WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Скульптура й архітектура бушанського скельного комплексу (питання історичної сув’язі) - Реферат

Скульптура й архітектура бушанського скельного комплексу (питання історичної сув’язі) - Реферат

дослідника щодо "частково зрізаного" хвоста когута не відповідає дійсності. Лівим краєм рамки хвіст птаха аж ніяк не обтято; ці фігури розташовані лише впритул, без будь-якого проміжку між ними. Зазначеним краєм рамки зачеплено хіба що кінець гілки, на якій сидить когут. Але цьому теж знаходиться прийнятне пояснення: давній майстер різьбив зображення, зважаючи на його значний розмір, окремими ділянками, і рамку він різьбив чи не останньою. Саме це спричинило появу певного перепаду висот між верхніми площинами рамки - з одної сторони, і півня та гілки - з другої, а також щільну наближеність цих мотивів. Проте жодного сумніву щодо одночасності різьблення рамки з іншими фігурами скульптури, як уже зазначалось раніше, не може бути, адже один з кінчиків-відростків рогів оленя плавно "переходить" в рельєф правого краю рамки (іл.6). Відтак ні про яку "вторинність" рамки стосовно інших фігур бушанської плоскорізьби і пізніший час появи її говорити не доводиться.
По-четверте, аналізована версія історичного постання скульптури виглядає мало переконливою й з огляду на запропоновану почерговість з'яви різних іконографічних мотивів: спершу фігур при краях композиції (дерево з півнем, олень на прискалку), а згодом фігур у центрі (рамка) чи наближених до центру її (людська постать). Важко в'явити, аби центральна частина композиції порівняно тривалий час лишалась пусткою при існуванні вже оброблених крайніх ділянок. Логічнішою виглядала б принаймні зворотна послідовність різьблення зображень композиції: від центру до країв.
По-п'яте, стилістика й виражальні засоби відтворення різних фігур бушанської наскельної композиції принципово не відрізняються між собою: та ж ступінь узагальнення об'ємів, те ж поєднання пластичного формотворення з графічним (лініарним), зокрема, застосування більш-менш виразного ритованого контуру, та ж плескатість (за одним винятком) чільних і прямовисність торцевих площин рельєфів фігур, а через це більша чи менша вуглуватість країв об'ємів, що спричиняє строгість і певну сухість пластичної мови скульптурних зображень. Така єдність формальних характеристик заледве чи могла постати при виконанні різних образів композиції в різні історичні періоди, тим паче - у різних історико-культурних умовах. Перед нами не набір різночасових і різнокультурних зображень. Означені збіги невідворотно вказують на те, що всі складові частини, усі зображальні мотиви аналізованої скульптурної композиції виконано в руслі єдиної історико-мистецької традиції. Деякі відмінності формовияву постаті молільника, а саме - додаткове поглиблення окремими ділянками тла довкола її, аж ніяк не суперечить такому висновку. Вони задовільно пояснюються прагненням автора-різьбяра додатково увиразнити фігуру основного персонажа композиції. А зважаючи на те, що поглиблено ділянки тла переважно при верхній частині тіла молільника, то в цьому заході реально вбачати намагання давнього різьбяра й дещо згладити існуючу різницю висоти рельєфу між верхньою й нижньою частинами його фігури. Подібне поглиблення ділянки тла спостерігається й при правому краю стовбура дерева, тож, не стосується самого лише людського персонажа. Тепер про виняток. Він виявляється в значно опуклішому (заокругленішому), питомо горельєфному відтворенні об'єму передпліч молільника з торцевої площини (що від дерева), проти інших об'ємних форм як самої людської постаті, так і решти ізоморфних зображень композиції. Тут маємо, увіч, справу з цілком іншою стилістикою пластичного моделювання. Але, оскільки таким чином оброблена лише одна частина фігури молільника (передпліччя), та ще лише з одного її боку, реально гадати, що тут маємо справу з пізнішою (тільки розпочатою й незавершеною?) спробою поновлення скульптури; поновлення, яке могло бути здійснене десь у XVIII, а то й на початку ХІХ ст.
Такі результати критичного розбору аргументації версії М. Рожка щодо різночасовості різьблення фігур бушанського монументального рельєфу не дозволяють визнати її за достатньо переконливу й доцільну. Скульптура бачиться натомість цілком одномірним, однорідним - у питомо часовому й історико-культурному сенсі - витвором. А позаяк увесь попередній аналіз іконографічих характеристик рельєфного зображення, спостереження над станом його збереження та палеографією напису в рамці, вивчення історико-культурного розвитку Буші схиляють нас до значно пізнішого - проти ІХ-ХІІІ ст. - історичного періоду постання його (максимум - у межах останньої чверті XVI - початку XVIII ст., мінімум - у межах XVII ст.), то, відповідно, перегляду потребує й датування дерев'яного перекриття над розколинами побіля рельєфу із застосуванням пазів та гнізд. Тільки таким чином можна досягти необхідної узго-дженості атрибутування обох складників (скульптурного й архітектурного) комплексу, що є - як зазначалось попереду - взаємозалежними між собою історично, а отже, й пізнавально (гносеологічно). При цьому, беручи до уваги відзначені деякими вченими (М. Рожком, І. Винокуром) певні зближення технічних, зокрема метричних, і технологічних характеристик бушанських пазів/жолобів і гнізд із відповідними конструктивними деталями пам'яток наскельної дерев'яної архітектури IX-XIII ст., характер дерев'яної забудови аналізованого комплексу з використанням цих рукотворних заглиблень цілком реально розглядати в контексті давньоруської традиції. Одначе не в якості синхронного й аналогічного об'єкта, а діахронно пізнього (найпізнішого?) прояву цієї традиції, на противагу, скажімо, скельному архітектурно-скульптурному комплексу в с. Касперівці Тернопільської обл. чи сусідньому комплексу печерного монастиря поблизу с. Оксанівка Ямпільського р-ну Вінницької обл., що є, судячи за характером профілів пазів/жолобів та технікою виконання, проявом іншої (новітнішої ?) традиції.
Допіру, розглядаючи архітектурний складник бушанського комплексу, говорилося переважно про дерев'яні конструкції з використанням рукотворних заглиблень (пазів/жолобів, гнізд) на вертикальних площинах скельних виступів і брил. Саме цю систему забудови мали на увазі всі без винятку автори, які торкалися дотепер піднятої тут проблеми. Проте під час нещодавніх додаткових обстежень об'єкта виявилено сліди й від дещо іншої, досі невідомої системи кріплення дерев'яної забудови; сліди, які не мають видимого формального зв'язку з рельєфом. Так, на верхніх площинах деяких скельних виступів і брил простежено поздовжні чи гніздоподібні (кутасті у перекрої) вирубки для кріплення, вочевидь, також переважно конструкції покрівель. Найвиразніше така вирубка проглядається (після розчистки) при краях довшого північно-східного й коротшого південно-західного (торцевого) боків найбільшого клиноподібного виступу, що розмежовує приміщення"каплиці" й "келії" (іл.7). Зі сторони "каплиці" означений вируб є поздовжнім і сягає в довжину 6,58 м, глибина ж вирубки 0,27-0,44 м, висота задньої стінки 0,50-0,62 м. Цей же вируб має продовження й на значно вужчій торцевій площині (шириною 1,73 м) скельного виступу зі сторони проходу до "келії" й "кухні", заокруглюючись на його куті. Глибина вирубки в цьому місці
Loading...

 
 

Цікаве