WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

довіряє натхненню, емоції, серцю, тому прагне "сховатись" за складністю самовираження. Зрештою, слабкість породжує силу - "відбувається фіктивна заміна героя". "Прийшов час творців суворих, сильних, нещадних до старої чуттєвої красивості звуків", - так завершує рецензію на один з концертів Рославця Є. Браудо, і його думка є напрочуд співзвучною міркуванням Рославця щодо Шенберґа. Звертаючи увагу на "…суворий, терпкий і жорсткий, невмолимий усвоєму презирстві... до чуттєвої, пряної і рафінованої красивості звука" стиль Шенберґа, Рославець робить висновок: "Він молодий, а тому нещадний. Він виразник нової краси, що тільки народжується з глибин нового світосприйняття". Композитор-Рославець не схожий ні на Шенберґа, ні на Веберна (через естетико-стильову роздвоєність), але характеристики, які він дає цим митцям, - цілком придатні і для нього. Вражаюча своєчасність розуміння Рославцем їхньої музики, як зауважував Ю. Холопов, свідчить про те, що "…композитор відчував подібні якості в самому собі".
Визначальною рисою творчої індивідуальності Рославця є рідкісна серйозність авторського тону - ознака слабкості й сили модерніста водночас. Немислиме дистанціювання від створюваного образу, відтак, постійна "автобіографічність", породили неможливість відсторонення автора від змальовуваного об'єкта, і, як наслідок, відмову від застосування прийомів гумору, іронії, пародії (їх повна відсутність у музиці компенсується винятково щедрим використанням у публіцистиці).
Предикація складності породила бажання пояснити себе, в тому числі через пояснення інших. Прагнення композитора знайти шлях до широкої аудиторії проявилось у інтенсивній музично-просвітницької діяльності, у численних спробах реалізації Gebrauchmusik ("Поезія робітничих професій", "Пісні робітниці й селянки" і т. ін.), у неодноразових "самопоясненнях" у пресі, у пошуках наукового обґрунтування процесів сприйняття музики. Щодо останнього. Рецензуючи один із авторських вечорів С. Танєєва, Рославець зауважив, що "…після концерту у слухача з'явилось усвідомлення компенсації тієї енергії, яка була витрачена ним на сприйняття, якимось новим інтелектуальним змістом". Успіх концерту, на його думку, був зумовлений відчутною перевагою "об'єктивних музично-формальних елементів" над "предметними".
Багатонаціональний склад населення малої батьківщини М. Рославця (м. Душатіно, тепер - Брянська обл. РФ) як українсько-білорусько-російського пограниччя став відправною точкою кристалізації прозахідної орієнтації митця. Водночас, вихідцю з незаможної селянської родини Москва уявлялася омріяною музичною Меккою, гіпотетично - навіть уособленням європейськості. Зорієнтований нa західну культуру, композитор пізніше порівняно часто користувався морфемами західноєвропейської класики. Лінії європоцентризму послідовно дотримувався Рославець як музичний діяч та критик. Кульмінацією його праці в цьому напрямку став період діяльності, пов'язаний з Асоціацією Сучасної Музики. Разом з М. Мясковським, Б. Асаф'євим, В. Бєляєвим, В.Держановським, М. Рославець організовував серії концертів, програми яких включали найновіші твори західноєвропейських композиторів. Як музичний критик Рославець неодноразово звертався до маловідомих росіянам сторінок західноєвропейського мистецтва. В руслі європоцентристських інтенцій можна розглядати також ідею низки літературних псевдонімів Рославця (Діалектик, Архівіст, Комуніст, Наталія P., Re-la, La-sib), що апелює до критичного методу Р. Шумана.
Свідченням західної орієнтації Рославця є й те, що він неодноразово підкреслював "молодість" російської музики, наголошуючи на необхідності засвоєння нею досягнень західноєвропейського мистецтва. Тільки з П.Чайковського, на його думку, розпочинається історія російського музичного професіоналізму: М. Глінка - геніальний дилетант, а з "кучкістів", як вважав Рославець, хіба що М. Римському-Корсакову вдалось наблизитись до загальноєвропейського рівня. Іманентність європоцентризму композитора пояснюється органічністю його входження в русло західної культури (роль провідника свого часу відіграв О. Скрябін, відкривши Рославцю таємницю Ф.Шопена та французьких символістів). Опісля художні симпатії композитора еволюціонували (вже самостійно) у напрямку австрійського експресіонізму, що інспірував дивний сплав позитивізму і марксизму у світогляді митця та рідкісний сплав інтелектуального й "ужиткового" (Gebrauchmusik) у його творчості. Сприяючи оригінальній контамінації романтичного і класицистського, він породив рідкісний синтез логіки та інтуїції творчого методу Рославця.
Типовою рисою творчої особистості Рославця було тяжіння до раціональності - композитор винятково багато уваги приділяв питанню техніки. Наполегливо працюючи над проблемою системної організації дванадцятизвуччя, він на десять років випередив Шенберґа (кристалізація системи синтетакорду відбулась у 1913 p., апробація - здійснена у циклі "Три твори для голосу і фортепіано").
Інтелектуалізм Рославця як складова естетики "організатора звуків" тісно пов'язаний із філософією позитивізму. Д. Ґойови зазначав: "Він (Рославець - O.K.) з точки зору марксизму відстоював постулати естетики "музичного позитивізму", що, висуваючи ідею об'єктивної визначеності емоцій, дивився на творчий акт як на "момент найвищого інтелектуального напруження". Безпосередній вплив на творчість композитора здійснив один із головних принципів позитивістської методології - феноменалізм, що передбачає вкрай суб'єктивний (на рівні відчуттів) підхід до вивчення об'єкта. Це виявивилося у зверненні митця до "методології опису і аналізу емоцій" (всупереч традиційному переживанню їх). Зумовивши холоднувату стриманість та об'єктивованість ліричного тону Рославця, це стимулювало введення у творчий метод композитора прийомів медитативного мистецтва. Зближує Рославця з позитивізмом і його інтерес до соціологічно-психологічних проблем. (До речі, очевидно саме позитивістське мислення утримало композитора від переходу на позиції ортодоксального матеріалізму).
Творчість Рославця - взірець постійного балансування на межі раціонального та ірраціонального. Аналізуючи методологію власного творчого процесу (з метою чергового "самопояснення"), композитор прийшов до висновку, що ні логіка, ні системність не здатні вбити натхнення (підсвідоме), вони ж не здатні позбавити творчість емоційного навантаження. "Для мене, марксиста, - говорив Рославець, - такі міркування є ні чим іншим, як дурницями старої теорії ідеалістичної естетики про "божественність" натхнення, про "творчий транс" (під час якого "чиясь" рука водить
Loading...

 
 

Цікаве