WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

ідейно-образних чинників, які слід сприймати як "віхи невидимого змісту", доступні лише уяві), вона функціонує за законами поезії - законами здогадів, припущень, прозрінь.
Ще одним компонентом естетичної платформи М. Рославця став футуризм: його загальновідома різко антиромантична позиція не тільки не суперечила пафосу символістських устремлінь митця, але й створювала разом з ним органічну естетично-художню цілісність. Величезну роль у прилученні Рославця до ідей футуризму відіграло його оточення: "гілейці", "бубнова-летівці", К. Малевич, А. Лур'є, М. Матюшин. На відміну від літературного, театрального чи художнього футуризму, музичний проявився, в основному, як прагнення всебічного новаторства. В цьому - найсуттєвіша риса російського музичного футуризму, який об'єднав навколо себе митців різних художніх спрямувань. Саме в такому аспекті варто розглядати "мовну реформу" Рославця, що, не передбачаючи розриву з традицією теоретично, на практиці виглядала явищем абсолютно новим.
Характерне для футуризму "векторне відчуття часу" виявилося у творчості М. Рославця підкресленою увагою до ідеї руху. Щоправда, тоді як у І.Стравинського чи С. Прокоф'єва воно зумовило першорядність метро-ритмічних параметрів, то у Рославця, з його успадкованою органічністю символістських інтенцій, - звертання до художніх образів відповідного плану, як наприклад у композиції "Політ" (текст В. Каменського). (Семантичну свободу, культивовану футуристами, в композиціях такого плану забезпечували алогізми та смислові дисонанси).
Про Рославця як про композитора близького до футуризму говорив Д. Ґойови. На його думку, трактування символізму і футуризму як єдиної історичної цілісності, як це було зроблено в рамках Берлінського музичного фестивалю в1983 p., - цілком виправдане та доцільне. Виходячи з цього, можливим стає пояснення низки естетико-стильових кентавризмів Рославця, а саме: 1) суперечливого переплетення внутрішнього естетства (художній ідеал - в символізмі) та зовнішнього антиестетизму (середовище - футуристи); 2) культу техніцизму в поєднанні з плеканням ідеї художнього таїнства; 3) взаємодії месіанського профетизму з протилежним йому духовно-естетичним аристократизмом тощо. Не підлягає сумніву й те, що численні твори агітаційного змісту, написані композитором у 1920-і pp., з'явились головним чином як данина футуристській естетиці масового ширвжитку, що, остаточно сформувавшись після революції, підготувала появу низки стильових тенденцій раціоналістичного спрямування.
У 1920 р. відкритий лист Ф. Бузоні під назвою "Новий класицизм", адресований П. Беккеру, закликаючи до реставрації мистецтва минулих епох, маніфестував народження нового стилю. У творчості ж М. Рославця цього періоду діалектична єдність ірраціонального та раціонального стала підставою для втілення сильно раціоналізуючої (з відтінком схоронності) тенденції.
Перехід М. Рославця на позиції "кларизму" - закономірний. Його передумову склали бунтарські пошуки 1910-х - символістсько-футуристська творчість періоду "бурі й натиску". "Назад до Бетховена" - так називається стаття, в якій композитор декларує свій перехід до "нової простоти". Звернення до естетики неокласицизму стало для Рославця новим витком творчого шляху, початком зрілості, остаточним переборенням залежності від "учителів" та естетичних ідеалів минулого. Змінилася не тільки ладо-гармонічна мова композитора (система синтетакорду еволюціонувала в напрямку панладовості), змінилися всі компоненти музичного письма. Головними постулатами художньої виразності у Рославця стали логіка, раціональність, економність, точність, ясність. Характеристика літературного неокласицизму, запропонована В. Жирмунським, в цілому відображає естетичні пріоритети Рославця того періоду. "Замість складної, хаотичної, самотньої особистості, - писав дослідник, - різноманітність зовнішнього світу, замість емоційного музичного ліризму - чіткість і графічність в поєднанні слів, а головне, замість містичного прозріння в таємницю життя - простий і точний психологічний емпіризм".
У Росії, як вважає Т. Лєвая, неокласична тенденція проявила себе двояко, а саме: класицизований романтизм і неокласицизм, співіснуючи поряд, не суперечили корінним чином один одному, проте помітно відрізнялись естетитикою і мовою. "В першому випадку, - зазначає вона, - мала місце певна корекція естетико-стилістичних норм романтичного мистецтва з позицій класичних зразків, в другому - самі ці зразки вже протиставлялись романтизму і ставали предметом художньої рефлексії". Естетський підхід до явищ культури, на думку дослідниці, став підґрунтям для неокласицизму, тоді як "…недистанційований погляд на культурне минуле склав передумову для народження класицизованого романтизму". Виходячи з цього, творчість М.Рославця 1920-х доцільно розглядати в руслі класицизованого романтизму. Справедливість такої позиції обґрунтовується іманентністю рославецького ліризму, з його серйозністю художньої рефлексії як способом взаємодії з традицією. Зазначаючи неперервність лінії мистецького розвитку, Рославець, таким чином, декларував власну недистанційованість щoдо минулого. Проте, на відміну від справжніх неокласиків, композитор працював не тільки за жанровими моделями віддалених епох (сольний концерт, струнний квартет), але й романтизму (вокальний та інструментальний цикли, симфонічна поема). Мікростилізації (контекстні стилізації Й. С. Баха, Ф. Шопена) Рославця відкривають шлях до полістилістики. Макростилізації (на рівні окремих творів) кореспондують до ідеї перевтілень Рославця-публіциста (багатолика маніпуляція типажами-масками - характерна риса "епохи ремісництва і практицизму"). Ті й інші - взаємопов'язані стильові прийоми.
Показовою ознакою рославецької творчості 1920-х є те, що композитор оминув "енергетичне поле" І. Стравинського. Це, очевидно, пояснюється тією ж іманентною антиномічністю його фенотипу: незважаючи на радикальне мовне новаторство і декларацію "мистецтва майбутнього", естетичні ідеали композитора залишилися тісно пов'язаними з романтизмом. Попри пафос інтелектуалізму, Рославець не сповідував властивого мистецтву XX ст. прагматизму. Внутрішньо він - ідеаліст, хоча зовні (на рівні декларацій) - матеріаліст. "Старомодний" модерніст намагався естетикою інтелекту "погасити" естетику емоції, а системністю матеріалізованих звуків - власний духовний ідеалізм. Як митець перехідної доби, зазираючи у майбутнє, він "погано" бачив сучасне. У цьому - головна естетична суперечність творчої особистості композитора.
Класицизований романтизм М. Рославця не знімає
Loading...

 
 

Цікаве