WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → "Жорна часу" Віктора Сидоренка - Реферат

"Жорна часу" Віктора Сидоренка - Реферат


Реферат на тему:
"Жорна часу" Віктора Сидоренка
Міжнародна виставка сучасного мистецтва Венеційський Бієнале існує вже 100 років і досі не втрачає зацікавленості світової мистецької еліти та громадськості. Участь у цьому форумі завжди була престижною й має ініціюватися державою. Незалежна Україна в 2003 році уже вдруге взяла участь у Бієнале. На цей раз - мистецьким проектом Віктора Сидоренка "Жорна часу".
Загальна тема, заявлена на 50-му Венеційському Бієнале, була визначена директором і провідним куратором Бієнале Франческом Бонамі так: "Мрії та конфлікти. - Диктат глядача". Що ж, два полюси - глядач і художник (художній твір) - завжди виявляють протилежні інтереси та досить гострі суперечності. Митець у суспільстві - явище переважно "інше" й тому несвідомо вороже; а на свідомому рівні - надзвичайно цікаве, хвилююче, гіпнотичне, подеколи відштовхуюче. Тільки-но глядач упритул наближається до художника (його твору) - виникає іскра конфлікту (ніби кресалом об камінь), який має кілька всім відомих способів вирішення, нічим не відмінних від конфліктів іншого ґатунку:
- примирення і злагода, тобто взаємопорозуміння;
- повне неприйняття і розлад, тобто взаємонепорозуміння;
- конфронтація, коли виникає протистояння поглядів - невирішений конфлікт.
Крім того, справді, образотворчість протягом її існування супроводжують найрізноманітніші мрії, а саме про те, щоб зупинити або прискорити, чи повернути назад час, зберегти красу тлінного, створити неіснуюче, врятувати людство, змінити світ. Отже, від свого народження образотворчість є суцільною сумішшю мрій та конфліктів. Конфлікту між об'єктом і його зображенням, рухом і статикою, світлом і тінню, реальним та химерним, матеріальним та імматеріальним, глядачем і художником, художником і замовником тощо.
Від художника залежить:
- чи переросте конфлікт у вибух, який народить злиття думок, сердець, розумінь, мрій, або перетвориться на холодну стіну відчуження художника й глядача;
- чи зможе (чи дозволить собі) глядач безапеляційно диктувати власні вимоги до твору й чужої творчості;
- чи зуміє художник скерувати сприйняття глядача в потрібному йому, творцеві, руслі, й нехай потім глядач (думкою багатіє) вважає, що диктує він сам.
Взагалі, сучасний художник ("озброєний" майстерністю, образністю мислення, знанням психології людини та новітніми технологіями) - надзвичайно кмітливий і вправний маніпулятор. Маніпулювати він може як свідомістю, так і підсвідомістю глядача, роблячи це подеколи виважено й продумано, а нерідко й неусвідомлено.
Проблема диктату глядача, заявлена на Бієнале, на наш погляд, надумана, особливо щодо царини contemporary art. Доцільніше було б ставити питання про диктат художника. Бо можливість глядача диктувати обмежена, якщо він "чистий" глядач, а не споживач або замовник. Коли ж він є замовником, отоді його диктат буває відчутним, домінуючим, незаперечним. Проте Венеційський Бієнале - форум митців і мистецтва, які ставляться до глядача або як до філософа, що має серйозний багаж культурного та естетичного досвіду, або як до піддослідного суб'єкта, реакції якого, можливо, будуть враховані в подальшій творчості.
Синтетичний проект Віктора Сидоренка "Жорна часу", який представила на 50-му Венеційському Бієнале Україна, являє собою містку за смислом та складовими частинами інсталяцію. Експозиція проекту від початку задумана як мобільна варіативна система, що при зміні складових не втрачає ані змісту, ані значення. Вона лише набуває нових акцентів, нюансувань, певних якостей, зберігаючи цілісність та глибину головного задуму. "Провідна ідея проекту - ідея нескінченного, одноманітно триваючого часу, що перемелює, перетирає, знищуючи людей, втягує їх у виснажливий рух колом, іде і знову повертається... Одноманітність цього колооберту не беззмістовна - врешті-решт він щось приносить... У "Жертвопринесенні" Андрія Тарковського є момент, де хлопчик наполегливо поливає сухе дерево - й воно розцвітає."1 Остаточна експозиція проекту складається з живописного полотна, написаного в неокласичному стилі, такого ж розміру, виготовленого із затемненого дзеркального скла, прозорого конуса-кристалу, відеофільму та ряду аматорських фотографій 30-50-х рр. ХХ ст. Прозорий конус є кристалом, вирощеним за новітніми високими технологіями, ноу-хау яких є надбанням лише українських учених.
Хоча проект задуманий як мультиваріативний, кожного разу в центрі має знаходитися прозорий кристал у формі конуса, розташований на невеликому подіумі й підсвічений ультрафіолетовим світлом. Цей конус - символ зв'язку з майбутнім, як космічний корабель душі, що прагне незвіданого, і як концентрація всього часу - минулого й майбутнього в теперішній хвилині. Такий собі "магічний кристал". Цей об'єкт, що митець з наукового перетворює на художній, є справді явищем, спрямованим у майбутнє. Він дуже нагадує одне з давніх зображень Дельфійського оракула, який провіщав людям майбуття вустами пророчиць-піфій.
А скляний дзеркальний об'єкт - немов табула раса - "дошка", чиста поверхня, на якій виникають саме ті образи, до сприйняття яких готовий кожний окремий глядач. Власне, глядач сам вибирає з навали живописних, реальних та умоглядних образів (змальованих на полотні, віддзеркалених в об'єкті, не проявлених візуально, а лише провокованих) ті, що відповідають руху його свідомості й підсвідомості, ті, які він у змозі осмислити як в рамках проекту, так і поза його межами.
Проект Віктора Сидоренка "Жорна часу" є складним і містким художнім та психологічним явищем. Інсталяція, що складається з трьох основних предметів (живописного полотна, "скляної" прозорої призми-кристала та скла-дзеркала), надзвичайно мобільна. Залежно від розташування кожної з дуже ємних за змістом та смислом складових частин, змінюються акценти в сприйнятті та реакціях. В одному випадку диктує художник, в іншому - вибирає глядач, ще іншому - конус перебирає на себе пророчу роль на кшталт Дельфійського оракула, або може відбутися щось на зразок катарсису чи осягнення глядачем речей, які взагалі існують поза межами демонстрованих об'єктів і теми, взагалі, поза мистецтвом. Але кожного разу особливою точкою уваги ставатиме великий прозорий кристал у формі конуса. Він концентрує й водночас
Loading...

 
 

Цікаве