WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Психофізичні особливості впливу музики на людину і питання освіти - Реферат

Психофізичні особливості впливу музики на людину і питання освіти - Реферат

початком звучання музичного твору помітно активізувалось не тільки кровопостачання правої скроневої ділянки мозку (яка безпосередньо бере участь у процесі прослуховування), а й відділу правої півкулі, який відповідає за зір. Оскільки під час експерименту очі учасників були закритими, то вчені мали змогу зафіксувати автоматичну стимуляцію виникнення струму образів.
Не менш цікавими й переконливими виявилися результати тестування, проведеного вченими Центру нейробіології Каліфорнійського університету в Ірвіні з метою визначення рівня інтелектуального розвитку учнів. Протягом десяти хвилин 36 учням із різних коледжів було надано можливість прослухати Сонату В. Моцарта для двох фортепіано C-dur. Індекс інтелектуального розвитку IQ після прослуховування збільшився в середньому на 8-9 балів* . Один із відомих дослідників впливу музики Гордон Шоу висловив гіпотезу про те, що музика певним чином підживлює і ті відділи мозку, які відповідають за абстрактне мислення і прямого відношення до сприйняття музики не мають.
Останні дані наукових досліджень співробітників Дюссельдорфського Університету Генріха Гейне свідчать, що мозок професійних музикантів, які розпочали заняття музикою із семи років, кардинально відрізняється від мозку тих, хто розпочав навчання з десяти років і пізніше. За допомогою ефекту магнітного резонансу було з'ясовано, що у музикантів обох груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвиненіша, ніж права. Власне, це є підтвердженням того, що заняття музикою (активні і пасивні) позитивно впливають на інтелектуальний розвиток дитини.
Вартими уваги є також відкриття відомого болгарського психолога Георгія Лозанова, які він здійснив під час роботи над докторською дисертацією у Харківському університеті. Стимулом для дослідження впливу музики на процес навчання стало знайомство Г. Лозанова з методами прискореного навчання, застосованими на той час у Радянському Союзі. На цей момент вже були відомі результати аналогічних досліджень американських вчених Лінн Купер та Мілтона Еріксона, котрі з'ясували, що люди, сприймаючи 60 ударів метронома за хвилину, входять у так званий "альфа-стан" - оптимальний для навчання та запам'ятовування. Незалежно від американців, Г. Лозанову та його колезі доктору А. Новакову вдалося зробити аналогічне відкриття. Щоправда, для досліду вони використали повільну музику доби бароко. Болгарським дослідникам належить відкриття, що під впливом музики доби бароко будь-яка інформація сприймається й засвоюється так само ефективно, як і при навчанні під час сну. Відкриття стало основою нового, суперприскореного методу навчання: інформація, на разі - фрази іноземною мовою - подавалась з інтервалом у чотири секунди на тлі музики бароко (з темпоритмом 60 ударів за хвилину). Результати засвідчили засвоєння учнями від 60 до 500 іноземних слів за урок. Ці дані були підтверджені експериментами фахівців Університету штату Айова: на тлі звучання музичних творів доби бароко учасники експерименту засвідчили незаперечне підвищення здатності запам'ятовувати (на 26 відсотків більше), і відповідно прискорення навчання (до 24 відсотків). В останні роки у США справжнім бестселером стала книга Ш. Острандер і Лінн Скроудер "Супернавчання", написана ще 1979 року, в якій ідеться про сучасні новаторські методи навчання, що супроводжується звучанням музики бароко (додаються рекомендовані зразки, підібрані за методикою Г. Лозанова).
Дослідник виокремив години доби і пози, що сприяють найефективнішому впливу музики. Ним було з'ясовано, що хвилі мозку сприймають інформацію як у високостимульованих (так званих "бета") станах, так і в гранично розслаблених, які наближаються до стану сну. Вчений дійшов висновку, що коли інформація є закодованою в свідомості та у підсвідомості, то доступ до пам'яті помітно прискорюється.
Опора Г. Лозанова на аудіювання й візуалізацію привели врешті-решт до створення в школах прискореної освіти форми так званих активних і пасивних концертів. Пасивний концерт - це виголошення оповідань або слів із словника в обідні години, коли світло є приглушеним, а учні зручно розташувались у кріслах. Як правило, урок триває 45 хвилин, під час якого новий матеріал, нові слова і звуки даються викладачем у повільному темпі під повільну музику бароко - концерти Вівальді, Кореллі, Скарлатті, Баха. Темпоритм цих композицій - від 52 до 68 ударів за хвилину - дає благодатну "канву", на яку накладаються плавні інтонації голосу викладача.
За планом, наступного ранку після прискореного навчання учням пропонується активний концерт, що покликаний закріпити матеріал, викладений учителем під час пасивного концерту. Переважно вчителем повторюється той самий текст, виголошуються ті самі фрази, але додаються нові слова. На цей раз в якості тла використовується музика ХVІІІ століття, більш драматична і внутрішньо контрастна - концерти Паганіні, Моцарта, Бетховена, Брамса. Голос учителя то підсилюється, то стишується, дублюючи музично-динамічний контур, відтворюючи основні музичні фрази й акцентуючи емоційний підтекст матеріалу. Після такого "концерту" учням надається можливість самостійно повторювати ключові слова і фрази. Тільки згодом, коли слух і голос залучені до процесу пізнання, рекомендується приєднати читання й письмо, і лише тоді учні вперше бачать перед собою текст, зафіксований літерами на папері.
Плідні спостереження й висновки щодо даної проблематики містяться і в працях відомого вченого, члена Французької академії медичних наук Альфреда Томатіса, який переконливо свідчить, що найбільшу кількість звучань потрібного частотного діапазону демонструють твори В. Моцарта, а найменшу - композиції важкого року. Крім того, його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються й музики бароко та григоріанських хоралів.
Науково обґрунтовано, що музика спроможна змінювати сприйняття простору. Ця її властивість була з успіхом реалізована у синтезаторі. До 1960-х рр. композитори і виконавці покладались виключно на акустику храмових приміщень для того, щоб надати звучанню музичних творів особливу "об'ємну" просторовість, свого роду "стереофонічність". Григоріанські наспіви, підсилені тривалими ревербераціями в монастирях,соборах, каплицях, барокові композиції, органна музика, яка звучала в храмах, використовувались з метою утвердження самоусвідомлення людини і водночас активізації її духовного потенціалу. Повільні композиції барокового, класичного й романтичного стилів дозволяли людській свідомості вільно "плавати" в потоках звуків. З приходом епохи синтезаторів композитори отримали унікальну можливість відтворювати різного роду звуко-темброві ефекти, які виникають у замкненому, обмеженому просторі, щоб відродити в людській свідомості генетично-звукову пам'ять. Останні наукові відкриття, присвяченні дослідженням впливу музики на людину, підводять до логічного висновку: паралельно із засвоєнням нових електронних форм музикування, все більш серйозною стає проблема необхідності сповільнення ритму сучасного життя, особливо актуальна для підростаючого покоління.
Зважаючи на це, логічно припустити, що використання музики в навчальних процесах є доцільним і корисним. Досліди, які тривалий час проводились у Техасі, засвідчили, що у студентів, які беруть участь в роботі університетського оркестру, показник інтелектуального розвитку завжди вищий за середній.
Гра на музичних інструментах або участь у шкільних музичних програмах (використання музики на уроках історії, географії) здійснюють позитивний вплив на процес навчання й поведінку учнів під час занять.
На початку 1980-х рр. вийшла у світ книга професора Гарвардського університету Говарда Гарднера "Кадри мозку", яка спричинила справжній переворот у традиційних поглядах на людський інтелект в аспекті впливу на нього музики. В ній, зокрема,
Loading...

 
 

Цікаве