WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етимологічні методи та матеріали в культурологічних дослідженнях - Реферат

Етимологічні методи та матеріали в культурологічних дослідженнях - Реферат

орати - це інший варіант лат. aro, звідси ж давньоримські "арвальські" колегії - найдавніші союзи хліборобів. Надзвичайно влучне зближення сенсу спостерігається в такому баладному рядку (у запису Нечуя-Левицького): "Ой сестро, сестро, Чого ти стара стала?". Коли взяти до уваги, що старий - інд. Sthiras "нерухомий", то одержуємо етимологічний гендіадес, де стояти та старий виявляють спільну семантичну ланку - сталість, незворушність. Подібний характер має і сполучення "вода - брід" у рядках "Йшло дівча до броду, до броду по воду", оскільки вода споріднена з лат. unda "хвиля", а брід має значення (також і в балтійських відповідниках) ходіння саме по воді. Влучність етимологічної інтуїції демонструють баладні рядки з описом атрибутів чаклування: Ой у лісі калиночка /Висить на ній гадиночка /На гадинку сонце пече /А з гадини сочок тече (з записів М. Павлика): до етимологічних споріднень калини тут нав'язує гадина - нім. Kot27. Інше зіставлення - пекти/текти (останній член відповідає вже згаданому інд. "бігти"), сонце/сік (лат. sol/succus), де алітерація підкреслює смислову відмінність.
Особливе місце у фольклорі займають подібні прояви етимологічної чутливості в дитячому фольклорі. "Усни, сину, усни, /Добре тобі спати" демонструє справжню анаграму, складену з коренів універсального індоєвропейського поширення. Саме анаграматичний характер демонструється і в іншій колисковій: Коти з'їли баранів /А яличку пси, пси, пси, /Ти, дитино, спи, спи, спи. Дивовижна інтуїція засвідчена в римі "І коники, і воли /Вибрикують до води": адже тут має місце праіндоєвропейське чергування л/д, засвідчене такими, приміром, фонетичними відповідностями, як лат. lacrima - гр. dakry "сльоза" або лат. littera (звідси література) - гр. Diphtera (звідси дифтерія). У колисковій пісні - "А ти коточок /Не ховайся в куточок /Та зажени овечок /Хай вони не блудять /Та вовночки не гублять" - зіставлення блудити/губити в римі цікаве щодо етимологічної чутливості: блуд відповідає нім. blind "сліпий", натомість губити - гинути - гнути, за припущенням, відповідає метатезі нім. biegen (з тим же значенням). Рядки Був собі Будько, мав халабудку прикметні влучністю етимологічної інтуїції, адже будка - від нім. Bude, bauen, а це - дієслово бути, так що фактично утворюється етимологічна тавтологія. Рядки магічного призначення - "Купалися ластів'ята та в чару-водиці /Щоб були ми білотілі та ще й білолиці", можливо, підтверджують етимологію чарування від чари.
У прислів'ях просодична зумовленість ідіо-матики має особливо зручні умови для демонстрування з огляду на лаконічність форми. Гра кореневих та префіксальних морфем демонструється у прислів'ї "Не знаєш, де й знайдеш", де зіставлено загальноіндоєвропейські корені знати - іти (знайти). Фактично етимологічний гендіадесутворює формула "щастя й доля" (від частини та ділити), подана, приміром, у прислів'ї "Кому щастя, тому й доля" або в баладному рядку "Бо не мала на сім світі ні щастя, ні долі". Ідіома "переорати межу" з прислів'я "Не переорюй межу нікому" сполучає лексеми, що мають докладні латинські відповідники. Прислів'я "де незгода, там часто шкода" дає підстави зіставити з німецькими відповідниками gut, Gattung (догодити, гідний) та schade = шкода. "Часом з квасом, порою з водою" дає привід протиставити дві пари коренів (час, що має балтосло-в'янський характер, та пора - від перти, лат. sperno - ці корені окреслюють антитезу вода - квас).
Підбиваючи підсумок наведеними прикладами, можна простежити, як, завдяки просодичним умовам, витворюється особлива поетична ідіоматика. Просодія створює унікальні обставини для поетичного рядка, моделюючи водночас умови художнього тексту як такого, його органічну єдність. Лексеми, що об'єднуються колокацією в паросполучення в цьому рядку, стають носіями переносного сенсу, а для виявлення його вмотивованості необхідно звертатися до історії розвитку семантичного навантаження цих лексем подібно до того, як у біології простежують філогенетичну історію окремих органів. За кожною лексемою стоїть етимологічна історія, так що значимість просодії тягне за собою значимість етимології. Саме через ці історичні лінії організм віршованих рядків постає як витвір організму мови в цілому. От чому давня традиція тлумачення поезії як етимологізування, як відтворення місця кожного висловлювання в історії мови, виявляється продуктивною для завдань сьогодення: маємо справу з тим, про що йдеться в "Голубиній книзі" - розсипані по землі слова збираються наново до цілісності поетичних рядків. Аналіз семантичної вмотивованості ідіоматики підводить до етимологічного аналізу, а відтак ідіоми постають як своєрідні вузли з ліній спадкоємності - коли послугуватися влучним порівнянням Й. Тріра. Ситуативні семантичні поля ідіоматики, що виникають у поетичному рядку, розкриваються в історичний час. Можливо, одне з найкращих свідчень тому навів Гете у Фаусті: …jedem Worte klingt /Der Ursinn nach, wo es sich her bedingt. /Grau, grдmlich, griesgram, greulich, Graber, grimmig. /Etymologisch gleicherweise stimmig /Verstimmen uns. (…Кожне слово знаходить відлуння свого первинного сенсу, що ним зумовлений. Сірий, похмурий, буркотливий, огидний, трунар, лютий. Етимологічно однаково співзвучні, вони оманюють нас). Вкладаючи ці слова в уста міфологічних грифів, Гете іронізував над етимологічними спробами Ґрімма, але він сам засвідчив могутність етимологічного спадку, що дається взнаки в семантиці.
На завершення відзначимо, що аналіз віршів становить взірець для екстраполяції прийомів етимологізування і на музичний матеріал. Фактично за принципами етимологізування простежуються в поліфонічній імітаційній техніці: дроблення тематичного матеріалу, зокрема, виділення заголовних мотивів, інципітів; стретта становить чинник такого аналізу подібно до парономазії, де виявляються елементи коренів. Певну аналогію тут становить поетика центону - за визначенням зібрання цитат, які вже самі собою є посиланнями на те, що лежить за межами конкретного тексту. Перенесення цитати в новий контекст, її періфрастичне перетворення тут моделює процес етимологічного переосмислення. З просодією можна зіставити також діастематику пісенного фольклору та ритмічні формули.
Цілісність твору спирається на те, що він існує в історичному часі. Звідси очевидною стає необхідність використання того величезного досвіду, який нагромадила етимологія для потреб дослідження художньої культури.
Loading...

 
 

Цікаве