WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про "угорські впливи" в художній культурі Галицько-Волинської Русі - Реферат

Про "угорські впливи" в художній культурі Галицько-Волинської Русі - Реферат

Хорватії, Галицько-Волинської Русі.
Спочатку цей хрест належав Кунегунді, дочці князя Ростислава Михайловича Чернігівського, який у 1237-1243 рр. сидів у Галичі, вдові Перемислава-Оттокара ІІ, бана (намісника короля і начальника збройних сил) Мачви у Славонії, області, заселеної до ХІІІ ст. хорватами (з ХІІІ ст. - історичної області між Савою і Дравою). І. Старчук свого часу висловив упевненість, що родинні зв'язки князя Ростислава Михайловича стали причиною того, що подібні до галицьких колти знайшлися в південній Чехії.
Російська дослідниця Т. Макарова, яка пов'язувала один з подібних галицьких колтів з майстернею київського майстра Лазаря Богши, автора емалевого хреста Єфросинії Полоцької 1161 р., не торкаючись історії хреста Завіша, визначила напрямок можливих культурних взаємодій, де доволі чітко можна простежити зв'язки Чехії та району Білорусі, що початково безпосередньо сусідив з цією європейською державою.
Не випадковою також є літописна згадка про подаровану Данилом Галицьким холмській церкві Пресвятої Богородиці чаші, привезеної з Угорщини "... з багряного мармуру, вирізьблену з дивовижним умінням, навіть змієві голови були навкруги неї ...", яку він поставив перед царськими вратами. Пізніші сумніви стосовно її угорського походження, висловлені деякими дослідниками, потребують більшої аргументації. Противагою до подібної думки є факт її виконання з багряного мармуру, поклади якого відомі в Угорщині і який широко застосовувався як декоративно-виробний матеріал у ХІІІ ст.. Крім того, при всій видимій парадоксальності "принесення" у християнський храм виробу зі зміїними персонажами, ця тематика також не є випадковою для мистецьких виробів сакрального змісту на означених територіях, а отже, є проявом місцевих, звичних традицій для певного етнічного прошарку. Можна стверджувати, що в подібній речі взагалі був закладений зрозумілий для досить значного кола середньовічного європейського населення смисл.
Серед спільних святинь зазначеного історичного ряду можна назвати і королівську корону Данила Романовича Галицького, що, за оповідями, була прислана йому папою Інокентієм ІV в 1253 р. на коронацію в Дорогочині. Перероблена потім на владичу митру, вона до 1915 р. зберігалася в Перемишль-ському кафедральному соборі, потім, за однією з версій, потрапила до Санкт-Петербурга, за іншою - 1942 р. до Ватиканського музею, де, можливо, знаходиться і нині. Спочатку вона мала вигляд золотої діадеми з фігурним листоподібним зубчастим завершенням і була подібною до діадем ХІІІ ст. з львівської скарбниці галицьких князів (потрапили до Польщі у 1340 р.), які, згідно з дослідженнями польських мистецтвознавців, належали до жіночих прикрас візантійського зразка угорської (тобто німецької ?) або венеціанської роботи. Угорська королівська корона ХІІІ ст. була складена з восьми пластин (корона Данила також мала вісім пластин) прикрашених трилисниками-ліліями, шестипелюстковими квітками, потрійними кленовими листками, вставками з каменів-кабошонів. За формою вона є близькою до європейських корон того ж часу.
Повертаючись до проблеми угорських "запозичень" в давньоруській Галичині, наголосимо, що, говорячи про риси угорської архітектури та пластики, варто говорити не стільки про саму Угорщину, скільки про переосмислення західноєвропейської художньої стилістики, одночасно і в Угорщині, і в Галичині, і з ХІІІ ст. на Волині. Ми маємо справу з своєрідним "преломленням" французьких, німецьких та італійських рис художньої культури крізь "призму бачення" майстрів "міжнародного" класу, корені яких могли бути і цілком європейськими, і змішаними французько-німецько-італійсько-угорськими, і власне галицькими, якщо виходити з розуміння широкої загальноєвропейської практики майстрів, що складали будівельні артілі і зналися на творах Італії, Франції, Німеччини, Австрії, Угорщини, Чехії, Далмації, бо, напевно, будували у всіх цих країнах.
"Європейськість" холмських та галицьких храмів - специфічний прояв орієнтацій галицької місцевої знаті на етнічно близькі для них закордонні осередки, з якими, здогадно, вони не поривали стосунків і від яких очікували підтримку. Необхідність мати добрі стосунки з авторитетними в Галичині родинами, була очевидною і для найвищого щабля знаті - галицьких князів київської гілки. Без таких стосунків приборкати місцеві громади було неможливо, звідси - політичний крок умілого політика Мстислава Удатного, який віддав свою дочку за угорського королевича з приданим у вигляді Перемишльської землі; одруження сина Данила Галицького Лева з угорською принцесою Констанцією.
Отже, суть проблеми "угорських" впливів у мистецтві Галицько-Волинської Русі полягає в розумінні факту адаптації французьких, німецько-австрійських та італійських традицій скульптури у слов'янській православній державі. В окреслених часових та географічних межах, цей, по суті, художній метод, повинен розглядатися як об'єктивна давньоруська реальність, якщо усвідомити, що творчість, та навіть "почерк" деяких майстрів, що входили до сумісної "міжнародної" артілі, позначилися і в Галичі, і в Суздалі, і в Юр'єві Польському, і в Боголюбові, і за межами давньоруських князівств - в Угорщині, Австрії, південнійНімеччині.
Звернімо також увагу на характерні обставини формування стилістики угорської архітектурної пластики у другій половині ХІІ ст. Пов'язуючи малопольську артіль, що працювала в Галичі на спорудженні Успенського собору, з угорцями, що нею керували, більшість авторів не брала до уваги показовий історичний факт, повідомлений придворним нотарієм короля Бели III у "Діяннях угорців": у 50-60-ті роки ХІІ ст. угорський король проводив політику заселення країни шляхом заохочення людей з інших держав, для яких створював сприятливі умови. Тоді до Угорщини йшли "...чехи, поляки, греки, іспанці, ісмаеліти.., печеніги, вірмени, саксонці, тюрингці, мейсенці, жителі прирейнських областей, куни, латиняни". У такому разі "німецькі", "австрійські", "французькі" та, крім того, відмічені в деяких джерелах, "кавказькі" риси, які надавали "східної" специфіки творам скульптури, мали бути узагальненими і "прилаштованими" до вимог нових замовників. Міжнародна за своїм складом артіль виступала накопичувачем не тільки сучасного, а й історичного досвіду багатьох художніх систем і була здатною відбирати найбільш прогресивні і "відповідні" для замовників форми. Найбільш "мобільною" та "гнучкою" у ХІІ-ХІІІ ст. себе виявила французька система будівництва, але, як бачимо, це не стало на заваді у формуванні реґіональних художніх шкіл. Саме тому практично всі дослідники вбачають абсолютну самостійність галицької групи архітектурних пам'яток порівняно з київською та полоцькою архітектурними школами, а, за останніми дослідженнями, і поряд з польською та навіть чеською, до якої на етапах становлення тяжіла найбільше. Отже, цілком можливо, що "іноді матеріальна культура Галицького князівства захоплювала Угорський народ".
Підсумовуючи, наголосимо, що основоположною для розуміння галицької архітектурно-мистецької традиції є думка, висловлена свого часу Й.Пеленським: "галицько-холмська" мистецька традиція була представлена "окремою стилістичною групою в культурній творчості Європи середніх віків". Саме цей культурно-мистецький потенціал знаходив відбиток і втілення в художній культурі Галичини. Подекуди його вектори йшли і від Угорщини, однак, не як угорські впливи, а як загальноєвропейські.
Loading...

 
 

Цікаве