WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Публікація "Історії русів" та її видавець Осип Бодянський (1808-1877) - Реферат

Публікація "Історії русів" та її видавець Осип Бодянський (1808-1877) - Реферат

подібна до мови інших подібних історій, що природна річ була відважитись, чи можна було цього забороненого овочу зробити доступним для усіх і кожного, а не для одних тільки тих, кому так або інакше пощастилося покуштувати його. До цього прилучилась іще казкова ціна за переписку цієї "Исторіи", якої рівномірно й вимагали за готові її копії люди, що тим займались. Не приховаю і тієї таємної спонуки почати видання українських літописних і інших пам'яток саме цим твором, причому вважалось ось на що: видання "Исторіи Русовъ" друком, чого марно добивались Устрялов, Пушкін, Гоголь, може вдасться "Обществу", що користувалось тоді власною цензурою, зокрема на початку його видавничої діяльності (...) Успіх, думав я, вияснить той шлях, по якому можна буде взагалі порушатись далі, оголошуючи неопубліковані іще пам'ятки друком; неуспіх здійме тягар, звалений проти волі й бажання на плечі молодої людини, що, повторюю, ще не вбралась в пір'я в своєму гнізді. Одначе, як відомо, випало цілком удатно, незважаючи на те, що з кожною книгою "Чтеній" ("Исторія Русовіі" надрукована в перших чотирьох із 1846 р.) щораз більше лякали того, що друкував, усякими страхами"[2]. І після публікації "Історіі" Бодянський проводив велику роботу в пошуках оригіналу, вів активне листування з людьми, які могли б хоч якось наблизитися до розгадки таємниці пам'ятки. І післяпублікації, всупереч численним розвінчуванням у періодиці, популярність "Історії Русів" не згасала, про що велемовно свідчать згадки сучасників. "Як неприємно, що в мене зачитали примірник "Исторіи Русовъ", - писав М.Максимович О.Бодянському 18 лютого 1857 року, - що Ви подарували мені. А чи знаєте, що в Києві продається вона по 10 і 12 карб. сріблом, і по Україні йде чутка, буцім-то вона це заборонена книга!... Подаю Вам це до відома як звістку, отриману від людини, що приїхала з контрактів"[3]. Розголос цієї пам'ятки, що йшов дещо врозріз з монументально оформленою М.Карамзіним, С.Соловйовим, В.Кпючевським схемою "Государства Российского", був значним. Він суттєво вплинув на формування нової культурно-світоглядної концепції в Україні, що афористично точно визначив Куліш: "...малороссийские произведения Гоголя дали побуждение к обьяснению Малороссии (...) Все, что было до него писано о Малороссии на обоих языках, северно- й южно-русском, без него не могло б произвести того движения в умах, какое произвел он своими повестями из малороссийских нравов и истории. "Тарас Бульба", построеный на сказанниях Конисского и Боплана, сообщил этим писателям новый интерес. В них начали искать того, что осталось не захваченным козацкою позмою Гоголя, и сохраненные ими предания старины получили для ума и воображения прелесть волшебной сказки. Это очарование разлилось й на другие летописи, которых до тех пор не замечали за Конисским. Приведение их в известность привело к сличению; открытые противоречия родили потребность узнать истину"[4]. Устами автора "Історії Русів" протестував народ проти знищення самобутніх форм українського життя; він представляв і виражав ті почуття, що охопили українських патріотів перед образом руїни власної державності, заслугою яких стало прагнення зберегти історичні традиції і пам'ять про кращі часи рідного краю.
Автор "Історії Русів" свідомо надав своєму творові характер розповіді про багатовікову боротьбу українського народу за своє політичне і соціальне визволення. Ідею боротьби за права нації та її свободу він зробив провдною, проявивши глибокий патріотизм і громадянську сміливість, чим відразу здобув могутній вплив на українське і всеросійське суспільство, насамперед елітну, патріотичну його частину: Д.Бантиш-Каменського, Миколу Маркевича, О.Пушкіна, М.Максимовича, М.Гоголя, К.Рилєєва, поетів-романтиків, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка та ін. ще задовго до публікації.
Звернення метрів російської літератури Пушкіна, Гоголя, Рилєєва та інших до українських історичних джерел, зокрема й до "Історії Русів", збагатило їх творчість українською тематикою і стимулювало творчий інтерес українських письменників, для яких "Історія Русів" стала імпульсом і утвердженням романтизму на Україні. Під її безпосереднім впливом геніальні українці і Шевченко склали свій історичний світогляд, а її образи опоетизували в безсмертних творах. Російський поет Пушкін своєю дивною інтуїцією провидів, що автора чарівної книги треба шукати не в епіскопові Юрієві Кониському, як спочатку всі думали, а в особі світській з активно лицарськими настроями. Пушкін перший опублікував уривок з "Исторіи Русовъ" в своїм "Современнику". Гребінка, Срезневський, Костомаров, Куліш, нарешті, видавець "Й. Русовъ" Бодянський (1846р.) - всі заплатили дань захопленню її концепціями. Бантиш-Каменський обома руками черпав з неї для другого видання своєї "Исторіи Малой Россіи", а Маркевич цілу свою п'ятитомову "Исторію Малоросіи" (1842-1843) опер на матеріалі й на провідних думках "Исторіи Русовь"[5]. У 20-30-і роки XIX століття на Україні не було ще розв'язане не тільки питання про характер української літератури, а й взагалі про можливості й доцільність її розвитку. "Історія Русів", голос Пушкіна і Гоголя зміцнювали переконання, що український народ може й повинен мати свою велику оригінальну літературу. Європейська література стає для них школою відточення майстерності, "Історія Русів" - підручником патріотизму, вихователем національної гідності і честі.
Авторська концепція України як самостійної держави дала підстави О.Оглобліну назвати "Історію Русів" "вічною книгою незалежності українського народу", книгою, якій нема аналогів не тільки в історії України, а й у світі, книгою, на якій виховувалися десятки поколінь українців в національній свідомості, у свідомості своєї історичної гідності та пошани, до свого минулого.
ЛІТЕРАТУРА
[1] Проф. Іван Огієнко. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу.- К., 1992 - С. 45.
[2] Бодянский О. Обьяснаніе//Чтения М., 1871 - Т.1 - С.221-222.
[3] Цит. за кн,: Возняк М. Псевдо-Кониський і Псевдо-Полетика: "Історія Русовъ)" у літературі і науці. - Львів-Київ, 1946 - С.36.
[4] Куліш П. Об отношении малороссийской словесности к общерусской ("Эпилог к Черной раде") //Твори: В 2 т. К., 1989. - Т.2 - С. 465.
[5] Дорошенко Д. Нарис історії України.- Т.2 - С.6-7
Loading...

 
 

Цікаве