WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → З історії мистецтвознавчої та викладацької діяльності Григорія Павлуцького - Реферат

З історії мистецтвознавчої та викладацької діяльності Григорія Павлуцького - Реферат

про місцеві старожитності. Улітку 1901 року члени Історичного товариства Нестора-літописця І. Каманін, О. Левицький, В. Щербина, прот. Є. Сецінський, Н. Біляшівський, В. Доманицький та М. Істомін виїхали в обрані ними повіти для огляду й опису збережених пам'яток. Звіти про ці екскурсії були надруковані в "чтениях" Товариства.
Г. Павлуцький обробив усі зібрані матеріали. Право остаточної редакції залишило за собою Московське товариство. Григорій Григорович писав: "Сгруппировав таким образом для 1-го выпуска "Древностей Украины" те данные, которые собраны мною по христианским памятникам края…, я предпослал им общее исследование, рисующее характер, происхождение, степень самобытности, а также зависимости от посторонних влияний, церковных сокровищ, которые сохранились еще во многих местах Малороссии. Вторая часть моей работы, посвященная обзору отдельных памятников, составлена мною совместно с проф. В. Антоновичем, который сделал историческое описание местностей, заключающих в себе описываемые памятники".
Ще до виходу "Древностей Украины", Г. Павлуцький прочитав в Історичному товаристві Нестора-літописця доповіді: "Деревянная церковная архитектура в юго-западном крае в ХVІІ-ХVІІІ веках", "О деревянных резных изображениях путтов в южно-русских церквах ХVІІ-ХVІІІ веках", "Наиболее ранние свидетельства литературных памятников о построении деревянных церквей малорусского типа" та "Изображение храмов на древнейших южно-русских миниатюрах". Він об'єднав ці реферати під загальною назвою "Древнее деревянное церковное зодчество в юго-западном крае", надрукував у першому випуску "Древностях Украины" в 1905 році.
Г. Павлуцький писав у передмові до "Древностей Украины": "Находя более удобным вести описание предметов древности не по уездам, а по характеру самих древностей, я решил прежде всего остановить свое внимание на деревянных церквах XVII и XVIII вв., как на памятниках более других обреченных на погибель. С этою целью мною были обследованы некоторые села, местечки и города в трех губерниях: Киевской, Подольской и Волынской, сделаны обмеры, планы и разрезы церквей, а равно и фотографические снимки".
Це дослідження Г. Павлуцького визначає самобутність української архітектури, як національний культурний феномен. Цей феномен обумовлений у автора його переконаністю у глибоких, дохристиянських витоках дерев'яного народного зодчества України, здатністю до творчої переробки народом усіх впливів, які стали етапами розвитку і збагачуючими факторами для української архітектури.
Федір Ернст високо оцінив це одне з перших ґрунтовних досліджень з українського мистецтва. ""Древности" стали с тех пор настольной книгой для всякого, изучающего украинское искусство. И хотя разработка вопросов, связанных с деревянной церковной архитектурой Украины началась давно, но лишь Павлуцкий дал впервые ее связный очерк, определенно поставил вопрос об ее происхождении, возрасте, типических чертах и т. д.".
В архівному документі "Послужной список заслуженого профессора Императорского Университета Св. Владимира Григория Григорьевича Павлуцкого" знаходимо такий запис з приводу видання "Древностей Украины": "За труд под заглавием:"Древности Украины", всеподданнейше поднесенной в сентябре 1911 года Его Императорскому Величеству объявлена ему благодарность Государя Императора, изъясненная в предложении г. Министра Императорского Двора на имя Ректора Университета Св. Владимира от 8 октября 1911 года за № 3080".
З часу роботи над "Древностями Украины" темами досліджень ученого стали пам'ятки давньоруського, українського, російського мистецтва. Щодо тем з українського мистецтва, то вони були нові. Дослідження матеріалів тільки починалось, і через це перші узагальнення Г. Павлуцького не були вільні від помилок. Він починає вводити до свого академічного університетського курсу лекції з українського мистецтва. На жаль, виданого курсу лекцій з українського мистецтва немає, не знайдено й рукописного варіанта. Вірогідніше, що цей цикл лекцій відповідав його науковим дослідженням та численним публікаціям в царині українського мистецтва, таким як: "Деревянное и каменное церковное зодчество на Украине", "Барокко Украины" ("История русского искусства"), "Древние храмы Чернигова. О происхождении форм украинского зодчества. Киевские храмы домонгольского периода и их отношение к византийскому зодчеству. О церквах, построенных в стиле "ампир" в Полтавской губернии" (Труды ХІV археологического съезда), "О происхождении форм украинского деревянного церковного зодчества", "Історія українського орнаменту".
Збереглися спогади учнів Г. Павлуцького про його лекції з українського мистецтва. "З 1901 року, - як згадував сам Вадим Михайлович (Щербаківський - О. С.), - почалися його студії українського мистецтва в стінах Київського університету: "Я тоді був студентом Київського університету і слухав на історично-філологічному факультеті історію мистецтва у проф. Г. Павлуцького, історію літератури і мови в академіка Перетца". Ходив він також на лекції Володимира та Вікентія Хвойки". Дослідник О. Нестуля пише: "Один із провідних мистецтвознавців дореволюційного часу Г. Павлуцький захопив Ф. Ернста нетрадиційністю підходів до питань історії мистецтва, особливо ж - до проблем мистецтваУкраїни, яке він серед перших виділив як окремий предмет дослідження. Імпонувало Федорові Людвиговичу в роботі Г. Павлуцького зі студентами і надання їм можливості спробувати свої власні сили у самостійних дослідженнях"36. Наслідком цього була конкурсна робота Ф. Ернста "Київська архітектура ХVІІ-ХVІІІ віків"(1912-1913 рр.), за яку він був нагороджений золотою медаллю. Сам Федір Ернст про себе пише: "Пригадую цікавий епізод, як М. Біляшівський та Д. (Данило Щербаківський - О. С.), вирішивши надрукувати в першому числі цього видання ("Известий Отдела Старого Киева при Киевском Городском Музее" - О. С.) мою університетську медальну працю під назвою "Київська архітектура XVII-XVIII вв.", визнали за потрібне, за науковою етикою, забезпечитись згодою проф. Г. Павлуцького, при катедрі якого цю працю було написано. Д. М. розповідав потім сміючись, як на засіданні Комісії Старого Київа він "припер до стінки" (власний вираз) Павлуцького, питаючи, чи немає у нього часом праці по Старому Київу. Коли той дав нерішучо-негативну відповідь, Д. М. Продовжував - а мабудь, єсть у когось із ваших учнів? І не одстав, аж доки той, нарешті, не назвав моєї роботи".
Слід згадати ще одного талановитого учня Г. Павлуцького - Сергія Олексійовича Гілярова. Він слухав лекції і працював у семінарі Г. Павлуцького його асистентом. Поглибленню його наукових уподобань сприяли й засідання студенського мистецтвознавчого гуртка, які проходили в університетському кабінеті мистецтв і у квартирі С. Гілярова. З "Відчиту Київського Інституту Народної Освіти за 1923-24 навчальний рік" (назва Київського університету на той час) довідуємося: "В кабинете изящных искусств, находящемся в заведывании проф. Павлуцкого читались теоретические лекции для студ. І-го и ІІІ-го курсов Профобра исторического цикла: по истории украинского, русского и западно-европейского искусства. Независимо от этого вместо практических занятий, которые велись в осенний семестр по воскресениям для желающих для лучшего усвоения читаемых курсов, возникли собрания кружка студентов, происходящие раз в неделю под руководством проф. Павлуцкого и при участии ассистента Гилярова для чтения рефератов на предложенные темы. Кружок, обнаруживший большое стремление к самодеятельности в области изучения истории искусств, состоит из 7 студ. В программу деятельности кружка входят и экскурсии в музеи".
Для університетської програми з предмета історії мистецтва були обов'язковими практичні заняття в учбовому музеї красних мистецтв. Г. Павлуцький розширив їх плановими обстеженнями київських пам'яток разом із студентами, систематичними екскурсіями по
Loading...

 
 

Цікаве