WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → З історії мистецтвознавчої та викладацької діяльності Григорія Павлуцького - Реферат

З історії мистецтвознавчої та викладацької діяльності Григорія Павлуцького - Реферат

Києву і за його межами. Це давало вченому можливість постійно доповнювати курси лекцій з давньоруського та українського мистецтва, вивчати історію мистецтва на оригіналах. В архівному документі "Отчет о состоянии и деятельности Высшего Института Народного Образования им. М. Драгоманова в Киеве за второе полугодие 1922 года" читаємо: "Профессор Павлуцкий вел следующие курсы: история украинского искусства, число слушателей в начале 20, 25 потом возросло до 70, история русского искусства для студентов І-го курса Профобра, число слушателей 40-50 человек, история нового украинского искусства для студентов ІІІ курса Профобра, история средневекового искусства, ІІІ курс, число слушателей 10-15 человек. Кроме теоретических лекций, по воскресениям происходили практические занятия для желающих…; практические занятия состояли в чтении докладов и в экскурсиях; в практических занятиях и теоретических лекциях принимал участие ассистент Гиляров". В останній рік життя та викладацької діяльності професора Павлуцького його асистентом був Тартаковський.
Досвід практичних занять (екскурсії по Києву) був використаний історично-екскурсійною секцією при просвітній комісії Українського Державного університету в Києві в жовтні 1918 р. Співробітники секції організували курси з підготовки спеціалістів-екскурсоводів по історичних місцях і пам'ятниках Києва. Програмою курсів передбачалось вивчення історії Києва (лектор В. Прокопович), пам'яток дерев'яної церковної архітектури (Г. Павлуцький), архітектури Києва ХVІІ-ХІХ ст. (Ф. Ернст), іконопису ХVІІ ст. (Д. Щербаківський), української палеографії (І. Каманін), археології Києва (В. Козловська) та методики екскурсійної роботи (Є. Перфецький). Слухачі курсів здійснювали екскурсії до Софії Київської, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Києво-Печерської лаври, Військового Микільського собору, Видубицького монастиря та ін.
Як мистецтвознавець Г. Павлуцький обмежив свою діяльність тим, що узагальнив та об'єднав розрізнені відомості надрукованого матеріалу. Це дозволяло оцінювати досягнуте і бачити не поодинокі, роз'єднані пам'ятки, а створити чіткий визначений ряд в хронологічній послідовності, за характерними рисами. У своїх монографіях Григорій Григорович звертав основну увагу на художній аналіз, на еволюцію форми. Маючи ґрунтовні знання з різних галузей мистецтвознавства, він віддав перевагу дослідженням з історії українського мистецтва, створивши перші праці узагальнюючого характеру. Взагалі Г. Павлуцький був блискучим популяризатором мистецтва.
Ф. Ернст оцінював мистецтвознавчу діяльність свого вчителя так: "Оставляя в стороне ряд менее важных статей Павлуцкого по украинскому, русскому, западно-европейскому и византийскому искусству - обратимся к наиболее ценным его статьям. К ним, прежде всего, относятся доклады на XIV археологическом съезде в Чернигове в 1908 г. - "Киевские храмы домонгольского периода и их отношение к византийскому зодчеству", "О происхождении форм деревянного церковного зодчества", "О церковных постройках в стиле Еmрiге в Полтавской губернии". Ни одна из этих статей не имеет, конечно, исчерпывающего значения, не свободна от промахов, тем не менее, статьи эти являются в известной степени основополагающими в затронутых ими областях. То же надо сказать и о ряде статей, помещенных Г. Г. Павлуцким в "Истории русского искусства" Игоря Грабаря. Они являются как бы синтезом всей его предыдущей работы".
Велике значення мали в процесі становлення науки про мистецтво Археологічні з'їзди. Так, Г. Павлуцький брав діяльну участь в ХІV Археологічному з'їзді (Чернігів, 1908 р.), у підготовці до ХV Археологічного з'їзду (Новгород, 1911 р.), у Костромському ІV Обласному Археологічному з'їзді "исследователей истории и древностей Новгородской и Ростово-Суздальской областей" (1909 р.).
Слід нагадати, що Г. Павлуцький малював і писав фарбами. Свої художні твори він іноді виставляв на Київських виставках, в організації і обговоренні яких брав активну участь. Євген Кузьмін, розглядаючи "ІV передвижную выставку картин киевлян" 1913 року, зазначав: "Есть несколько картин, скорее этюдов, подписанных совершенно неизвестными именами (если не считать проф. истории искусств Павлуцкого, давшего удачный int?rieur и приятный в красках этюд "За чтением"), но именно эти имена как бы оправдывают существование самой выставки".
Загалом, діяльність ГригоріяПавлуцького була невід'ємною частиною сучасного культурного та мистецького життя Києва. Ця його діяльність виявлялася в організації художніх виставок, в обговоренні напрямків в українському мистецтві, у створенні в Києві мистецького осередку, програми Української академії мистецтв, в обговоренні справи Галереї, у роботі з'їзду діячів пластичного мистецтва (літо 1918 р.). В усіх таких обговореннях професор Павлуцький рішуче виступав проти еклектизму і відстоював український характер та напрям. Григорія Григоровича турбували питання підготовки кваліфікованих фахівців - мистецтвознавців, музеєзнавців, він брав активну участь у складанні планів Українського Державного Університету (осінь 1917), у нараді з обговорення реорганізації Археологічного Інституту, у створенні та в розробці програми Інституту історії мистецтва (1918). Павлуцький брав участь у Комісії з реставрації Св. Софії Київської, писав статті з приводу робіт Моргилевського в Софії Київській. У 1917 р. вчений став почесним членом Секції мистецтва Українського наукового товариства. З 1918 р. Г. Павлуцький, крім викладацької роботи, працював на адміністративній та господарській роботі в Київському Інституті вищої освіти (назва університету Св. Володимира на той час). Він був в. о. ректора, деканом історико-філологічного факультету. В останні роки свого життя вчений виступав на засіданні пам'яті О. Лазаревського, на ювілеї В. Кричевського і т. ін. Останньою працею професора Павлуцького була "Історія українського орнаменту" (книга вийшла українською і російською мовами).
Людина виняткового благородства, Павлуцький віддав вітчизняній мистецтвознавчій науці, народові України весь свій талант дослідника, усе своє життя. Свідчення про останні дні вченого знаходимо в архіві Ф. Ернста. "Умер Г. Г. Павлуцкий при обстоятельствах в достаточной мере печальных. Уже старчески дряхлый, приучен был собственноручно скалывать лед на тратуаре перед своим домиком, сильно простудился. Стряслась беда и над его "кабинетом искусств" бывшего Университета - музей (его) выбросили из помещения прежней университетской церкви (прекрасного создания В. И. Беретти - автора всего университета), которое понадобилось под клуб. Великолепный иконостас 1840 года с подписной живописью Ф. П. Брюлова и К. С. Павлова - (интересного провинциального художника, преподававшего живопись еще Гоголю в Нежине) был распилян на куски и пошел на сооружение сценической перегородки. Пока музейный работник спохватился - было уже поздно. При осмотре через Комитет Павлуцкий простудился вторично и уже сам не вставал. 15-го марта его не стало.
Трогает, что его последним желанием было, чтобы отпевало украинское духовенство в Св. Софии - этой Мекке украинских искусствоведов. И чтобы на кладбище повезла его старая университетская кляча...".
На межі ХІХ-ХХ ст. в історії українського мистецтвознавства відкрилася нова яскрава сторінка - життя і творчість вченого, педагога, громадянина-патріота Г. Павлуцького. На основі ґрунтовних теоретичних та практичних досліджень мистецтва України (і в першу чергу архітектури) вченому вдалося закласти фундамент в становлення вітчизняного мистецтвознавства. Григорій Григорович був яскравим його пропагандистом. Завдяки своїм педагогічним здібностям, сподвижництву він залучив до цієї благородної справи цілу когорту молодих талановитих вчених, своїх учнів. Це дає право назвати Г. Павлуцького одним з перших фундаторів української школи мистецтвознавства.
Loading...

 
 

Цікаве