WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Структурні ознаки системи осмогласся (за нотолінійними Ірмологіонами кінця XVI – початку XVIII ст.) - Реферат

Структурні ознаки системи осмогласся (за нотолінійними Ірмологіонами кінця XVI – початку XVIII ст.) - Реферат

Лаврському) Ірмологіоні другої чверті XVII ст. Більше того, подібна диференціація зберігалася в українській традиції впродовж століття, і у зварійованому вигляді передана укладачами Львівського стародрукованого нотолінійного Ірмологіону 1709 р.: у 1-му гласі Октоїха тут наявні чотири висотні позиції - D, G, A, d. Львівські версії наспівів Октоїха, порівняно з Супрасльськими, зазнали транспозиції лише частково: мелодії високої теситури, із каденцією gb, були транспоновані (у записах) квартою нижче - в d (нотний приклад 2), а мінорні мелодії низької теситури - g b - зрушені на тон вгору, що пов'язано з відмовою від бемолярного ключа й переходом до дурального "альтового". Тож відстань між граничними КТ співів у Львівському записі Октоїхастановить вже не півтори октави, а октаву, але й це значно перевищує пізні канонічні показники (таблиця 1). Різна висота КТ спостерігається і в інших гласах українського Октоїха (за декількома ранніми джерелами).
Постає питання про причини різноманіття висотних положень КТ, для розгляду яких звернемося до характеристики окремих жанрів Октоїха. Різні за висотою КТ розподілено між піснеспівами чотирьох жанрових груп - це богородичні Вечірні, Утрені (за сідальними), власне сідальни й степенни.
Сідальни Октоїха недільної Утрені (не святкової) посідають осібне місце серед інших жанрів завдяки особливій генезі й призначенню. Можуть виконуватися за Уставом у різний час - або після читання кафізм (частин Псалтирі) і ектеній, або за Полієлеєм (псалми 134, 135) перед читанням святоотчих текстів. У цьому випадку сідальни потрапляли до "довгого й "монотонного" розділу ранкової відправи" [12, с. 221]. Співоче виконання сідальних, обумовлене давньою традицією (зазначене у XVII ст. в україно-білоруських Ірмолоях), вносило різноманіття у потік читань (читалися й попередні шестопсалміє й кафізми) і дозволяло присутнім перепочити, оскільки і під час сідальних, і під час подальших читань можна сидіти. Особливість сідальних також полягає в тому, що "за наспівом, змістом і будовою сідальни близькі до тропарів" (курсив наш - Ол. Ш.), і навіть інколи співалися "на їхній наспів" [12, с. 221].
У російській традиції наприкінці XIX ст., за висловом знавця уставних богослужінь прот. К. Никольського, сідальни частіше читалися, ніж співалися [9, с. 287], що відрізняло їх від "класичних" співаних текстів Октоїха; цілком можливо, що звичай читати сідальни усталився раніше - ще з XVIII ст. Семантико-стилістичні розбіжності між сідальними та співами Октоїха вочевидь спричинилися до того, що сідальни були виключені зі складу пізнього російського Октоїха поч. XVIII ст. [2] й були відсутні також у вельми показовому Синодальному московському виданні 1772 р. В українських і білоруських Ірмологіонах - навпаки: сідальни (а також пов'язані з ними богородичні сідальни) є в кінці XVI-XVIII ст. невід'ємною частиною центральної частини збірника - співаного недільного Октоїха.
Тропарне осмогласся, яке, за М. Скабаллановичем, є близьким до сідальних, - один із найдавніших видів богослужбового співу. У пізньосередньовічний період тропарі й, зокрема, сідальни зберегли деякі ознаки давньої жанрової стилістики. Наспіви українських і білоруських сідальних у цей час віддалилися від тропарів, засвоївши поспівкові інтонації "класичних", мелодично розвинених наспівів Октоїха. Можливо виконувати сідальни й богородичні за сідальними (в деяких гласах) на один і той самий наспів. (Див. у Супрасльському Ірмологіоні 1596 р. і у Львівському 1709 р.: гласи 1-ий, 3-ій, 4-ий - за другою кафізмою, 7-ий). Але, попри те, що мелодика сідальних і богородичних-сідальних споріднилася із Октоїхом, висотна експозиція гласів лишилася (в деяких гласах) давньою, що була притаманною для тропарів. Розглянемо висотний рівень кінцевих тонів у наспівах недільних сідальних Супрасльського Ірмолою (табл. 2, верхній рядок). У більшості гласів перший і другий сідальний мають спільний КТ, на відміну від 4-го гласу, де КТ вищий від першого на терцію (медіальний каданс у другому сідальному).
Таблиця 2. Ключі й висотний рівень кінцевих тонів у наспівах недільних сідальних (за першою й другою кафізмами)
Джерела/Гласи 1 2 3 4 5 6 7 8
1596-1601 рр. Ал.:A Ал.:H Ал.:d Ал.:A,c В.д.:[tb] d Тен.tb Ab В.д.:[tb] f Ал.:tb bC
Львівський Ірмолой 1709 р. Ал.:А Ал.:H Ал.:d Ал.:А,c Ал.:t A Ал.:t H Ал.:t C Ал.:tь bC
У супрасльському записі сідальних різні ключі наявні в дуральному й бемолярному різновидах. Висотний рух КТ від гласу до гласу красномовно демонструє тут декілька суттєвих особливостей. Це, по-перше, "бемолізація" "тональностей" у другій четвірці гласів (у першій четвірці вжито дуральний "альтовий" ключ). Такий перехід передає, очевидно, ідею поступального руху гласів у висхідному напрямі - тобто у напрямі появи бемолів у високому регістрі церковного звукоряду. Зміна ключів дає можливість простежити висхідний рух гласів саме на письмі як данину давній традиції. (На практиці реальна висота звучання осмогласних мелодій могла й не надто різнитися між собою).
G A [H] c d e f g a [b] c1 d1 es1 f1...
По-друге, підвищення КТ сідальних у першій четвірці гласів від 1-го до 3-го є вельми важливим доказом усвідомлення ідеї реального висхідного поступу гласів. Ці три щаблі висотно тотожні в ранньому й пізньому варіантах. Початковий фрагмент звукоряду збігається з канонічними показниками КТ у давньому ірмологічно-стихирарному візантійському осмоглассі писемної традиції (табл. 3).
Таблиця 3. Кінцеві тони ірмосів/стихир писемної візантійської традиції (опори в нижній частині звукоряду)
Візантійські гласи 1 2 3 4 1 пл. (5) 2 пл. (6) 3 пл. (7) 4 пл. (8)
Кінцеві тони A B(В реальному
звучанні H) c d D E F G
Виникає запитання: чому в східнослов'янській версії осмогласся сідальних цей висотний ряд (як цілісність) дотриманий на початку, але порушується надалі? Одна з причин - висотне розташування слов'янських гласів на письмі "ламаною" лінією, наближено до реальної висоти виконання наспівів (але зі збереженням їх канонічної ладової будови - "мінорної" чи "мажорної" за кінцевими поспівками). У візантійському звукоряді один такий "злам" лінії був також передбачений - між основною й похідною четвірками гласів (табл. 3: 4/5 гласи). У супрасльському записі сідальних (табл. 2, рядок 1) був усталений інший контур руху: перший низхідний рух відбувається між 3-ім і 4-им гласом: таким чином, не 5-ий глас, а 4-й "повертається" на висотний рівень першого (А). Друге інтервальне низхідне зрушення слідує після 5-го гласу, внаслідок чого 6-ий виявляється нижчим від нього. Якщо реконструювати супрасльський запис КТ сідальних,
Loading...

 
 

Цікаве