WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Слов'яно-українські кореляти в церковно-співочій термінології кінця ХVІ - початку ХVІІІ ст. (гласъ - голос) - Реферат

Слов'яно-українські кореляти в церковно-співочій термінології кінця ХVІ - початку ХVІІІ ст. (гласъ - голос) - Реферат

сакральності старослов'янських текстів унеможливлювало підміну старослов'янізму високого статусу гласъ розмовно-ужитковим відповідником голос, тож термін глас лишився в давньоруських церковних книгах із двома значеннями.
Глас як 'голос' (грец. цщнЮ 15, с. 129 ). Лексема глас широко вживається в церковнослов'янських пам'ятках. У лексикографії кін. ХVІ-ХVІІ ст. - у словниках словеноруських і словенолатинських - вона перекладається виключно в загальному значенні й тому отримує загально поширені відповідники: укр. голос (у П. Беринди), лат. vox (у Є. Сла-винецького, також у 15, с. 129 ). У тих випадках, коли переклад здійснюють церковнослов'янською мовою, лексемою глас перекладають те ж таки укр. голос 25; 26 . У найстаршому східнослов'янському словнику північноруського походження "Рyчь жидовъскаго шзыка преложена нароускую" (1282 р.; див. 25 ) пояснювальне слово гласъ перекладає реєстрове тоумпанъ, говорячи про 'звучання музичного інструменту', часто згадане у старозавітних текстах.
Семантичне наповнення поняття 'голос', ключове для християнського світогляду, було визначене ще у найстарших текстах Вітхого Завіту (ХІ-V ст. до Р. Х.) - у дев'яти біблійних піснях (вони вплинули на візантійську гімнографію ІV-VІІ століть), псалмах, пареміях (уривках, вибраних із Старого Завіту для читання в християнських богослужбах), а також у значній частині текстів із типово старозавітною тематикою. Важливим кроком у налагодженні стосунків людини із її Творцем було виголошення ними вголос власної волі, намірів, думок, почуттів, посилене бажанням, аби вимовлене стало почутим. Людським гласом виголошують як славу, так і благання. Боголюбним провидцям і праведникам було дано чути у просвітленнях глас Вишнього; так, найвизначнішому з пророків Мойсею, "єго жє позна Господь лицємъ къ лицу" Втор 34: 10 , було продиктовано Заповіді й укладено через нього Завіт (угоду) з вибраним народом. У П'ятикнижжі декілька разів повторено про необхідність дослухатися умов, викладених Мойсеєві, щоб забезпечити добробут і процвітання вірних закону Втор 30: 10,16 :
'Ащє послушаєши гласа
г(оспод)а б(ог)а твоeго.
… и б(лаго)с(ло)виТ т#
Г(о)с(под)ь б(ог)ъ твои на зємли, (…)
За пророцтвами майбутнього чи спогадами минулого, про які читаємо в текстах Вітхого Завіту, воля Господня була не раз сповіщена через дивні явища природи, які відіграли в іудейській історії доленосну роль. Так, декілька разів у Св. Письмі, а згодом і в гімнографії, згадується "голос Вишнього над водами". Християнський коментар до Псалтиря вбачає тут провісництво Хрещення Сина Божого в Іордані 20 , натомість в контексті Старого Завіту тут очевидний спогад найвизначнішої події, що започаткувала священну історію, - Виходу іудеїв із Єгипту (прибл. ХІV-ХІІІ ст. до Р. Х.). У гуркоті моря, хвилі якого зімкнулися над головами переслідувачів-єгиптян, вбачали чудесний знак благословення втікачів (Псалом Давида 28: 3):
1581 р.: Глас г(осподє)нь на водах .
б(о)гъ слaвы възъгрyмy ,
Г(оспод)ь на водaхъ мнoгахъ 18 .
Провидець Асаф (відомий співак і керівник хору за часів царя Давида, у Х ст. до Р. Х. 1 Пар 6: 9 ) згадує про "смятіння природи" в час чудесного спасіння від єгиптян (Псалом Асафа 76: 17,18):
1581 р.: Видyша т# вoды б(ож)є ,
видyш# т# вoды , и оубоaш#с# .
смутиш#с# бєзъдны ,
Мнoжествомъ шума водъ .
глаС даш# 'облацы .
Ибо стрyлы твоя прєхoд#тъ.
глаС грома твоєго в колєси 18
1658 р.: Видyша т# вщды Бє
видyша т# вщды и yбо#шас#,
см#тщшас# бєздны,
мнщжєствo шyма воД .
гласъ дaша 'облацы [32].
Видіння Вишнього, що скреслює вогонь чи, навпаки, гасить його, укладачі тлумачного Псалтиря 20 пов'язують зі Страшним Судом, покаранням грішників і помилуванням праведних. З іншого боку, у цьому псалмі згаданий, напевне, перенос скинії (священний намет, де знаходився ковчег Завіту), для розміщення якої в час царювання Давида ще не був збудований Єрусалимський Храм (це станеться за царя Соломона). За часів Мойсея чудесні явлення супроводжували іудеїв під час їхніх переходів у пустелі, коли переміщення скинії супроводжувалося хмарою чи вогняним стовпом - знаком присутності Божої (псалом Давида, 28: 8,9):
1581 р.: Гласъ г(осподе)нь
прєсyцaющаго пламєнь oгня ,
ГлаС г(осподе)нь сътр#сающаго пустыню ,
и сътр#сє тъ г(оспод)ь
пустыню каДдїискую [18]
1658 р.: Глaсъ Гсда
прєсyцaющаго плaмєнь огн# : Глaсъ Гсда сътр#сaюшаго пустыню,
и сотр#сєтъ Г(оспод)ь пустыню Каддисъ.[32]
Смиренному Іову, у нагороду за його безмежну довіру вищим намірам, дано почути голос Творця [Іов 38: 7]:
1581 р.: егда быша sвyзды,
въсхвалиша м# гласомъ вєлїємъ
вси агг(е)ли мои. [18]
Згадки про чудесні події минулого давали надію вітхозавітним праведникам під час тяжкої скрути; так, провидець Асаф, згадуючи "прєвєдєни(є) Израилт#н сквозь морє посуху", висловлює (в цьому ж псалмі) надію на вищу підтримку (пс. Асафа 76: 2) :
1581 р.: Гласомъ моиМ къ г(оспод)у възваХ,
Гласомъ моимъ къ б(ог)у, и вн#тъ ми 18
1667 р.: Гласомъ моимъ ко гсду воЗзвахъ,
Гласомъ моимъ къ бгу, и вн#тъ ми 19 .
Церковнослов'янський переклад розпачливого зойку (в гебрайському оригіналі дослівно: "голос мій - до Бога, й закричу я") породжує тавтологію ("гласом … возвах" - NB: як ще можна взивати, як не гласом?), що є не так засобом поетики, як відбитком "специфічного східного темперамента" 31, с. 618 . Заклик із псалма Асафа бачимо також на початку псалма Давидового 141 (у тлумачній Псалтирі зазначається, що це Давид передав свої псалми Асафові):
1581 р.: Гласомъ моиМ къ г у възваХ,
гласомъ моимъ къ г у помолюс# 18
1667 р.: Гласомъ моимъ къ г ду возвахъ,
гласомъ моимъ къ г ду помолихс# 19
1729 р.: глaсомъ моимъ къ Гсду помолюс# [33]
У православній гімнографії значного поширення набув псалом Давидів 140, вірші якого звучать на вечірні по черзі із стихирами "на Господи воззвах":
1581 р.: Ги възвахъ к тєбy, оуслыши м# .
Вонми гласъ м(о)л(и)твы моєа ,
Єгда възъзову къ тєбy . 18
1697 р.: Гсди возваХ къ тєбy оуслыши м#,
вoнми глас млтвы моє#
Єгда воззову къ тєбy. [20]
1728 р.: Гди воззвахъ къ тебy услыши м#:
Вонми гласу моленї# моєго
Внегда воззвати ми къ тєбy.
1729 р.: Гсди возвахъ къ тєбy оуслыши м# .
вонми глaсу млтвы моє#
Єгда воззову къ тєбy. [33]
Інший псалом близького змісту - так звана "пісня степенна" 129 - найвиразніше усвідомлення відстані між висотою Творця й занепадом творіння (вірші 1,2):
1581
Loading...

 
 

Цікаве