WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

рукою композитора по листку нотного паперу) і про інші делікатні речі "трансцендентальної" формації. Я знаю, що творчий акт - це не якийсь містичний "транс", не "божественне" "натхнення", а момент вищого напруження людського інтелекту, що прагне "безсвідоме" (підсвідоме) перетворити у форму свідомості". "Що стосується, - продовжував композитор, - "кількості емоцій", закладеної в творах мистецтва, то статистичний підрахунок таких абсолютно неможливий, тому що не існує об'єктивного критерію, за допомогою якого можна було б встановити, що в цьому творі їх більше, і тому він "емоційніший", а в тому менше, і тому він "раціональніший". Моє "чуття"..? Так, звичайно. Але моє чуття так само як і твоє, і його - суб'єктивні. Значить, наше питання вирішується в чисто суб'єктивному плані настільки, наскільки сам процес нашого сприйняття є явищем суб'єктивного порядку".
Міркування Рославця не позбавлені властивих його індивідуальності наскрізних антиномій, адже тільки позитивістський ґрунт естетики митця виказує його намагання вийти за межі антитетичності ідеалізму й матеріалізму (до вищого обґрунтування основ наукової логіки).
Історія формального (морфологічного) методу відлічує століття. Його засадничі принципи проголошують: 1) Необхідно вивчати "…сам художній твір, а не те, "відображенням" чого він є"...; 2) "Сам художній твір - "чиста форма"…; 3) "В мистецтві немає змісту", або: "…зміст... твору дорівнює сумі його стильових прийомів". Вихідною ідеєю формалістичних уподобань Рославця можна вважати його самонайменування - "організатор звуків". Детальніше про це дізнаємося зі статті "О реакционном и прогрессивном в музыке", написаній як відповідь на публікацію С. Чемоданова "Музыкально-художественные перспективы в пролетарском государстве". Не погоджуючись з тим, як С. Чемоданов тлумачить питання змісту мистецтва, Рославець будував свої міркування, виходячи із засад формального методу. "Хіба змістом музики, - запитував Рославець, - може бути літературний сюжет? Хіба від того, що ми закреслимо в заголовку Бетховенського квартету слова "Подяка богу, яку приносить одужуючий з нагоди одужання" і напишемо "Урочисте святкування перемог Червоної Армії" або "Відкриття трамвая в Баку", зміниться зміст квартету?.. Невже досі незрозуміло, що змістом музичного твору є тільки його музика, тобто та "мелодична, метро-ритмічна і гармонічна основа", про яку т. Чемоданов відмовляється говорити, побоюючись "впасти в безпідставне пророкування".
Головне завдання Рославця-індивідуаліста - якомога точніше вираження "внутрішнього "я", що, породжуючи суб'єктивізм творчого методу, трактувалося ним як виявлення неповторності внутрішнього світу. Незважаючи на досвід І. Стравинського, добре знаний композитором, сам він прагнув побудувати цілісний індивідуальний стиль. Схильність до моностильового самовираження як показник культу індивідуалізму, таким чином, попри деяку "старомодність" переважила тенденцію сучаснішої (неокласицистської) і тому актуальнішої для модерніста гри стильовими моделями. Індивідуалістичну природу мали також синестезійні експерименти Рославця, основані на взаємокореляції кольору і звука (різнокольоровий запис партитур).
"Я піду ним (вибраним шляхом - O. K.) далі і навіть поведу за собою інших, - у цьому я твердо переконаний", - стверджував Рославець у "Автобіографії". "Твердо переконаний, - запевняв композитор, - що ще доживу до того часу, коли для пролетаріату моя музика буде так само зрозумілою і доступною, як вона зрозуміла й доступна тепер кращим представникам російської передової музичної громадськості". Месіанство митця засвідчує не тільки його публіцистика, але насамперед - копітка музично-громадська праця (Єлець, Харків, Москва).
З 1924 p. розпочалася робота Рославця в агітаційно-ужитковому жанрі (Gebrauchmusik). Мета - створення "педрепертуару для пролетаріату". Незважаючи на цю мету, вона викликала численні звинувачення у пристосуванстві. Самовідданість Рославця цій справі, стверджуючи його переконаність у важливості власної просвітницької місії, підтверджує гуманістичну спрямованість усієї діяльності митця.
Щодо модерністської естетики, показовим було ставлення Рославця до фольклору. Усвідомлюючи його перманентний зміст, композитор майже ніколи (!) не звертався до народної пісні. Авторський стиль митця - результат уникання будь-яких фольклорних морфем. Зауважуючи історичну та етнографічну цінність фольклору, Рославець ніяк не погоджувався з тим, що народна пісня, створена в епоху первіснообщинного ладу, здатна задовольнити естетичні потреби сучасника. "Треба раз і назавжди домовитись, - зазначав він, - народна пісня - історичний та етнографічний матеріал безсумнівної художньої цінності; як такий - його треба старанно і любовно збирати, вивчати, берегти. Його можна і треба використовувати з науковими і педагогічними цілями; для соціолога й історика мистецтва, для етнографа і культпрацівника... це - скарб. Але в жодному випадку не можна підтримувати хибний і шкідливий погляд, ніби з народної пісні виросте музика майбутнього... Подібне твердження є єрессю навіть не стільки художньою, скільки соціологічною".
Розпочавши з бунту проти традиції, Рославець прийшов до утвердження "нового академізму". "Я класик, - писав він, - що пройшов через мистецтво всього нашого часу, сприймаючи все, що було створене людством..., я все завоював і кажу, що ніякого розриву в лінії розвитку музичного мистецтва у мене немає. За посередництва моїх учнів і учнів моїх учнів хочу утвердити нову систему організації звука, яка приходить на зміну класичній системі". Неодноразово наголошуючи, що своєю творчістю він доводить неперервність мистецької традиції, Рославець зазначав, що його синтетакорд "…включає в себе всі найголовніші гармонічні формули класичної системи... і покликаний замінити собою основний тризвук класицизму..., гармонічне розгортання синтетакорду є подібним до гармонічного розгортання тризвука". (Певним чином, до цього дотичні численні "класицистичні" концепції композитора - Струнний квартет № 3, Соната для фортепіано № 5 та ін.). Разом з тим, намагаючись канонізувати конструктивні засади творчого процесу, Рославець завжди залишав за собою право на відхилення від канону. Творчість митця ніколи не зводилася до сухої "атомізації людського серця". Таким чином, ідея порядку й організації стала для нього лише запорукою віднайдення тієї "золотої середини" (між свободою і несвободою), що, інспіруючи оригінальність авторської концепції, гарантує найвищу художню виразність останньої. Аналіз структури художнього світу М. Рославця
Loading...

 
 

Цікаве