WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Теоретико-мистецтвознавчі студії Віктора Петрова: метода дослідження - Реферат

Теоретико-мистецтвознавчі студії Віктора Петрова: метода дослідження - Реферат


Реферат на тему:
Теоретико-мистецтвознавчі студії Віктора Петрова: метода дослідження
Актуальність поняття "метода дослідження" важко переоцінити: воно є базовим у будь-якій галузі знань. Втрата визначених позицій щодо методи дослідження подекуди дорівнює втраті наукової галузі.
Істотну вагу посідає метода дослідження і в мистецтвознавстві - комплексі наукових знань, спрямованому на вивчення пластично-просторових мистецтв, що об'єднані спільною основою - відтворенням реалій життя у вигляді зримого образу, тобто образотворення.
Маючи на меті визначення змісту та форми художнього твору, мистецтвознавство переважно базується на методах історико-гуманітарних знань, які подаються у формі системи естетичних оцінок і суджень щодо фактів історії мистецтва. Серед таких: аналіз зв'язків мистецтва з дійсністю, що обумовлює його існування, співвіднесення явищ художнього ряду з явищами позахудожнього характеру, виявлення соціальних характеристик, що визначають розвиток мистецтва, розкриття системно-структурних утворень всередині самого мистецтва, відстеження особливостей логіки художньої творчості. Водночас у мистецькому аналізі використовуються й методики, притаманні окремим наукам, такі, як семіотичний або структурно-функціональний аналіз, соціологічний, психологічний, інформаційний огляди, математичне й комп'ютерне моделювання, фотограметрія, рентгенографія, експертиза хіміко-природознавчого характеру.
Суто мистецтвознавчими залишаються завдання надати твору художньої та естетичної оцінки. Зазначимо, що у визначенні художньої цінності твору результати процесу його пізнання, з одного боку, постають в оцінці масового глядача, з іншого - в оцінці критика-професіонала. При цьому саме фахівець, маючи необхідний рівень професійної кваліфікації, може скласти повну й доказово-вичерпну характеристику твору.
Стосовно естетичної оцінки наголосимо, що її сутність полягає в науковому визначенні ступені довершеності і суспільно-громадської значимості твору мистецтва. Така оцінка ширша художньої оцінки, бо складається зі сприймання естетичного об'єкту, його аналізу і суджень про його достоїнства. У такій оцінці наукові критерії є особливо важливими: вони мають спиратись на глибинне розуміння як структури естетичного об'єкта і його якостей, так і законів його розвитку.
Цілісне уявлення про обидва підходи складає методу дослідження.
Проблема методи в мистецтвознавстві має власну історію. Її початки можна відшукати ще в наукових дослідах з історії мистецтва Дж. Вазарі ХVІ ст., художньої критики Д. Дідро й теоретичних викладах І. Вінкельмана ХVІІІ ст. Останній з цих авторів - німецький мистецтвознавець І. Вінкельман (1717-1768) - виступив автором новаторської на той час художньо-наукової методи, в якій переважала саме естетична оцінка творів. Ця метода спиралась на історико-теоретичні засади, що постали в результаті спостережень автора за "археологією", як тоді називали історію мистецтва минулих, переважно стародавніх часів. Вивчення І. Вінкельманом зібрань класичного живопису в Дрездені та античної скульптури в Римі сприяло складанню основ наукової класифікації та інтерпретації творів мистецтва з намаганням досягти всебічного аналізу. Такий напрям притаманний і систематизації, яку І. Вінкельман застосував відносно художніх стилів.
Базуючись на цих першоосновах, мистецтвознавство до початку ХХ ст. в основному подолало шлях свого становлення, у процесі якого сформувались його фундаментальні поняття, зокрема власне поняття "мистецтвознавство", "всезагальне мистецтво", "метод" (Е. Гроссе, Е. Кассієр).Набутки європейської історичної та естетичної думки слугували за основу для наукових мистецтвознавчих студій початку ХХ ст., у тому числі й вітчизняних, українських. Користуючись ними, досить плідно в 20-30-ті рр. ХХ ст. виступили М. Макаренко, М. Драган, С. Гординський, Б.-І. Антонич, а приклади її застосування демонструють мистецтвознавчі статті, публікації, спеціальні видання й монографії цього часу, друковані в Києві, Харкові, Львові.
Однак, історичні умови 20-30-х рр., що виявилися доволі несприятливими для подальшого розвитку ідей "європейської" школи, змінили розвиток вітчизняного мистецтвознавства, що позначилось і на питаннях методи досліджень. Від 30-х років ХХ ст. теорія мистецтвознавства в умовах соціалістичної дійсності формулювалась у дусі ідейних вимог марксистсько-ленінської методології.
Українська мистецтвознавча школа, що саме перебувала в стані накопичення власних традицій і водночас переформування старої системи на модерну осучаснену соціально-економічними новаціями початку нового століття, зазнала негативних деформацій. Найвідчутніше далася взнаки втрата провідних науковців. Досить швидко галузь охопила загальна для гуманітарної науки криза. Вона поширювалась і в суміжних з мистецтвознавством ділянках - музеєзнавстві, видавництві спеціальної й фахової літератури, у способах викладання історії мистецтва в закладах спеціальної освіти.
Нині ми все ще пожинаємо наслідки загальної руйнації вітчизняного науково-фахового середовища. Так, зокрема, помітні "порожнини", що виникли внаслідок втрати традицій наукового опрацювання матеріалу, в тому числі старожитностей, що колись складав пріоритетний напрям в українському мистецтвознавстві. Не на користь українському мистецтвознавству слугувало масове, більш як півстолітнє залучення до роботи з творами старовини істориків та археологів. Заступивши внаслідок політичних подій 20-40-х рр. ХХ ст. місце фахових мистецтвознавців, вони сприяли переведенню мистецтвознавчих дослідів геть у інше русло. Акцентування економічно-виробничих та суспільно-політичних засад призвело до однобокого тлумачення мистецьких пам'яток як виробів питомо виробничої й матеріальної культури. Художньо-мистецькі процеси при цьому взагалі відкидались як такі, що не є предметом інтересів археології або історії.
У наступні кілька десятиліть власну справу зробили також недовіра і подекуди скептичне ставлення до гуманітарних знань з боку войовничого матеріалізму. Тотальна "математизація знань", що стала доволі модною тенденцією в 50-60-ті рр., довершила скасування історичних набутків естетичного та історико-культурного аналізу ХVІІІ - початку ХХ ст.
Отже, тривала відсутність власної фундаментальної теоретичної школи та студій з теоретичних питань продовжує
Loading...

 
 

Цікаве