WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ізборник 1076 року – визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі в контексті українознавства - Реферат

Ізборник 1076 року – визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі в контексті українознавства - Реферат

присвячені вшануванню та звеличенню образу книги, оскільки вона - не лише колодязь знань, а й вірний провідник людини вжитті. Звичайно, в переважній більшості випадків, під книжним знанням мається на увазі обізнаність із текстами Св. Письма і тих творів, де будується сюжет на основі біблійних істин. На законах Божих слід встановлювати закони Держави, що є запорукою духовної цілісності нації, - таким є заклик авторів "Ізборника 1076 року" під час звернення до "культури книжності". Зокрема, виховні настанови викладені й у "Слові якогось отця до сина свого", що складають зразок звичаєвої моралі: "Будь похилений головою і високий умом, очі звернені до землі, а духовні до неба. Уста притишені, а сердечні раз у раз взивающі до Бога. Ноги звільна ступающі, а умові швидко ідучі до небесної брами. Вуха затуляй на злі слухи, а умові раз у раз напружуй на шуміння святих слів, написаних у святих книгах. Руки май зігнені на збирання злого маєтку сего світу, а простерті на прийняття убогих. Не стидайся поклонити свою голову перед кожним сотвореним на образ Божий і не лінуйся почестити старшого віком і подбай про те, щоб заспокоїти його старість. Своїх ровесників стрічай миром, молодших від себе приймай з любов'ю, перед достойнішим від себе потрудися стояти" [6, 179 - 180].
Наголошуючи на тому, що цей твір є пам'яткою "книжної" культури Київської Русі, слід звернути увагу на його світоглядно-філософське значення. Духовне багатство книжної традиції виявилося передумовою формування нового світогляду русичів. Християнська філософія була першим інтелектуальним поштовхом філософської думки на Русі. Для обґрунтування своїх догматів релігія зверталася до основних здобутків філософської рефлексії у вирішенні питань про природу і сутність буття, призначення та долю людини, співвідношення віри та знання, у вирішенні деяких суспільних та ідеологічних проблем. Влучним зауваженням Г.Шпета і В.Горського є те, що філософські ідеї Київської Русі не були продовженням інтелектуальних настанов греко-римського світу, а зорієнтовані в руслі візантійсько-біблійної традиції та мають відносно автономне слов'янське коріння. Це пояснює розвиток основ києворуської духовної культури не в напрямку теоретичного пізнання, а в духовно-практичному способі освоєння світу. Філософія XI - XII ст. у Києві - феномен філософської культури, що становить прафілософський етап в історії української філософії. Відповідно "Ізборник 1076 року" є пам'яткою філософської культури Київської Русі, в якій викладені світоглядні основи моралі, права та суспільних відносин.
Даючи тверезу оцінку реальним фактам дійсності тих часів, київські автори "Ізборника…", задля усунення суперечки між сюзеренами та підданими, пропонують "концепцію суспільного примирення і всезагальної згоди". За умов підкорення громадян владі, слід будувати суспільно-політичні відносини за принципом милостині, вважають вони, який полягає у моральному та благородному ставленні усіх пануючих верств до підданих. У внутрішньополітичних процесах - це пожертвування на користь бідних, організація притулків для них, благодійні заходи, пом'якшення податків, обмеження самоуправства феодалів. На рівні особистісних стосунків це передбачає благочесне ставлення до людей різних станів та врегулювання всіх рівнів соціальних відносин за принципом гармонізації їх на основі справедливості. Основа справедливості - людинолюбство, тобто духовна ентелехія єднання та рівності всіх людей "за духом", а відповідно, і "буквою" закону.
Велику увагу автори "Ізборника…" приділяють майновим питанням. Що слід розуміти під "багатством", яке є ознакою величі та благоустрою людського життя? Як відповідь, київські письменники пропонують вибір між двома прикметниками - матеріальне та духовне. Опираючись на біблійні писання, вони наголошують на тому, що багатство дається людині Богом як внутрішні сили та можливості, тому їх слід скеровувати на "благі" цілі, щоб досягти спасіння в житті, уникнути гріховності. Автори висунули вимоги до внутрішнього життя кожного громадянина, зробивши наголос на тогочасному становищі народних мас. Зміст твору несе в собі реалістичну оцінку соціальних дисбалансів тих часів з метою укріплення духовної культури підданих через сповідування ідеалів суспільного співіснування - людинолюбства, совісті, допомоги тим, хто її потребує, та тверезою оцінкою життєвих ситуацій.
Оскільки запорукою здорового суспільства є не лише стабільне функціонування представницьких інтересів, але й розвиток внутрішніх принципів, в "Ізборнику…" сповідується ідеал дружби як приклад універсальної форми міжособистісних взаємин. "Таких собі друзів і радників обирай, що не все тобою мовлене вихваляють, а міркуваннями правдивими намагаються відповідати тобі" [3, 152 - 153]. Заповіді Св. Письма таким "медіатором" відносин між людьми пропагують любов. Але яку? Звісно, любов до Бога! Мовляв, у любові до Всевишнього люди об'єднуються. Київські автори вважають, що це тлумачення вимагає доповнення. В основі любові божественної лежить субординована ієрархічність та почуття. Натомість дружба - горизонт стосунків "Я - Ти", в основі яких діють моральні принципи. Запорукою дружніх відносин є правда і щирість. Лише будуючи міжособові взаємини на одвертому ставленні до іншого, на щирій взаємовіддачі, можна досягти успіху у формуванні спільної будови духовного світу, що є одним з інтегруючих чинників консолідації національних інтересів.
Висновки. "Ізборник 1076 року" як визначна пам'ятка духовної культури Київської Русі відіграв велику роль у формуванні основ національного державотворення на українських землях. У процесі українознавчого висвітлення даного питання слід наголосити на актуальності цієї пам'ятки для формування національної свідомості молодого покоління України. Серед тих імперативних настанов, що були виголошені у творі, є підвалини, які можуть бути використані при розбудові сучасних проблем націє- і державотворення - світоглядно-філософська, суспільно-політична, етична, педагогічно-виховна та інші, що повинні становити основу розуміння феноменів "Україна" та "Світове українство" як предмета українознавчої науки.
Література
1. Будовниц И.У. "Изборник Святослава 1076 года" и "Поучение Владимира Мономаха" и их место в истории русской общественной мысли. - Л.: ТОДР, 1954.
2. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. Издание второе, переработанное и дополненное. - К.: Вища школа, 1987.
3. Изборник 1076 года. - М.: Наука, 1965. - 1091с.
4. Історія української культури / За загал. ред. І. Крип'якевича. - К.: Либідь, 1994. - 656 с.
5. Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1999. - 543 с.
6. Франко І. Із лектури наших предків XI в. І. Збірник Святослава 1076 р. // Стара Україна. - Львів, 1924. - Вип. XII. - С. 179 - 183.
Loading...

 
 

Цікаве