WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етимологічні методи та матеріали в культурологічних дослідженнях - Реферат

Етимологічні методи та матеріали в культурологічних дослідженнях - Реферат

індоєвропейського "мовчання". Щодо останнього компонента О. Н. Трубачов висловив припущення спорідненості з латинським molere = нім. mahlen = укр. молоти (звідки млин), та далі нім. schmelzen, англ. melt "топити", вмотивовуючи це аналогією до лат. tabere = укр. танути, спорідненого з лат. tacere "мовчати" = укр. таїти, таїна. Коли ця етимологія має рацію, то поетична інтуїція відгадала етимологічну спорідненість мовчання з млином - з образом "жорна вічності" .
У В. Свідзинського в баладах трапляється давнє словосполучення "дивний звір" ("Дивен звір походив /У моєму саду", "Виходять звірі, дивні постаттю"). Воно само по собі становить міфологему, але цікавий аспект дозволяє про-стежити його етимологічні коріння: Одна з провідних категорій культури, "диво", етимологічно споріднена з укр. дикий, а водночас з лат. Deus = гр. qeos "Бог" . Але ж укр. звір, зі свого боку, споріднений з лат. ferus "дикий"! Отже, словосполучення ніби відтворює давню, язичницьку антиномію Бога та його творіння - амбівалентний слід дуалістичного світогляду.
Категорія вузла, що в новоєвропейській філософії відома,зокрема, з гегелівської "вузлової лінії мір", тобто точок якісних змін у процесі розвитку, у В. Свідзинського знаходить міфологічне трактування. У вірші, датованому 7.11.1928 р., вміщено такі зловісні рядки: "Чую, ходить туча /Круг мойого ліжка, /Мов таронтля сіра /Круг житла свого… Кола ізвіває /Зв'язує вузли". Ще одне свідчення своєї етимологічної чутливості демонструє Свідзинський у рядках "Налетів - і сірий мур муріє /І на нім волоссям трупа трави". Символ "трави забуття" добре відомий і широко вживаний (приміром - в Антонича: "З моїх кісток трава зросте"). Етимологічна група слова "трава" містить "терти" = лат. terere, споріднені з лат. trudere, укр. трудитися. Зі свого боку, "труп" споріднений з литовським trupeti "дробити". Отже, фактично обидва слова утворюють поетичну тавтологію, з різних боків підводячи до ідеї подрібнення, розтирання, перетворення на порох - у дусі образів Екклезіасту.
Недослідженість подібних явищ очевидна, так само як і нагальність потреби їх систематизації. Варто лише додати, що фольклор виробив особливу форму карбування категорій культури, подібну до наведених поетичних рядків: це - сфера пареміології, прислі-в'їв, де саме умови граничної стислості сприяють етимологізації ключових слів.
Прикладом етимологічної інтуїції може бути прислів'я "кумай, кумай, а своє думай". Тут "кум, кумитися" походить від латинського commater, де перший компонент - cum - споріднений з грецьким koinos "спільний, загальний" (звідси ж "койне"). Етимологія "думати" не певна: коли її виводити з того кореня, який в англійському doom, deem "судити" (а також, можливо, німецькому tun "діяти"), то можна вичитати тут протиставлення ініціативи "думання" банальності загальників; якщо вбачати тут протетичне "д", додане до того кореня, який міститься в "умілий, явний" (за О. Брюкнером) та, далі, в латинському audio "слухати", то банальності тут протиставляється чутливість. Що "дума" становить одну з провідних культурних категорій, особливих доказів не потребує.
Культурологічні висновки з етимології в україністиці одним з перших спробував зробити Р. Смаль-Стоцький, який зосередив увагу на запозиченнях з німецької. Іншим прикладом культурологічної інтерпретації етимології на матеріалі французької мови може бути дослідження П. Ґіро, який простежує історичну долю групи слів звуконаслідувального походження (таких, як marmite "каганець" та "лицемір", marlou "кіт", marauder, звідки наше "мародер" та ін.). Аналіз тих численних розгалужень, яких зазнала ономатопея в діалектах, підводить до висновків про роль паронімії в мотивації семантики, подібно до того, що демонструвалося вище в поетичних рядках.
З метою підготовки матеріалу для роботи в зазначеному напрямку був опублікований етимологічний довідник з романо-германістики, що мав би прислужитися укладанню тезаурусів культурницької лексики. Наведу лише одни приклад того, як етимологія дозволяє виявити семантичні подробиці уявлень про культуру. Значного поширення в художній критиці набула антитеза "штучний - щирий". Тут "щирий" тягнеться до німецького schier (приміром, schier' Geld = щире золото) та далі до scheinen "сяяти", натомість "штука", так само як і "штукатурка" - до німецького stechen "колоти". Протиставлення світла та нашарувань ("штукатурки"), що йому стоять на перешкоді, додатково умотивовує цю антитезу. Розвиток культурології як дослідження цілісності культури неможливий без урахування такого взірця цілісності, яким є мова. Тому й використання нагромадженого в етимологічних дослідженнях матеріалу становить необхіну умову цього розвитку, а про безмежність цього матеріалу добре свідчать слова Я. Ґрімма: "Етимологія схожа на виїзд у відкрите море: як хвиля об хвилю, ненастанно б'ються слова одне об одне своїми формами та значенням".
Наведені міркування дають передумову для витворення методичної моделі для аналізу художнього тексту, що завжди становить своєрідний мікроорганізм, елементи якого взаємно узалежнені між собою та від витвореної їх взаємодією цілісності. Особливо наочно така узалежненість виступає в поетичному тексті, де просодична організація може становити своєрідний взірець для чинників цілісності тексту в інших царинах художньої культури. Уже така форма повторень, як рима та, ширше, фонетичні, синтаксичні, лексичні повтори - алітерації та асонанси, паралелізми та рефрени, зевгми та конкатенації - спонукають до зіставлення семантично відмінних елементів, а відтак до витворення поетичної ідіоматики, де з лексики з термінологічним значенням формуються топоси та тропи, що потребують відгадування та передбачають відмінні версії прочитання. У поетичному рядку завдяки просодичній організації складаються особливі умови для коллокації - словосполучення за семантичними, а не лише синтаксичними характеристиками, якою визначається ідіоматика з її постійною проблемою вмотивованості переносного сенсу. На основі ідіоматики, зі свого боку, складаються також формули поетичної мови, якими окреслюється відповідна традиція, що фіксує постійну потребу шукання вмотивованості семантичних зсувів, виявлення проміжних семантичних ланок, властивих саме метонімічним тропам.
Однак, констатуючи добре відому тезу про те, що поетичний текст - як модель тексту художнього взагалі - обов'язково містить свою ідіоматику (топоси та тропи), сенс якої ще потрібно розкрити в
Loading...

 
 

Цікаве