Ще нам, браття - українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся Волі в Україні пісенька розляже.
За Карпати відіб`ється, згомонить степами,
України Слава стане поміж народами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Безсумнівно, саме ця модифікація, особливо слова "від Сяну до Дону", надихнули до натхненної творчої праці достатньо відомого широкому колу фахівців композитора, представника Західної європейської т.зв. "Перемишльської" музичної школи Михайла Михайловича Вербицького, українця з Надсяння, і він написав музику до слів "Ще не вмерла Україна". Відбулося те, про що говорив у 1863 р. П.О. Куліш: "Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а у Львові і в Бескидах голос лунає. Застогне Галицька Русь під Карпатами, а понад Дніпром у людей серце болить".
Мандруючи околицями Києва, селами Київщини П.Чубинський з колегами вів розмови з селянами про волю, про минувшину, про стихійне лихо для українського села - незаконні військові постої, які українцям накинув російський царат, про кріпаччину, яка спустошує душу та знищує моральність тощо. Врешті-решт уся ця діяльність, а ще відвідання могили Т.Г.Шевченка 13 червня 1862 року, "спів підбурливих пісень" (тобто українських народних), вдягання українського національного одягу, донос Ф.Трепова, від домагань якого Павло Платонович як правник захищав селянську громаду тощо, стали підставою призначеня таємного слідства.
"Не сотні вас, а міліони
Полян, дулебів і древлян
Гаврилич гнув во время оно;
А вас, моїх святих киян,
І ваших чепурних киянок
Оддав своїм прафосам п'яним
У наймички сатрап-капрал.
Вам і байдуже. А між вами
Найшовсь-таки якийсь проява,
Якись дурний оригінал,
Що в морду затопив капрала при всім народ, […].
(Тарас Шевченко, Нижній Новгород, 1857р.)
Цілком зрозуміло, що "Во дні фельдфебель-царя / Капрал Гаврилович Безрукий / Та унтер п'яний Долгорукий", тобто петербурзька слідча комісія винесла свій вердикт: "вислати його на життя в одне з повітових міст Архангельської губернії під нагляд поліції". Друзі вмовляли П.Чубинського емігрувати. Але Павло Платонович був переконаний, що із заслання він обов'язково повернеться додому, а з еміграції - ніколи: або загине, або втратить свою "українськість".
Коли нарешті настав час "як сотнями в кайданах гнали в Сибір невольників святих" друзі провели Павла Платоновича аж до Броварів, а далі у супроводі квартального наглядача він відбув на поселення в Архангельський край, куди через 70 років висилала більшовицька влада українську інтелігенцію і де її фізично нищила. Поліціянт, який супроводжував П.Чубинського до Архангельська, повернувся до Києва українофілом - вплив спілкування з переконаною, натхненною, інтелектуальною людиною.
Завдячуючи своїм інтелектуальним здібностям, професіоналізму, високій моральності та порядності, тобто тим рисам, які не були притаманні архангельському чиновництву, засланий спочатку був слідчим суду м. Пінеги, а згодом секретарем статистичного комітету та одночасно чиновником з особливих доручень губернаторської канцелярії. П.Чубинський очолював будинки для сиріт і бездомних, редагував газету "Архангельские губернаторские ведомости". Тобто він жив активним і сумлінним життям людини, талант якої виявляється геть у всьому, за що б вона не бралася. Протягом семи років заслання Павло Платонович завжди з цілковитим розумінням та співчуттям ставився до знедолених царатом росіян та автохтонних народів Півночі. Проте він не мовчки співчував та "созерцав", а безпосередньо доклав максимальних зусиль до розробки певних напрямків суспільних наук, яких не існувало, і до вдосконалення інших. Крім того, Павло Платонович ніколи чи то в роботі, навчанні, боротьбі за національні, нехай романтичні, ідеали не був самотнім: у засланні його оточували земляки-однодумці, росіяни і представники інших націй з аналогічними поглядами, мріями, бажаннями. Він був інтуїтивістом і притягував до себе гарних людей. "Семь лет я трудился на Севере для русской науки и правительства. Не стану перечислять моих трудов, но они показали, насколько я интересовался населением великорусского и финского племен. Помимо этнографии, я коснулся всех отраслей экономического быта народа, и заметки по этим вопросам послужили предметом многих представлений г[оспод] губернаторов; и даже до сих пор случается встречать в газетах правительственные распоряжения, вызванные давними представлениями, которые возникли по моей инициативе. Я работал на Севере без устали и доказал мою любовь русскому народу." Проте ж я українець і завжди ним був - так і відчувається, що це хотів сказати П.Чубинський вже перед смертю.
Високофахову, наукову роботу "політичного злочинця" в статистичному комітеті помітили і запросили до столиці, де Російське географічне товариство доручило йому значно розширити масштаби своєї діяльності, провести обстеження і оцінити стан хліборобського та лляного виробництва й торгівлі на півночі Росії. П.Чубинський об'їздив Архангельську, Вологодську,В'ятську, Пермську губернії, проаналізував результати і через п'ять місяців видав ґрунтовний науковий звіт. Рівень
Loading...

 
 

Цікаве