WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ізборник 1076 року – визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі в контексті українознавства - Реферат

Ізборник 1076 року – визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі в контексті українознавства - Реферат


Реферат на тему:
Ізборник 1076 року - визначна пам'ятка духовної культури Київської Русі в контексті українознавства
Історія - пам'ять людства. Культура - часо-простір, що утворює духовну основу етносу та нації. Пригадувати та дбати про власне велике минуле є внутрішнім імперативом громадянина будь-якої країни світу. Україна не є виключенням. Одним із пріоритетних завдань українознавчих студій є проведення досліджень на ниві історії національної культури, що охоплюють вивчення та впровадження серед народу знань про духовний та матеріальний спадок нації. Ці спроби, на нашу думку, покликані сприяти вихованню у людей відчуття пошани до власної історії та культури, а відповідно, і поваги до самих себе як громадян Української держави.
Однією з видатних сторінок в історії України і українського народу є поява визначної пам'ятки писемної культури Київської Русі - "Ізборника 1076 року".
З історії дослідження пам'ятки. З приписки в рукописі видно, що він у XIV ст. належав якомусь Семену, котрий тримав його в себе. Офіційно відомий світові з кінця XVIII ст. Існує досить ґрунтовний нарис В.Боброва "История изучения Святославова сборника 1076 г.", який засвідчує точну дату появи твору, але втратив свою актуальність на сьогодні. Наприкінці XVIII ст. "Ізборник 1076 року" був власністю князя М. Щербатова, відомого російського державного діяча, історика і публіциста, через що в науку увійшов під назвою Щербатовського. У 1791 р. після його смерті кодекс було придбано разом з великою бібліотекою (25 000 книг) Катериною II і передано в Ермітаж. У 1852 р. у складі ермітажної збірки "Ізборник" надійшов у державну Публічну бібліотеку. У 1959 р. та 1963 - 1969 рр. рукопис було ґрунтовно відреставровано в Лабораторії консервації і реставрації документів у Санкт-Петербурзі. Нечіткі, затерті місця в "Ізборнику" були прочитані шляхом застосування фотоаналізу. 1965 р. здійснено видання рукопису.
Рукопис відомий в літературі як "Ізборник 1046 року", "Збірник Щербатова 1046 року", "Збірник 1076 року", "Збірник Святослава 1076 року", "Святославов сборник 1076 года" або "Сборник Святославов 1076 года", "Ізборник 1076 року", "Ізборник Святослава 1076 року", "Святославов изборник 1076 года" або "Изборник Святославов 1076 року". Як стверджують дослідники, ім'я князя Святослава у назві цього рукопису з'явилося за аналогією до відомого "Ізборника 1073 року". Під час вивчення ці видання постійно розглядалися разом. "Ізборник Святослава 1073 року" був списаний з болгарського оригіналу та зроблений на замовлення для князя Святослава Ярославовича (1027 - 1076), "Ізборник Святослава 1076 року" укладений на Русі для того ж князя [1, 49 - 50].
Зовнішні характеристики видання. Формат книги 16?12 см, 277 арк., 12 рядків. Пергамент. Оправа XV ст. - дошки, обтягнуті шкірою з тисненням. Рукопис вкладено в картонний футляр XIX ст. Кодекс потребує реставрації: деякі аркуші дуже забруднені, пергамент від вологи покоробився, письмо на багатьох аркушах стерлося і вицвіло. Устав чіткий, прямого накреслення з незначною різницею в товщині основних і додаткових штрихів, схожий на почерк "Ізборника Святослава 1073 року" і на дрібне письмо "Остромирова Євангелія". Висота літер - 0,3 см. Переписувачів - два: першому (Іоанну) припадає більшість аркушів рукопису - 1 - 228, 236 - 243, 260 - 276, другому (анонімному) - арк. 228 зв. - 236, 243 зв. - 259 зв. Йому ж належать усі малі ініціали і заголовки статей.
Основні положення твору. Упорядники "Ізборника 1076 року" називають ту частину твору, в якій викладаються погляди на суспільно-політичну проблематику, - "Звернення до Іоанна Грішного". На думку низки дослідників (І. Огородника та В. Огородника), звернення до питань суспільних та державних було обумовлене тогочасним громадським життям Київської Русі. XI століття - час бурхливої активізації суспільно-політичних процесів, що супроводжувався виокремленням в автономію церковного устрою, підсиленням поділу на класи. Відповідно, це не могло опинитися поза увагою авторів "Ізборника…", які намагалися осмислити ці події, шукаючи відповіді на наступні запитання: "як мають встановлюватись відносини індивідів з князівською і церковною владою; на яких принципах слід будувати відносини влади та церкви; як гармонізувати відносини між верхами" [5, 50 - 51]. Вирішення цих та інших проблем, які виникали в ситуації, що склалася між "верхами" і "низами", намагалися представити через зустрічну дію двох сторін. Поведінка низів - безумовна покора державній і церковній владі. В свою чергу, як і церковники, так і князі повинні виправдовувати довіру підданих та формувати в собі чесноти, щоб завойовувати шану та підтримку "низів". "Ізборник…" пропонує великокняжій владі визначати свою політику, виходячи з інтересів народних мас і діяти, опираючись на їх сили" [2, 84]. Автори твору вважають, що за допомогою вони повинні звертатись до текстів Св. Письма. Не стільки силою меча, скільки духовним багатством та мудрістю правління, основа якого - у справедливості, можна забезпечити стабільний розвиток держави.
Однією з цілей написання "Ізборника 1076 року" є педагогічно-виховна функція, що зумовлює виклад тексту у формі напучення та настанов для князівського кола. Відповідно, велику роль у формуванні особистісного начала представника княжого роду повинно відігравати "книжне" знання. Цікавими є думки І. Крип'якевича з цього приводу: "У збірнику 1076 р. є цікава стаття про читання книжок. Автор радить читати книжки помалу "и тришды обраштаяся о единой главизне". Тільки тоді приносить книжка користь. Щоби мати користь з читання книжок, автор послуговується ось такими порівняннями й образами: узда є кермою і стримом для коня, для праведника - книги; не збудується корабель без цвяхів, ні праведник без читання книжок; як людина в полоні лине думкою до батьків, так думки праведника линуть до читання книжок; прикрасою для жовніра є зброя, для корабля - вітрила, для праведника - читання книжки" [4, 200.] Виховувати повагу до книги, прищепити любов до писаного слова як втілення мудрості необхідно.
Мудрість - у досягненні істини. "Отсе, брати, зрозуміймо і послухаймо розумовими ушима, зрозуміймо силу і поучення святих книг. Послухайте життя св. Василія і св. Іоанна Златоустого і св. Кирила Філософа та інших многих святих, і як ті житія попереду оповідають про них мовлячи: від молоду прикладалися до святих книг і тому подвигнулися на добрі діла. Гляди, в чім початок добрих діл - поучення святих книг. І сими, братове, подвигнімся на шлях життя, на діла їх; і навчаймося ненастанно книжних словес, творячи волю їх, як вони велять, щоб і ми стали гідні вічного життя на віки. Амінь" [6, 179]. Однак досягнення істини - це не тільки засвоєння "мудрості книжної", але й визначення власної поведінки, у відповідності з отриманими знаннями та настановами. Недаремно на початку "Ізборника…" подаються рядки,
Loading...

 
 

Цікаве