WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етимологічні методи та матеріали в культурологічних дослідженнях - Реферат

Етимологічні методи та матеріали в культурологічних дослідженнях - Реферат

"язичеський, паганський". Відтак з язичеським полем зіставляються як хата, так і небо, символіка яких зближується.
Ще в одному прикладі зіставлено "малювати" (malen) та "повідомляти" (melden) поряд з витриманою на тій же алітерації грецьких запозичень монах - міф; прикметно, що перше дієслово відповідає концепту чорної плями (від того ж кореня давньогрецького походження - медичний термін меланома), натомість друге (за деякими припущеннями) споріднене слов'янському молити: Ich war bei den дltesten Mцnchen, den Malern und Mythenmeldern, /Die schrieben ruhig Geschichten und zeichneten Runen des Ruhms, /Und ich seh dich in meinen Geschichten mit Winden, Wassern and Wдlder (я був при найдавніших ченцях, митцях та передавачах міфів, які спокійно писали історії та малювали руни слави, і я бачу тебе у своїх історіях з відрами, водами та лісами). Наступна алітерація зіставляє поняття "спокій - руни - слава" (Ruhe - Rune - Ruhm), де 2-й елемент має походження з ономатопеї, натомість останній - споріднений з verba dicendi (rufen). Нарешті, у наступних рядках бачимо поряд із знайомою парономазією (стояти - тулити) також метатезу Ding - Kind: Gestalte dich, Stille, gestalte /Die Dinge (es ist ihre Kindheit) /Sie werden dir willig sein (Das Stundenbuch) (Формуйся, тишо, формуй речі - це їхнє дитинство, вони тобі будуть охочими). Така метатеза цікава тим, що дозволяє зіставити слова, споріднені латинським "день" (dies) та "рід" (genus). Останній приклад особливо істотний для подальшого міркування. Як констатує дослідник, порівнюючи образи римського фонтана в К. Ф. Мейєра та в Рільке, "die Gegenstдndlichkeit der Welt wurde fьr Rilke die groЯe Entdeckung, und sie kulminiert im Ding" (предметність світу стала для Рільке великим осягненням, що досягає кульмінації в "Речі") - а відтак складається особливий жанр Dinggedichte - предметної, речової лірики - як рівнобіжники до лірики почуттів, Sinngedichte.
Ці попередні зауваження знадобляться для аналізу творчості вже цитованого українського поета, що можна зіставити з Рільке за спрямуванням творчості - Володимира Свідзинського. Як безпосереднє продовження цитованого, можна сприйняти рядки "Нехай речі спокійно живуть / Під глухою корою мовчання" (1932).Перший рядок в етимологічному відношенні зіставляє три корені, що мають, по суті, етимологічні дублети в латині - res, quies, vivere. Цьому концепту "спокійного життя речей" - майже тотожному з рількенськими ідеями - протиставляються антитезою "глуха кора мовчання". Коли зважити, що глуха етимологічно споріднена з "глумом" (а також "глуздом"), то можна зіставити із зазначеним словосполученням ще один рядок - "глузливо шепоче тьма" (1931). Концепти мовчання та темряви тут природно доповнює образ тиші: "Я буду шукати тиші… Душа твоя - оселя тиші" (1934). Коли згадати, що тиша відповідає литовському tiesa "правда" (а шукати - тотожне нім. suchen), сенс рядків виявляє дещо несподіваний аспект. Мимоволі напрошується порівняння з далекосхідними уявленнями про велику порожнечу та мовчазне чарування речей. У цьому зв'язку цікавий образ "білий баранчик" (вочевидь, біблійний образ агнця) у вірші "Пам'яті З. С-ської": адже в ієрогліфічній писемності Далекого Сходу поєднання детермінантів білий та баран утворює ієрогліф, що означає краса. Можливо, тут далися взнаки якісь загальні закономірності інтуїції, що підказали поетові вдатися до такого концепту у вірші-епітафії.
Вражає етимологічна чутливість поета в таких рядках: "Буде тужно. Будуть довгі дні. /Змію, змію! Ти смішний!". "Тужний" і "довгий" фактично утворюють уже згадану риторичну фігуру гендіадес, коли згадати їх етимологічну історію: тужно - від тягнути, спорідненого з лат. tenuis, "довгий" споріднено з longus. Натомість "смішний змій" містить елемент оксюморону - адже сміятися споріднено з mirare - дивитися, а змій походить від землі. Подібним же чином мають етимологічний сенс алітерації в таких рядках: "Я знаю притугу твою /Угамую чадну печаль /Коли хочеш, над цим вікном /Колихнешся квітучою вітою". Чадна печаль - це також етимологічний гендіадес (печаль походить від пекти). Квітуча віта становить формулу сталого епітета, універсальну для індоєвропейського світу: у німецькій, приміром, цьому етимологічно відповідало б словосполучення weisse Weide. Рефрен "уже вечір, вечірній вітер" з вірша "Зрада" (1932) теж засвідчує етимологічну чутливість: обидва компоненти тут мають латинські відповідники - vesper (= вечір) та ventus (= вітер). У рядку "ледве позначені сонця сліди" виділене алітерацією останнє ідіоматичне паросполучення зіставляє загальний індоєвропейський корінь сонця з відповідником нім. Schlitten "санки". Подібні парономастичні ефекти дозволяють часом зближувати кореневі та службові елементи, приміром: "Там туманились рибки мурі" або "Але на зоряній розтоці /Твій заникає слід". У такому разі підкреслюється відношення контрастного доповнення між елементами ідіоми: в останньому випадку, зокрема, концепт зірки доповнюється образом течії з відповідними етимологічними асоціаціями (індійськими словами із значеннями горіння та бігу).
Наскільки наведені приклади промовисті, можна бачити у творчості ще одного поета подібного спрямування - Леопольда Стаффа. У рядку …starosc i niemoc /jako plon swej pracy (Oczy otchіani) алітераційне зіставлення plon (споріднене укр. полон, гр. polleo "торгувати") та praca (укр. перти, лат. premo - звідки преса, гр. сперма) утворює ідіому, що сполучає близькі, але не тотожні поняття в дусі згадуваного гендіадеса. Інший приклад демонструє тавтологію, яка розгортається в алітераційний ряд (мор - мед - мовчання) …smierc z ust umarіych /zbiera sіуdki miod milczenia. Так само алітерацією організована ідіоматика рядка: W pustym polu, pod sosn№, rozdarta piorunem… (Smierc wіуczкgi). Формула "пусте поле", пустка - це поєднання лексем, що мають відповідники у грецькій та в латинській, а далі до них приєднується ім'я Перуна (споріднене латинському імені дуба quercus, за Л. Брюкнером).
Якщо етимологічний аналіз у поетичній творчості особливо виразно виявляється придатним для ідіоматики відповідного стилю та творчого спрямування, то ще наочніше його придатність демонструє фольклор з огляду на формульність художньої мови. Так, у одній з карпатських балад подано рядок: "Чорна гора й не орана". Тут усі корені несуть індо-європейську давнину: чорний - відповідник індійського Крішни (дослівно - чорнобог), так само індійський відповідник має гора, а

 
 

Цікаве

Загрузка...