WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Явище “українська музична періодика” та його формування в ХІХ столітті - Реферат

Явище “українська музична періодика” та його формування в ХІХ столітті - Реферат

останніх - матеріали про старовинну вітчизняну церковну музику, проникнення елементів української музичної культури в Росію). Особливу роль у становленні української музичної періодики відіграв у кінці ХІХ ст. історико-етнографічний і белетристичний журнал "Киевская старина" (1882-1907, останній рік видавався українською мовою під назвою "Україна"). У ньому найширше тоді в Наддніпрянській Україні висвітлювались події і проблеми національної культури - історії, археології, етнографії, літератури, географії, музики. Навколо нього гуртувалось коло найпрогресивніших діячів української культури, у тому числі й музичної, у його виданні брали участь В. Антонович, П. Житецький, О.Лазаревський, П. Косач, М. Драгоманов,Д. Багалій, П. Мирний, М.Коцюбинський, Л. Українка, М. Костомаров та ін., друкували часто досконалі в професіональному відношенні матеріали про музичну культуру І.Франко, М. Лисенко, О. Русов, М. Старицький, Г. ґалаґан та ін. (83). У Харкові події музичного життя висвітлювались на сторінках газети "Южный край" (публікувався племінник П. Сокальського композитор і музичний критик В.Сокальський, псевд. - Дон Дієз), літературно-наукового додатку до "Харьковского календаря" (матеріали про А. Веделя), "Харьковского сборника", "Харьковского коллегиума" та ін. Багато газет і журналів, у яких були вміщені матеріали про музичну культуру, виходило на Півдні Україні, зокрема в Одесі, у ряді видань якої було опубліковано низку класичних зразків тогочасної музично-критичної думки П. Сокальського. Серед таких видань "Одесский вестник" (публікувались І. Сокальський і П. Сокальський, псевд. - Фагот), "Одесские новости" (В. Чечотт), "Новороссийский телеграф", "Одесский листок" (у двох останніх - П. Сокальський), "По морю и суше" (матеріали різних авторів про П. Ніщинького), "Ведомости одесского градоначальства", "Южнорусский альманах". Питання музичної культури висвітлювались і в періодиці інших міст, наприклад, у "Елисаветградском вестнике", "Николаевском вестнике" (в обох - замітки про концертну подорож Д. Леонової і М. Мусоргського Україною), різних "Губернских ведомостях".
У Західній Україні роботи музикознавчого характеру друкувались також у найрізноманітніших за своїм спрямуванням періодичних виданнях. Так, першою україномовною газетою в Галичині й усій Україні стала "Зоря Галицька" (Львів, 1848-1857, один із засновників - Т.-Б. Леонтович, матеріали Й. Левицького з Болшова про Д. Бортнянського). Навколо цієї газети згуртувалось коло тодішніх представників літературно-наукового й політичного світу - В. Шашкевич, Я. Головацький, І. Гушалевич, вищезгаданий Й. Левицький та ін. Як додаток до цієї газети функціонували "Поученія Церковния" (1853-54). Серед видань, у яких друкувались матеріали наукового характеру, передусім "Записки НТШ" (Львів, від 1892 р., однак у них у даний час публікувались, головним чином, не власне музикознавчі, а музично-фольклористичні дослідження). Товариство ім. Шевченка видавало також журнали "Правда" (1878-79), "Зоря" (1880-1897, НТШ видавало з 1885, серед редакторів - А. Вахнянин, В. Лукич-Левицький, матеріали про музичну культуру вміщували І. Франко, Дніпрова Чайка, В. Матюк, Ц. Білило, О.Нижанківський, І. Воробкевич, С. Смаль-Стоцький, В. Щурат). Наступником ж. "Зоря", у якому були надруковані окремі матеріали з питань української музичної культури, став місячник літератури, науки й громадського життя "Літературно-науковий вісник" (1898-1906 у Львові, 1907-1914 - у Києві, 1922-1932 - у Львові, заснований за ініціативою М. Грушевського як видання НТШ, серед редакторів у той період - І. Франко, В. Гнатюк). Даний друкований орган був одним із тих, що відіграли непересічну роль у єднанні всіх культурних сил України, розділеної тоді чужими державними кордонами. Він був найвизначнішим у Галичині літературно-науковим журналом, навколо якого за період його існування об'єднався цвіт української інтелігенції. Крім вищеназваних діячів, це також О. Кониський, Б. Грінченко, А. Кримський, Л.Українка, Б. Лепкий, В. Стефаник, О. Кобилянська, М. Вороний, Г. Чупринка, В. Дорошенко, серед музикознавців у цьому виданні друкував свої наукові розвідки С. Людкевич.
У Галичині також існувала велика кількість інших видань, у яких друкувались матеріали про музичну культуру найрізноманітнішого характеру - від стислих інформацій про події музичного життя, написаних нефахівцями, до художнього слова про музику, розгорнутих критичних і публіцистичних статей, протонаукових розвідок з відчутними елементами наукового підходу. Це львівські журнали "Світ" (1881-82, ред. І. Франко та І. Белей, уміщена автобіографія М. Лисенка і його портрет поряд із портретами всесвітньовідомих діячів - Ч. Дарвіна, А. Міцкевича, М. Гоголя та ін.), "Житє і слово" (1894-1897, спочатку як вісник літератури, історії і фольклору, з 1896 - політичний орган, основоположник і редактор - І. Франко, серед авторів - В.Щурат), "Народ" (Львів і Коломия, 1890-1895, ред. І. Павлик та І. Франко), ілюстрований календар товариства "Просвіта" (друкувались В. Матюк, І.Воробкевич), ілюстрований календар "Львовянин", альманах "Галичанин" (1862-63, стаття М. Вербицького про Перемишльську школу), літературний додаток "Бесіда" (1887-98, серед редакторів і авторів - В. Щурат, друкувався також І. Сінкевич, були вміщені матеріали про І. Лаврівського) до сатирично-гумористичного часопису "Страхопуд" (видавався у Львові і Відні, з 1894 "Бесіда" - самостійне видання, а "Страхопуд" - гумористичний додаток до нього, з 1900 р. - "Страхопуд" знову самостійне видання), а також "Дзвінок", молодіжно-просвітницький орган "Словник русинів" (видавала "Бібліотека для молоді"), студентський журнал "Друг"(1874-77). Варто також назвати провідну галицьку газету, багато років єдиний український щоденник "Діло" (Львів, 1880-1939, існувала рубрика "Наука, штука й література", у даний період друкувались А. Вахнянин, П. Бажанський, В. Матюк, Г. Топольницький та ін.). Серед газет це також львівські: "Слово" (1861-87, друкувались М. Вербицький, І. Воробкевич), додаток до даної газети "Письмо до Громади" (1867), щоденник москвофільського напрямку "Галичанин" (1893-1913), "Правда" (ред. А.Вахнянин, друкувались Т. Леонтович, І. Франко), часопис "Основа" (1870-1872, один із редакторів - Т. Леонтович, опубліковані матеріали про М.Вербицького), тижневик "Неділя" (1865-1867).
Серед періодичних видань, що виходили в Перемишлі - "Вісник Перемиської єпархії" (1889-1939, з 1914 р. - "Перемиські єпархіяльні відомості"), календар "Перемишлянин" (1850-1861, 1863-1864, друкувався Й.Левицький з Болшова). У Станіславові виходили журнали "Денниця" (1880, публікував свої поезії Данило Млака, він же - І. Воробкевич, у рубриці "Новинки" висвітлювались події театрального життя), "Вісник Станіславівської єпархії"
Loading...

 
 

Цікаве