WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

(на основі теорії Ю. Борєва) полягає у вибудуванні ієрархії типів художньої проблематики (ТХП) композитора. Провідним ТХП Рославця, з огляду на всю творчість композитора, є соціально-філософський (відповідає семантичній сфері, умовно означеній "я - ми всі"). Соціальний аспект завжди першорядний для Рославця-композитора. Він рідко політизується, проте часто подається у філософському ключі. Про це свідчать рославецькі ідеї про майбутнє інтелектуальне суспільство та призначене для нього нове інтелектуальне мистецтво. Соціальний аспект вагомо виявляє себе не тільки в музичній, але і в літературній та науковій діяльності митця. Другу позицію посідає ТХП філософський: "я - всезагальне все". Тісно пов'язаний з попереднім, він зумовлює схильність митця до абстрагованого оперування художньо-творчими категоріями і визначає пріоритетність ідеальних образів-символів (глобально-онтологічний рівень мислення) та логіко-раціональних засад творчості в цілому.
Дана таблиця диференціює ТХП М. Рославця за такими критеріями: періоди творчості (ПР - І, II, ІІІ); види творчості (СТ - "серйозна творчість", AT - "агітаційна творчість"); ступінь пріоритетності (1, 2, 3).
Художній світогляд композитора, як і творчість, еволюціонував. Світоглядна еволюція випереджувала і зумовлювала стильову. Ідеалізм інспірувавстилістику музичного символізму, матеріалізм - стилістику музичного конструктивізму.
Послідовне втілення у творчості М. Рославця 1910-х років знайшли естетичні принципи символізму, привнесені у творчу лабораторію композитора його тривалою співпрацею з художниками, вивченням досвіду французьких та російських поетів-символістів і, в першу чергу, враженням від містеріальних музично-світлових концепцій О. Скрябіна. (Деякий час композитор навіть створював ескізи-оформлення власних музичних композицій та практикував різнокольоровий запис партитур).
А. Бєлий зазначав: "Символ, виражаючи ідею, не вичерпується нею; виражаючи почуття..., не зводиться до емоції; збуджуючи волю..., не розкладається на норми імперативу..., звідси - ...тричленна формула...: 1) символ як спосіб бачення..; 2) символ як алегорія..; 3) символ як заклик до творчості життя". "Символ - стверджував він, - неподільний комплекс "а-в-с", де "в" - форма, "с" - зміст, "а" - формозміст, первинна данність.., акт творіння".
Сповідуючи характерну для символізму (як і для філософії позитивізму) єдність світів матеріального і духовного, Рославець послідовно розкрив її низкою образно-смислових концепцій містичного, багатозначно-несказанного плану. Прагнучи відобразити вищі форми реальності (космос, хаос, простір, час, буття, небуття тощо), він скористався можливостями багатозначної асоціативності підтекстів символізму. Можна припустити, що для нього, як і для Ш. Бодлера, мистецтво полягало у "пригадуванні (розширюючи за С.Георге) музики інших світів". У творах 1910-х рр. композитор широко користувався символами - "мовою знаків, натяків на вище, потойбічне". Це доводять численні теми "поривання", "ніжності", "знемоги", "владності", "пристрасті", "гніву", "польоту", "спалаху" тощо, що згідно зі способом функціонування сприймаються як успадковані від Вагнера-Скрябіна семантичні еквіваленти "вищої витонченості" та "вищої грандіозності".
Результатом багаторічного культивування Рославцем ідеї індивідуалізму стало віднайдення системи синтетакорду. Незважаючи на абсолютизацію раціонального начала в самій системі, її появу Рославець зустрів зі справді містичним пафосом. За словами композитора, навесні 1913 р. йому нарешті "привідкрилась та завіса (тут і далі курсив мій - O. K.), за якою... знайшов індивідуальну техніку", що дала йому повний простір для вираження його художньої особистості. Саме технологічні експерименти митця зумовили градус його естетичної позиції - "крайню "лівизну".
Важливим чинником естетики композитора стала символістська ідея творчого теургізму. "Символіст, - писав О. Блок, - вже спочатку - теург, тобто володар таємного знання, за яким стоїть таємна дія; але на цю таїну, яка лише згодом виявиться всесвітньою, він дивиться, як на свою". Теургічна концепція творчості, суть якої - ототожнення творчого акту з "містичним екстазом", в процесі якого здійснюється "божественне одкровення", співзвучна з рославецькою ідеєю одухотворення творчого акту шляхом відображення "внутрішнього "я", адже його пошуки ідентичні пошукам "божественного одкровення". Іменуючи себе "організатором звуків", Рославець твердо вірив у власну роль будівничого "мистецтва майбутнього", на що вказує характер музично-громадської діяльності митця на стадії пошуку "нових форм музичного синтезу епохи".
Визначальною рисою поетики символізму було явище верлібризму, що з'явилось як вираження й підтвердження тенденцій деканонізації34. Синтетакорд М. Рославця аналогічно vers libre'y символістів - вагомий крок у напрямку здобуття творчої свободи. Але оскільки повна свобода передбачає новий виток канонізації зруйнованого канону, то "…необхідно певним чином зв'язати себе, - як писав К. Бальмонт, - щоб стати справді вільним". Творча свобода М. Рославця пронизана дуалізмом розкутості та самообмеження. З одного боку, виступаючи проти стихійності творчого акту, композитор заявляв, що лише строго дотримуючись вміло вибудуваних канонів, можна досягти бажаної свободи творчого процесу (таким каноном для нього стала система синтетакорду). З іншого - в рамках системи, в побудові синтетакордів, у самій ідеї використання асиметричних звукорядів-співзвуч, вільних у кількісному (6-12 звуків) і якісному (вибір звуків довільний) параметрах, він знаходив необмежений простір для фантазії. Дуалізм свободи - несвободи Рославця варто розглядати і як маргінальний вияв символістської дисоціації особистості. Адже саме постійна подвійність духовних устремлінь (діонісійства та аполлонізму) викликала до життя рідкісний творчий фенотип, в основі якого - режисура двох "я". Тільки таким чином можна пояснити, здавалося б, неприпустиме поєднання гранично-нестримної емоційності рославецьких композицій з особливою вивіреністю письма.
Важливими для розуміння рославецького символізму є поширені в колах літераторів-символістів думки про виняткову роль музики серед інших видів мистецтва, співмірність справжньої поезії та музики, "уподібнення поезії музиці". У музикантів-символістів (Рославця в тому числі) музика наближається до онтологічного філософствування, як правило, з есхатологічним відтінком (напр., концепції "загибелі старого світу" Р. Вагнера чи містеріальні ідеї-задуми О. Скрябіна). Набуваючи ознак філософії (на рівні
Loading...

 
 

Цікаве