WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Явище “українська музична періодика” та його формування в ХІХ столітті - Реферат

Явище “українська музична періодика” та його формування в ХІХ столітті - Реферат

ін.) контекстів.
Існує також ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають передусім на функціонування не всієї музичної періодики в цілому, а окремих видань. Це склад їхніх редакцій і редколегій, керівництва, певна сталість"обличчя" або еволюція останнього в прогресивний чи регресивний бік, можлива зміна акцентів у характері видання, фінансові можливості (здійснення цих видань на кошти меценатів, музичних товариств, спілок, науково-дослідних інститутів, освітніх закладів, держави), рекламування, ступінь авторитетності видання у вузьких колах фахівців, широкій музично-культурній і, ширше - культурній громадськості в цілому, попит на дане видання, тираж. На сучасному етапі важливим фактором є також наявність назви видання у відповідному переліку ВАК України, від чого залежить ряд вищеназваних обставин. Залежно від конкретно-історичного стану музикознавства, мети і адресата видання, певною мірою - обсягу, осередка, на базі якого відбувається підготовка конкретного видання, галузі науки, культури, яку воно репрезентує, авторського складу, інших параметрів видання, у ньому вміщуються матеріали з питань музичної культури переважно одного спрямування, наприклад, науково-дослідного, науково-популярного, критико-публіцистичного, або співіснують наукові і науково-популярні, наукові і критико-публіцистичні, наукові і навчально-методичні, наукові й художні публікації.
Явище "українська музична періодика" також виступає у вузькому і широкому сенсах. У вузькому - це періодичні видання, в яких віддається перевага, або які цілком присвячені розгляду музичної україніки. Вони публікуються у Великій Україні, а також за її межами, як правило, представниками діаспори, головним чином, українською мовою, частково іншими мовами. Українська музична періодика в широкому сенсі утворюється сукупністю видань, що будь-яким чином причетні до української музичної культури і друкуються в Україні і за її межами діячами національної й іншонаціональних культур українською й іншими мовами, репрезентують музичну й інші галузі культури.
Відомості в періодиці, що стосувались національної музичної культури, трапляються до ХІХ ст. Наприклад, у російському журналі "Музыкальные увеселения" за 1774 р. містились відомості про український танець дергунець, а в "Московских ведомостях" за 1794 р. - про творчість Д. Бортнянського. На етнічних українських землях першою періодичною газетою була "Gazette de L?opol" (Львів, 1776). Однак систематичності публікації про національні музично-культурні явища або явища, які мали місце на українських землях, поступово набували протягом першої половини ХІХ ст., тоді тут активно формувалась періодика. Разом з тим почали інтенсивно розвиватись світські демократичні форми музичного - театрального й концертного життя (організація музичних товариств, благодійні концерти, гра оркестрів перед виставами, концерти з приводу різних урочистостей у навчальних закладах), ширшало коло місцевих виконавців-професіоналів і аматорів, а також музикантів-гастролерів. Стаючи частиною громадського життя, театральні й концертні події висвітлювались у наявних на той час періодичних виданнях. Однак протягом першої половини ХІХ ст. світські форми української музичної практики, як і відкриті, публічні форми музикування в Україні, перебували на стадії формування. Відбувалось лише зародження інфраструктури, найбільш безпосередньо пов'язаної з музикознавством (57, 58). Так, несформованою була мережа власних, українських професійних музично-освітніх закладів, майже відсутнє кадрове забезпечення даної галузі знання, вона поки що не утвердилась як фах. Характерно в цьому сенсі, що поняття "музикознавець" уперше став застосовувати С. Людкевич уже на початку наступного століття. Тому природно, що широка панорама видань, у яких друкувались матеріали з питань української музичної культури, поки що не включала фахових музичних видань, тобто, як уже зазначалось, іще не існувало музичної періодики у вузькому, спеціальному розумінні. Показовим було й те, що події власне української музичної культури, або ті, що мали місце на українських землях, висвітлювались не лише в місцевих газетах і журналах, але й у російських, польських, чеських, австрійських, угорських. Це було одним із проявів щільних контактів національної й іншонаціональних музичних культур у названий період (59). Зокрема, за межами України публікувались вітчизняні музиканти, які тоді навчались у російських чи західноєвропейських вузах або працювали на теренах інших національних культур внаслідок несформованості української інфраструктури музичної культури в цілому й тієї її ланки, що найбільш безпосередньо пов'язана з музикознавством. У зарубіжних виданнях згодом також одержували відгуки художньо вагомі явища вітчизняної музичної культури, що виходили за національні межі, дістаючи визнання європейської музично-культурної громадськості.
Серед видань, де висвітлювались питання музичної культури на українських землях у першій половині ХІХ ст., такі харківські видання, як літературно-мистецький і громадсько-політичний місячник при Харківському університеті "Украинский вестник" (1816-19), його продовження - літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний двотижневик "Украинский журнал" (1824-25), "Украинский альманах" (1831), "Харьковский еженедельник" (1812), а також "Киевский телеграф", "Киевские объявления" (1835), "Одесский вестник", "Journal d'Odessa" (1823, французькою і російською мовами), "Шематизм Перемиської єпархії", "Галицько-руський вісник". У тій частині України, яка входила до складу Російської імперії, після наказу 1838 р. про видання в губерніях "Губернских ведомостей" газети з відповідними назвами почали виходити на Волині, Поділлі, у Катерино-славі, Полтаві, Харкові (а також "Прибавление к "Харьковским губернским ведомостям"), Херсоні, Чернігові, Таврії. Українська тематика розглядалась і в таких виданнях, як "Северная почта", "Северная пчела" (обидва - Петербург), "Москвитянин", "Московский теле-граф", "Московский городской листок", "Чтения в императорском обществе истории и древностей российских" (Москва), "Русский вестник", "Славянин", "Журнал Министерства народного просвещения" та ін.
Основний масив публікацій з питань музичної культури, вміщених у названих і інших тогочасних періодичних виданнях, був створений нефахівцями (як от харківським рецензентом Веліховим). Такі матеріали здебільшого являли собою анонси, стислі інформації, інколи з елементами рецензії, про події театрального й концертного життя. У них пропонувались відомості про виконавців, програми концертів, давались оцінки суб'єктивно-смакового характеру таким подіям тощо. У контексті історичного процесу розвитку українського музикознавства всі зазначені публікації знаменували собою процес
Loading...

 
 

Цікаве