WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філософія культури Віктора Петрова - Реферат

Філософія культури Віктора Петрова - Реферат

ідеології до іншої, а отже, і від однієї епохи (Середньовіччя) до наступної (Новий час). Таким чином, розуміння істини виступає системоутворюючим моментомідеології епохи і відповідно й актуалізації історичної та культурної епохи. Зміст культурної епохи також обумовлюється ідеологією епохи, хоча цей зміст відрізняється від змісту історичної епохи.
Як уже зазначалося, в центрі уваги мислителя - Наш час, епоха, що знаходиться у кризовому стані. Його увагу привертають дві основні сфери культурного буття: мистецтво та мораль як основні форми духовної культури та науково-технічний прогрес з його досягненнями як форма матеріальної культури. Розвиток науки й техніки приніс чимало користі людині. Технічно перебудований світ зумовив панівний стан людини щодо природи, створив умови "комфортного" існування для людства. Машини стали надійними помічниками людини майже в усіх сферах її життя. Але, якою ціною відбулося це досягнення? Саме це запитання хвилює В. Петрова. Як виявляє дослідження - найдорожчою, ціною власної безпеки. Будь-яка техніка передбачає вміння розумного користування. Це вміння передбачає моральну відповідність людини своїй епосі. Мабуть, саме тому рефреном повторюється у статті філософа "Наш час як він є" теза Нормана Казнса про несучасність сучасної людини. Причина цієї "несучасності" в тому, що технічний світ, світ науки, створений людиною, "випередив" саму людину в її моральному розвитку. Саме тому людство опинилося в залежності від техніки й машин. Ця залежність яскраво проявляється і в наші дні - у цьому легко переконатися, згадавши т. зв. "комп'ютерну кризу 2000-го року". Невміння користуватися атомною енергією, що є відкриттям нової епохи, за В. Петровим, призвело до сумнозвісної чорнобильської катастрофи. Філософ виявляє причину кризи: "Людство поставило перед собою завдання технічної перебудови світу, але воно найменше подумало при цьому про себе. Задля розвитку техніки воно зігнорувало розвиток себе". Техніка, наука перетворились із засобу в самоціль, перетворивши в засіб саму людину. Чи не від цієї помилки застерігає нас категоричний імператив І. Канта у своєму другому формулюванні: "Чини так, щоб ти завжди ставився до людства й у своїй особі, й в особі будь-кого іншого так само, як до мети, й ніколи не ставився б до нього тільки як до засобу". Причина кризи культури розуміється філософом як моральна відсталість людства, яке, роблячи великі наукові та технічні відкриття, не зробило ще жодного в ім'я власного морально-етичного вдосконалення, адже й справді "математика, механіка, біологія не знають моралі", тому не можуть бути мірилом культурної епохи. Разом з В. Петровим ми можемо констатувати одночасне існування декількох ідеологій, що і є причиною кризи сьогодення: з одного боку - це ідеологія науково-технічного прогресу, яка притаманна епосі Нового часу, а з другого - ідея морального вдосконалення, що характерна для Середньовіччя. Нова епоха, яку передбачає філософ, - Нове Середньовіччя, що має зняти у собі науково-технічний прогрес і моральну еволюцію в гармонійному співвідношенні. Наступна епоха мусить змінити цінності на прямо протилежні: економічному збагаченню має бути протиставлена екологічна безпека, високим технологіям, атомній енергії - цінність життя окремої людини й усього людства.
Історичний поступ є запереченням однієї ідеології епохи іншою; культурний процес виявляється безпосередньо включеним до історичного, де розвиток також є процесом заперечення заперечення. Однак філософ говорить про інший вид заперечення в культурному процесі. Якщо зміна історичної епохи є прямим протиставленням нової епохи попередній, то в культурологічному значенні ми спостерігаємо не стільки заперечення, скільки певну актуалізацію й деактуалізацію основних позицій світовідношення. Ідеологія науково-технічного прогресу має деактуалізуватися, що є умовою біологічного виживання людства. Але, що ж тоді має принести нова епоха? Мабуть, актуалізацію ідеології морально-етичного, духовного вдосконалення, що було притаманне ідеології Середньовіччя. Цілком зрозуміло, що повернення до "класичного" Середньовіччя неможливе й непотрібне. Наступна епоха, "Нове Середньовіччя", за В. Петровим, знімає в собі науково-технічні досягнення Нового часу, однак культурний розвиток має зосередитися не на техніці, а на людині, для якої питання "бути, чи не бути?" вже не є абстракцією чистого розсудку, який схильний теоретизувати. Філософ прямо говорить, що "з абстракції воно стало приналежністю нашої катастрофічної дійсності". Сьогодення виразно демонструє нам справедливість висновків мислителя. Існування міжнародних екологічних організацій створює нову світоглядну схему світовідношення, яка базується не на знаменитій тезі К. Маркса про перетворення світу. Ця теза втрачає свою значимість перед ідеєю збереження біологічної рівноваги світу. Таке збереження можливе за умови зміни не світу, а зміни свідомості кожної людини. Саме про необхідність зміни світової свідомості говорить Норман Казнс, якого цитує В. Петров: "Людина уже стала світовим вояком; тепер вона повинна зробити дальший крок - розвинути світову свідомість. Це жоден ідеалізм, але настирлива необхідність. Це безпосередньо пов'язане для людини з можливістю дальшого її існування". Цю ідеологію з її світоглядними установками В. Петров пов'язує з наступною епохою як історичною, так і культурною - епохою Нового Середньовіччя, для якого гармонійна єдність технічно розвиненого людства й високого рівня його моральної свідомості є ідеалом, який ще має реалізуватися. Цей ідеал, звісно, можливий лише за умови єдності світу, єдності не стільки політичної чи соціально-економічної, скільки морально-світоглядної, що є особливістю будь-якої середньовічної ідеології. Мабуть, саме тому наприкінці своїх "Історіософічних етюдів" В. Петров, характеризуючи Нове Середньовіччя, пише: "У 19-20 ст. держави змагалися за імперіалістичний перерозподіл світу. За нашої доби це втратило свій сенс. Наш час змагається за неподільність світу". Проблеми глобалістики розглядаються мислителем не лише як історіософські, а і як проблеми культурфілософські. Не слід забувати, що сама ідея єдності створена в межах певної культури (європейської), в такому разі остання з необхідністю буде претендувати на панівну роль, що унеможливлює демократичні цінності. На наш погляд, це є слабким місцем будь-якої філософії культури, що говорить про ідеї глобалізації. Звичайно, В. Петров розпочинає свої міркування й намагається вирішити проблеми європейського світу. Глобалізація культур неможлива, оскільки кожна з них має свої цикли розвитку. Отож, філософія ніколи не стане свідомістю мас і, мабуть, єдність можлива лише на політичному та соціально-економічному рівнях, але не на питомо культурному.
Говорячи про актуалізацію й деактуалізацію певних ідеологій культурних епох у межах тотальності, необхідно зазначити, що в стані кризи можлива актуалізація різних ідеологій, адже стан
Loading...

 
 

Цікаве