WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хода руйнації, чи новітня історія київської школи художнього скла - Реферат

Хода руйнації, чи новітня історія київської школи художнього скла - Реферат

фондом, податковою службою, в грудні 1997 р. завод тимчасово призупинився. Зрозуміло, що це відбулось у скрутній економічній ситуації в країні, але є указ Президента України щодо легалізації тіньового бізнесу з метою відродження виробництва. Людям, які порушували закон, вибачили несплату податків! Виникає запитання. А чому так неможливо було поступити з унікальним підприємством - Київським заводом художнього скла? І тоді ще надія була, а також була ще реальна матеріальна база та головне - досвідчені фахівці. Бо відродити школу набагато складніше, аніж відремонтувати приміщення. Але склоробів почали відправляти у примусові відпустки, заробітну плату не виплачували, або її компенсували кришталем зі складу.
Щось близьке до компромісної реанімації відбулось у 1999 р., коли зі складу заводу відокремилась фірма "Художнє скло", що варила смальту для відбудованого Михайлівського собору. Здавалось би, можна використати нову юридичну особу - "Художнє скло", куди увійшло 39 відсотків акцій, для відро-дження заводу. Але на перешкоді став позов на підприємство до Вищого арбітражного суду від Генеральної прокуратури. Боргова яма, судові тяжби, відсутність зацікавленості з боку влади зробили свою "темну справу".
Післязавершення робіт для відбудови Михайлівського собору почався, у буквальному розумінні цього слова, розгул вандалізму. Скловарні печі загасили з порушенням усіх технологічних нормативів, що призвело до їх повного знищення. Автогеном зрізалось рідкісне спеціальне обладнання. Цей же безжалісний каток пройшовся й по долях художників, гутників, майстрів. Була порушена традиція та зв'язок поколінь, бо робота у гуті потребує безперервного процесу практичного оволодіння ремеслом.
На сьогодні, після проведення аудиторських перевірок, завод остаточно визнано пов-ним банкротом. З серпня 2002 р. на підприємстві діє комісія з страшною назвою - ліквідатори. Зняті всі повноваження заводської адміністрації. Уже є всі підстави, щоб написати для нащадків епітафію - "Київський завод художнього скла, заснований Петром І, помер, і можливостей його відродити немає". Київ втратив унікальне виробництво, чий статус виявився крихкіший за скло.
За роки безвладдя заводські приміщення здавались в оренду, проте найближчим часом вони будуть продані. Тим більше, що є досить зацікавлений сусід - Міжрегіональна академія управління персоналом, яка вже потроху отримує у власність корпуси та території.
У цій ситуації є ще одна дуже важлива проблема - музей заводу, який збирався ретельно протягом останніх п'ятдесяти років. Це була краса й гордість заводу, де представлені найкращі твори всіх художників. Його площа - 150 м2, кількість експонатів - більше 3,5 тисяч одиниць збереження. Але твори зареєстровані без відповідності музейним правилам, до того ж ще відсутня картотека до колекції. За одиницю збереження взяті цілі набори. Таким чином, реальна кількість експонатів налічує більше 12 тисяч.
За роки існування при заводі асортиментного кабінету, а саме так значився музей, його експонати реєструвались як залишки виробництва! Були у цих залишків і фонди, які зараз повністю пограбовані, розібрані, розпродані. Черга за музеєм.
Невизначеність статусу колекції історичних раритетів та мистецьких творів зі скла, досить ускладнює юридичну процедуру оформлення музею. Ускладнює ситуацію й незаконна приватизація колекції, як частини заводського майна.
Існує Розпорядження Кабінету Міністрів від 31 травня 1994 р., де записано: "Міністерствам, відомствам, установам та організаціям, які мають зібрання, колекції, місцевим державним адміністраціям вжити заходів до забезпечення належного режиму збереження, охорони, захисту їх від крадіжок, пожеж, пошкоджень, актів вандалізму, незаконного переміщення за межі України, маючи на увазі, що в разі приватизації майна державних установ, підприємств та організацій, зазначені цінності залишаються у державній власності".
Знову глуха стіна, могутніша за китайську. Закон ніхто не відміняв. Але у конкретному випадку, з колекцією Київського заводу художнього скла, він не спрацьовує. Хоча принаймні можна було б скористатися досвідом Росії, де вирішені подібні прецеденти.
Ленінградський завод художнього скла мав таку ж сумну долю закриття й нищення обладнання. Але вони змогли вирішити питання з колекцією, яка була передана в Єлагієновський палац. Колекція імператорського фарфорового заводу, яким зараз володіє американська сторона, залишилась на території заводу, але передана на баланс збереження до Ермітажу.
Уже зібраний цілий пакет листувань художників та заводської адміністрації до Міністерства культури, органів державної та міської влади. Їх, звичайно, до справи пришити можна, але захистити ними колекцію не вдається. Іноді листи з безрадісною інформацією повертаються до адресатів. У відповіді Управ-ління культури за 27 червня 2000 р., читаємо: "До прийняття Фондом державного майна відповідного рішення, вирішення питання щодо створення Музею художнього скла у Києві не бачимо за можливе".
Але начебто з'являється поки що досить ефемерна надія. У серпні 2002 р., паралельно з комісією ліквідаторів КЗХС, було сформовано експертну комісію для визначення художньої цінності виробів зі скла. У даному випадку дуже важливим є необхідність забезпечити цілісність та недоторканість колекції з подальшим її перевезенням у приміщення, забезпечити яким взялося Міністерство культури та мистецтв України.
Це вже останній шанс на порятунок. Якщо в даному разі щось не спрацює й колекцію не врятують, то буде дуже соромно за владу, яка поки що навчилась лише декларувати гуманістичні цінності, і буде соромно за себе, громадянина держави, якого використовують за німого свідка руйнації, хода якої не припиняється.
Loading...

 
 

Цікаве