WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат

Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи - Реферат


Реферат на тему:
Риси творчої особистості М. Рославця: психологічний, естетичний та стильовий зрізи
В історії мистецтва межа ХIХ-ХХ ст. - період складний і багатий. Ламання художніх традицій романтизму відбувалося одночасно з народженням та визріванням естетики та стильових засад модернізму. "Нам випало жити в той час, коли сама основа людського існування переживає момент потрясіння, - говорив І. Стравинський. - Сучасна людина втрачає відчуття цінності і стабільності". Страхіття 1-ї світової війни, жорстокість суспільно-політичних переворотів у Росії, Німеччині, Австро-Угорщині, наукові відкриття З. Фрейда, К. Юнґа, А. Берґсона, Д. Фрейзера зумовили хворобливий тонус світовідчуття кількох поколінь. Скепсис став виразником духу часу. Повсюдне усвідомлення кризового стану культури інспірувало передбачення "початку нового часу". Так виникли "нова краса" В. Кандинського, "нова музика" А. Веберна, "нове звукоспоглядання" В. Каратигіна, "нове слово" поетів-футуристів, "нові, нечувані ще звукові світи" М. Рославця.
Поряд з фактором історичним, одним із першорядних у формуванні індивідуальності митця є фактор біологічний - нервово-психічна діяльність, основана на взаємокорекції його фізіології і психології. Зумовлюючи темперамент, характер, поведінкові реакції індивідуальності, вона стає її природним знаряддям у творчому процесі, чинить вплив на кінцевий результат, сама віддзеркалюється у ньому. Х. Ортега-і-Гассет стверджував: "Хоч би якою вартістю ми наділяли певний витвір культури - наукову систему, юридичний закон, мистецький стиль - мусимо шукати за ним біологічний феномен - тип людини". (Біологічний тип - головна причина того, що митці, які формуються в умовах одного історичного часу, однієї нації, пишуть по-різному, і, навпаки, далекі один одному історично і стилістично художники пишуть подібно).
Згідно з класифікацією М. Блінової, нервово-психічну діяльність М.Рославця варто розглядати як комбінаторну взаємодію особливостей збудливого типу, розумового підтипу та батьківської парціальності (відповідального лідерства). Динамізм нервово-психічної сфери Рославця з яскраво вираженою зростаючою тенденцією зумовлює рухливість і силу нервово-психічної індивідуальності композитора. Належність Рославця до збудливого типу доводять його завзяття і наполегливість у праці, впевненість у власній правоті, цілеспрямованість, свідома непоступливість у відстоюванні власних інтересів тощо. Сила нервово-психічної сфери Рославця проявляється у тривалій боротьбі композитора за власні художні ідеали в умовах політизації суспільного життя та ідеологічного тиску 1930-х. Навіть після спроби "зламати" композитора, він не здається і працює "підпільно". Силу і динамізм діяльності митця стверджує також рідкісна потужність його новаторських устремлінь.
Переважання логічного мислення дозволяє віднести нервово-психічну сферу Рославця до розумового підтипу. Йдеться, насамперед, про значення і роль раціонального у творчому процесі. Прагнення до системності, яке переростає у ключову ідею композитора, є проявом важливості логіко-раціонального підходу до творчості. Увага до деталей, вивіреність творчого методу не виключають ролі підсвідомих чинників творчості, проте логіко-раціональні засади, здійснюючи строгий контроль і відкидаючи все випадкове, претендують на роль першорядну.
Парціальний ракурс нервово-психічної сфери композитора визначається переважаючою активністю центру батьківства. Вона зумовлює месіанство просвітницько-педагогічної діяльності композитора, який робить все для того, щоб створити власну школу і повести за собою інших.
Юнгівська систематизація психологічних типів дозволяє розглядати нервово-психічну діяльність творчої індивідуальності з точки зору взаємодії її рис з художнім контекстом модернізму. Результати аналізу такого процесу, отримані на основі дослідження літературного модернізму, наводить М.Моклиця у праці "Модернізм як структура: Філософія. Психологія. Поетика". Чотири психологічні типи дослідник класифікує як основні - інтуїтивний (символіст), сенсорний (футурист), емоційний (експресіоніст), розумовий (сюрреаліст).
З цієї точки зору, специфічність особистості М. Рославця визначається поєднанням розумового типу (на підсвідомому рівні) та сенсорного (на свідомому). Культ емпіричної реальності митця виявляється у його прагненні матеріалізувати світ художньої ідеї. Звідси бере початок провідна художньо-психологічна установка - підпорядкування деструктивних факторів конструктивним. Системність (композитор іменує себе "організатором звуків") стає засадничим методологічним чинником творчого процесу митця. Декларуючи розподіл художньої якості на предметну і формальну, Рославець стверджує: остання визначає і зумовлює першу. Свідома установка на раціональне оперування звуковими ресурсами виказують пієтет композитора перед світом емпіричних речей.
М. Рославець веде постійний контроль за власною рефлексією, що проявляється у звертанні до символьного типу драматургії. Не справжня емоція, а лише її символ цікавить митця. Внаслідок цього перша втрачає свою безпосередність, набуваючи рис узагальненості, абстрактності. Разом з тим, тяжіючи до абстракцій, Рославець уникає прямого емпіризму як ознаки зниженості жанру.
Дослідження творчої особистості М. Рославця у естетичному зрізі передбачає аналіз особливостей індивідуальності композитора у їх співзвучності з основними принципами модернізму. Однією з характерних серед таких є складність формального та змістовного компонентів його опусів. М. Мясковський писав: "Ось твори (Рославця - O. K.), які навряд чи швидко отримають визнання... Дійсно, гармонічна мова автора, чудернацькі вигини його тем, хитромудрі візерунки письма, все це є настільки незвичним, настільки чужим для нас, що, без сумніву, приречене на довгу неувагу і, можливо, навіть, ворожнечу". Він же зауважував "величезні технічні труднощі" мови композитора, які інколи навіть створюють враження непрактичності і не можуть сприяти її поширенню. Приблизно у тому ж дусі висловлювався учитель Рославця у консерваторії С. Василенко. Сам композитор самокритично описував скандальну реакцію публіки на ялтинський концерт 1911 p., де його "обсвистали і почали закидати усім підряд". Симптоматично, що важка для сприйняття, з точки зору пересічного слухача, музика Рославця нині також залишається прерогативою мистецької еліти. Чим породжена ця гіпертрофія складності? Страхом модерніста перед простотою, адже "правнук зганьбленого романтика" - "надто далекий від досконалості, не впевнений у собі і світі". Він не
Loading...

 
 

Цікаве