WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Явище “українська музична періодика” та його формування в ХІХ столітті - Реферат

Явище “українська музична періодика” та його формування в ХІХ столітті - Реферат

формування нових структурних ланок даної галузі знання, а саме критики й публіцистики, водночас свідчили про зародження в Україні музичної періодики.
Разом з тим на даному етапі в періодиці з'являлись і більш змістовні статті, що створювались високоосвіченими людьми того часу, інколи професійними музикантами. На-приклад, в "Украинском вестнике" (Харків) друкувався Г. де Кальве. У російському виданні "Сын отечества" (1839) В. Даль писав про "Наталку Полтавку І.Котляревського, в іншому російському виданні, а саме "Друг просвещения" Є. Болховітінов опублікував матеріали про Д.Бортнянського, у часописі "Русский" побачила світ стаття В. Одоєвського, в якій він виділяє "малоруську музику", в "Отечественных записках" було вміщено відомості про старовинну церковну музику, в "Галатеї" - нарис, що стосувався Г. Рачинського. Подібні статті були першими відносно зрілими музично-критичними й музично-публіцистичними зразками, ряд із них свідчив про зародження протонаукової сфери українського музикознавства. Водночас поява низки таких публікацій у газетах і журналах знаменувала собою вихідний пункт тривалого шляху, який привів у майбутньому до виникнення в Україні фахової музичної періодики.
У другій половині ХІХ ст. в усіх сферах української світської музичної культури стались зміни кількісного і якісного характеру. Почалось активне становлення її національних форм, відбувався процес її професіоналізації, у своїх кращих проявах вона сягнула європейського рівня. У музичній практиці друга половина ХІХ - початок ХХ ст., як відомо, стали часом кристалізації національно специфічних стильових рис вітчизняної композиторської школи у творчості М. Лисенка і його сучасників, опанування ними основних жанрів європейської музики. Усе це вимагало осмислення зазначених тенденцій, не випадково в той час викристалізувались як відносно самостійні і достатньо розвинені структурні ланки вітчизняного музикознавства критика і публіцистика, все активніше формувались передумови науково-дослідної галузі. Зазначені тенденції в музикознавстві, регламентуючись наявною видавничою базою, репрезентованою передусім періодичним виданнями, разом з тим стимулювали розвиток останніх. На терені українського музикознавства виступила когорта представників різних фахів, а також професіональних музикантів, які здебільшого були вихованцями іншонаціональних вузів - Петербурзької (В. Чечотт, І. Рачинський, М. Тутковський, Є. Риб, А.Казбирюк), Московської (Р. Геніка, Г. Любомирський), Віденської (І. Воробкевич), Варшавської (Б. Підгорецький) консерваторій, Празького (В. Петр), Віденського (А. Вахнянин, Є. Мандичевський, Ф. Колесса) університетів, частково - українських навчальних закладів, наприклад, Харківського університету (П. Сокальський). Отже, уперше за час існування української музичної критики й публіцистики і разом з ними музичної періодики, виникало необхідне їх кадрове забезпечення. У Східній і Західній Україні зароджувалась мережа світських спеціальних навчальних закладів - різного роду музичних класів, шкіл, у ряді міст Наддніпрянської України - музучилищ ІРМТ, які відігравали тоді провідну роль у професіоналізації знань про музику в даному регіоні. Було утворено такі наукові центри, як Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, Етнографічна комісія в межах НТШ, Історико-філологічне товариство при Харківському університеті. Усі вони мали тоді помітне значення для формування наукових засад української фольклористики, зокрема музичної, водночас сприяли усвідомленню знань про музику в цілому як сфери української науки, отже, у свою чергу сприяли професіоналізації музичної періодики.
Кількісне і якісне зростання українського музикознавства й усієї інфаструктури, найбільш безпосередньо з ним пов'язаної, специфічно відобразилось у процесі становлення музичної періодики на даному етапі. Збагатилась панорама видань, у яких друкувались матеріали, присвячені українській музичній культурі. Чіткіше, ніж у першій половині століття, виявилась диференціація видань за напрямками. З'явились їх групи, спеціально присвячені питанням культури, окремим галузям мистецтва. У Росії в той час уже почала виходити у світ низка спеціальних музичних видань, в яких друкувались і вітчизняні музикознавці. Завдяки осмисленню в періодиці процесу становлення національних форм вітчизняної музичної культури, передусім формування національної композиторської школи, в даний період відбувалось активне формування національного "обличчя" музичної періодики. У ті роки вказаний процес особливо яскраво виявився в Західній Україні, у майбутньому - не менш переконливо - у Східній.
Частина матеріалів, що вміщувались у періодичних виданнях названого періоду, за традицією мала суто інформативний характер. Однак більшість статей про музичну культуру, котрі писались місцевими композиторами, вищеназваними професіональними музикознавцями, була позначена фаховими рисами. Саме ці статті у своїй сукупності репрезентували стан надзвичайно масштабного масиву музикознавчих матеріалів, уміщених в українській музичній періодиці другої половини ХІХ ст., отже, водночас безпосередньо свідчили про процес професіоналізації музичної періодики. Водночас синкретичність, часто перебування в неподільній єдності наукового і критико-публіцистичного, музично-історичного і фольклористичного, наукового й педагогічного аспектів розгляду матеріалу, перебування видавничої бази українського музикознавства на початковому щаблі свого розвитку обумовили і прояви такої синкретичності в музичній періодиці. В одних і тих самих виданнях уміщувались матеріали найрізноманітнішого характеру - перші фахові наукові розвідки, критико-публіцистичні статті, дилетантські або напівдилетантські протонаукові нариси, скромні інформації про події музично-культурного життя, підготовлені нефахівцями. Подібний синкретизм, який тією чи іншою мірою виявлявся на різних етапах розвитку музичної періодики, у цей час розкрився особливо рельєфно, будучи однією з характерних прикмет конкретно-історичного стану тогочасного українського музикознавства.
У Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст. статті про музичну культуру друкувались у таких київських виданнях, як "Киевские губернские ведомости" (публікувався, зокрема, В. Аскоченський), "Киевлянин", "Киевское слово", "Киевская газета" (в усіх трьох - М. Тутковский, В. Чечотт), "Заря" (М.Лисенко, В. Чечотт), "Труд", "Радуга" (в обох - матеріали різних авторів про творчість М. Лисенка), Український альманах "Рада" (зокрема, один із найґрунтовніших на той час бібліографічних покажчиків нової української літератури, підготовлений М. Комаровим), "Киевский телеграф", "Киевские епархиальные ведомости", науковий місячний журнал "Труды Киевской Духовной академии" (1860-1917, у двох
Loading...

 
 

Цікаве