WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → "Фортех" у київському художньому інституті 1920-х років - Реферат

"Фортех" у київському художньому інституті 1920-х років - Реферат


Реферат на тему:
"Фортех" у київському художньому інституті 1920-х років
Це дослідження виникло з досить звичайного зацікавлення автором маловідомим фактом - існуванням у навчальній програмі Київського художнього інституту (далі - КХІ) у 1920-х роках такого курсу предметів, як "формально-технічні дисципліни", або, як скорочено називали його самі викладачі та студенти - "Фортех". Під час вивчення цього питання з'ясувалося, що в сучасних дослідженнях, присвячених історії КХІ, інколи побіжно згадують існування "Фортеху", але, на жаль, поглибити це поняття, або зробити ґрунтовніші розвідки мистецтвознавці не спромоглися. Зовсім інакше ситуація з "Фортехом" виглядає у спогадах студентів та викладачів інституту, що були пов'язані з навчальним процесом 1920-х років. Тодішні студенти досить часто згадують цей курс предметів, по-різному оцінюючи значення "Фортеху" у своєму мистецькому становленні. Позитивні чи негативні спогади залишалися після знайомства з "Фортехом", але саме він викликав найбурхливіші дискусії і конфліктні ситуації навколо себе і залишився найяскравішим спомином про навчання в КХІ того часу.
Що таке "Фортех" і яке місце цей курс предметів займав у навчальній концепції Київського художнього інституту? Відповідь на ці запитання, на мій погляд, можна отримати, розглянувши реорганізацію Української академії мистецтв (далі - УАМ; з 1922 р. - Київський інститут пластичних мистецтв - КІПМ) у Київський художній інститут, що відбувалася на тлі переорієнтацій тогочасних загальноєвропейських мистецьких тенденцій, та соціально-політичні зміни, що відбувалися в радянській Україні.
Першим професорським і викладацьким складом діяльність Української академії мистецтв, заснованої 1917 р., спрямовувалась на формування національного закладу, де мав би відродитися та розвитися національний стиль на ґрунті новітніх модерністських течій. Навчальний процес в УАМ організовувався за принципом роботи в індивідуальних майстернях - на взірець паризьких та мюнхенських приватних академій, де професор самостійно набирав студентів до своєї майстерні і запроваджував власну педагогічну програму. Художники, котрі прийшли до Академії (О. Мурашко, М. Бурачек, А.Маневич, брати Кричевські, Г. Нарбут), представляли різні модерністські напрями, але їх об'єднувала єдина мета - створення незалежної й демократичної мистецької школи, де б відбувалися пошуки нових художніх систем, "...які відповідали б соціальній та демографічній структурі в пореволюційній Україні...".
1923 р. відзначився новим етапом комуністичної політики в Україні, що фактично розпочав політику "українізації", яка означала "не тільки посилене вивчення української мови партійно-державним апаратом та поширенням української освіти. Реально йшлося про залучення до культурної і навіть політичної роботи не комуністичних українських національних сил". Упродовж 1923-1927 років радянська Україна, за сприяння тодішньої влади, стає відкритою для різноманітних мистецьких пошуків та експериментів. Саме в цей час досягають кульмінації український літературний футуризм, експресіоністичні та конструктивістські новації в театрі та численні формалістичні напрямки в образотворчому мистецтві.
За часів реформістської непівської "відлиги" різко змінилася загальна картина суспільного та культурного життя. Одна з причин таких змін полягала в запровадженні нового характеру освіти. Реформа вищої освіти, яка відбулася в Україні 1920 р., упроваджувала замість ліквідованих університетів та педагогічних інститутів Інститути народної освіти (ІНО), що мали два факультети - професійної освіти та соціального виховання. 1921 р. при ІНО створюються "робітничі факультети", т. зв. "робітфаки" для підготовки і вступу до вищих навчальних закладів вихідців із робітничого класу та селянської бідноти. Головною рисою освітніх реформ була їхня орієнтованість на робітничу та незаможну селянську молодь. Підсумовуючи результати "культурного піднесення" 1920-х років, М. Попович підкреслює, що "наслідком культурного розвитку України було, з одного боку, різке розширення соціальної бази української культури, залучення до освіти та творчості найширшого загалу вчора ще малописьменних мас, переважно молоді, а з іншого боку, неминуче різке зниження "планки" мінімуму культурності, можна сказати, орієнтація на посередній рівень". Зауважимо, що "українська" освітня перебудова розвивалася на тлі загальної реорганізації вищих шкіл у СРСР, яка відбулася 1924 р. й фактично була "масовою чисткою" вищих навчальних закладів, пов'язаною з ліквідацією лівої опозиційної групи Л. Троцького. В Україні до опозиційних осередків влада зараховувала письменницькі та мистецькі організації, зокрема Всеукраїнську академію наук та автокефальну православну церкву. З огляду на окреслені вище загальні чинники, стає очевидним той факт, що УАМ мала стати частиною загальнодержавної системи вищих навчальних закладів. Реорганізація Академії мала відбутися неминуче.
Формально Київський художній інститут утворився шляхом об'єднання Київського інституту пластичних мистецтв (як наступника УАМ) з Київським архітектурним інститутом у 1924 р. З цього часу почалися докорінні зміни в перебудові художньої освіти. Цей етап української мистецької освіти став відповіддю не лише на запити нових ідеологічних завдань радянської влади, а й на ряд сучасних потреб художнього розвитку. Однією з причин цього кроку була необхідність створення таких педагогічних систем і методик, які б були адекватними тогочасним мистецьким течіям. Робота навчального закладу в ці роки була невіддільною як від мистецьких процесів в українській культурі, так і від ідеологічної та політичної ситуації в Україні.
Головну роль у народженні іншої ідеологічної та педагогічної концепції новоствореного закладу відіграв І. Врона, який очолив його. На відміну від попередніх ректорів УАМ та КІПМ, які представляли генерацію засновників та викладачів Академії, І. Врона був новою людиною для інституту. Будучи студентом Московського університету, він відвідував художню студію К. Юона в Москві, з якої вийшло чимало російських авангардистів 8. Короткий час навчання в УАМ змінився активною партійною роботою в Секретаріаті Народної освіти України. Працюючи заступником начальника сектора літератури та мистецтва, він публікує багато статей, присвячених образотворчому мистецтву та питанням художньої освіти. І. Врона був представником нового типу керівника - "партійно-номенклатурного" спеціаліста. Характерними рисами перших радянських спеціалістів були: надзвичайна ідеологічна заангажованість, щирий ентузіазм, слабка пов'язаність з традицією та гостра потреба пошуку абсолютно інших форм у всіх сферах життя. За час його роботи на посаді ректора упродовж 1924-1930-х років збільшилася кількість факультетів, мистецьких спеціалізацій, зріс студентський та професорсько-викладацький склад. Ним були залучені до викладання фахових дисциплін митці з Москви та Ленінграда.
1924-1925 навчальний рік став першим роком існування КХІ в йогоновому організаційному вигляді, новій структурі та з новими навчальними планами. Справа реорганізації інституту була надзвичайно складною. Із упровадженням нової концепції навчального процесу насамперед ліквідовувались індивідуальні майстерні, які існували з перших днів заснування Академії і зберігалися в період роботи Інституту пластичних мистецтв. Зменшився обсяг
Loading...

 
 

Цікаве