WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → "Фортех" у київському художньому інституті 1920-х років - Реферат

"Фортех" у київському художньому інституті 1920-х років - Реферат

первинних елементів, вивчалися проблеми форми, кольору, суб'єктивної форми та "автоматизму" у створенні форм. Одним із призначень підготовчого курсу було виявити індивідуальні здібності студентів у різних мистецьких галузях.
Концепція іншого мистецького закладу - ВХУТЕМАСу - ставила собі за мету закласти науково об'єктивні основи мистецької освіти. Важливою частиною педагогічних реформ ВХУТЕМАСу було розроблення та впровадження пропедевтичного курсу, який ґрунтувався на поєднанні наукових та мистецьких дисциплін. Структуру ВХУТЕМАСу визначало "Основне відділення" ("Основний факультет"). На цьому відділенні перші два роки опановували загальну художню культуру всі студенти. Вони вивчали основні елементи мистецької мови: колір, простір, об'єм, закони композиційної майстерності (ритм, контрасти, пропорції), психологію зорового сприйняття довколишнього (предметного) середовища (Іл. 3:а). Набувалася загальнопластична освіта та закладався фундамент загальної ерудиції "основної" освіти. З 1923 р. на "Основному відділенні" впроваджується психоаналітичний метод викладання, розроблений архітектором Н.Ладовським. Художньою базою загальнопластичного курсу ВХУТЕМАСу стали експериментально-аналітичні твори таких викладачів, як В. Татлін, К. Малевич, В. Кандинський та їхні учні.
Безумовно, існували певні паралелі у спрямованості педагогічних програм "Бауґаузу" та ВХУТЕМАСу на формотворчі завдання, пов'язані з індустріалізацією, виробництвом та соціальними потребами суспільства. Обидві школи в методиці викладання спиралися на новітні ідеї взаємозв'язку мистецтва та виробництва, впроваджували в художню педагогіку основи природознавчих та точних наук, аналітичні методи навчання, творчі пошуки. Одним з принципових положень було включення в навчальний процес завдань та перспективних проблем архітектури.
Реорганізація Київського художнього інституту в контексті діяльності вищенаведених мистецьких шкіл видається надзвичайно значимою. І. Врона, безсумнівно, спираючись на вже існуючий досвід у розбудові авангардної художньої педагогіки "Бауґаузу" та ВХУТЕМАСу, намагався створити подібну мистецьку школу й в Україні. Першим кроком до цієї мети було об'єднання КІПМ з Архітектурним інститутом і включення в мистецький навчальний процес архітектурного елементу. Наступним кроком стало заснування "Фортеху". Новий курс дисциплін відразу виявив авангардну спрямованість такого художнього викладання, яке " мусить будуватися на аналітичному вивченні процесів і технік мистецької майстерності й умілості в різних її фахових і виробничних формах поруч з ретельним вивченням відповідних елементів просторово образотворчих мистецтв взагалі".
До викладання фортехівських дисциплін була залучена переважна більшість викладачів і керівників фахових майстерень. Так, упродовж 1925 р. фортехівські дисципліни викладали: О. Богомазов - рисунок, А. Середа -рисунок, А. Таран - колір, О. Усачов - рисунок, Ф. Кричевський - рисунок. На цьому факультеті працювали Є. Сагайдачний, І. Севера, В. Федорченко, П.Голуб'ятников, М. Козик, К. Єлева, Ф. Красицький, В. Пальмов. М. Гельман, В. Татлін, Л. Чуп'ятов.
Спираючись на уривки із спогадів різних людей, спробуємо прояснити деякі принципові підходи у виконанні фортехівськіх завдань. Специфіка фортехівського рисунка полягала в тому, щоб навчити учнів оперувати загальними згеометризованими об'ємами, побудованими за допомогою жорсткої лінії, яка узагальнює, але не змінює форми. Фортехівська система привчала бачити конструктивну особливість окремих об'ємів моделі та їх взаємодію в загальній конструктивній системі й розташуванні в просторі. Саме "фортехівські" вправи, як найяскравіші моменти навчання, згадують студенти 20-х років багато років потому у своїх споминах.
У вправах із зображення фігури за фортехівською системою вимагалося вибудувати малюнок за "основними об'ємними напрямками". Студентів навчали абстрагуватися від конкретного й уміти сприймати та відтворити, наприклад, людську голову лише як яйцеподібну форму. Сама форма повинна моделюватися в певних пропорційних відношеннях і розташовуватись відповідно до її вісі в ракурсі площини. Форми носа та інших деталей обличчя змальовувалися геометрично спрощено. Наприклад, шия, за системою "Фортеху", мала змальовуватися лише всього як циліндр, що відповідно пов'язаний з головою. Анатомічна побудова рук, за цією системою, конструювалася у вигляді системи видовжених циліндрів, конусів, які поєднувалися шарнірами (Іл. 1:а-г; Іл. 2). Зображення моделі треба було узгодити композиційно відповідно до формату аркуша й до його площини. Як згадував у своїх споминах Ф. Нірод: "На перших заняттях до такої системи трудно було звикнути. Не вдавалося стриматися від спокуси деталізувати форму, хотілося уникнути холодної безпристрасності жорсткої контурної лінії. Але те, що спочатку у фортеху здавалося незрозумілим, мало великий сенс у переборенні схильностей до натуралізму, у вивільненні з-під влади натури, у виробленні просторового мислення".
Доступні матеріали для цього дослідження засвідчують, що кожен з викладачів мав своє бачення "Фортеху". Єдиної методичної програми у викладанні "Фортеху" розроблено не було. Розрізнену інформацію про навчальні завдання з фортехівського курсу вдалося розшукати в окремих спогадах, проте, на наш погляд, не завжди доцільно було б повністю покладатися на їх достовірність. На сьогодні ще не знайдено повних програм викладання цього курсу окремими викладачами, які б підтвердили чи спростували ті чи інші положення. Так, за свідченням М. Тряскіна, система викладання М. Бернштейна, який викладав рисунок на "Фортеху" та деякий час керував цим факультетом, базувалася на прийомах, що були наближені до "чистяковської програми". Сам М. Тряскін згадував, що у викладанні того ж предмета й він орієнтувався на програму М. Бернштейна. Хоча, гадаємо, ці повідомлення потребують усебічних уточнень. Окрім рисунка, М. Тряскін викладав дисципліну "простір". У вивченні "простору" вибудовували конструктивні споруди з рейок, площин, "деякі частини та речі часто бували підвішені". Цікаві завдання ставив В. Татлін своїм студентам щодо сценічних макетів, які полягали в тому, щоб за допомогою абстрактних форм і кольору виразити радість або будь-які інші почуття.
Курскольорознавства за системою Фортеху викладав Л. Чуп'ятов. Однією з живописних вправ було, наприклад, таке завдання: студенти повинні були зробити одним кольором, використовуючи білила, якнайширшу тональну розтяжку. На останньому етапі завдання ускладнювалося комбінуванням трьох основних кольорів. Подібні вправи на педагогічному факультеті ставив П. Голуб'ятников, який також головну увагу приділяв локальній розтяжці. Система викладання названого предмета на фортехівському відділенні цими викладачами базувалася на спектральному трьохколірному принципі. Обидва вони на початку 1920-х років були учнями К. Петрова-Водкіна. Його педагогічна програма передбачала з першого курсу починати "вивчення натури палітрою окремих кольорових схем". Подальша метода була покликана "настановити око" "учня на осмислення багатства кольорової палітри, що зводиться до спектральної "трьохкольоровості" головних та допоміжних кольорів, які мають масу, численні кольорові градації, відтінки, в залежності від освітлювання". Сходинками засвоєння таких методичних засад у школі Петрова-Водкіна були завдання на "спектральну
Loading...

 
 

Цікаве