WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про "угорські впливи" в художній культурі Галицько-Волинської Русі - Реферат

Про "угорські впливи" в художній культурі Галицько-Волинської Русі - Реферат


Реферат на тему:
Про "угорські впливи" в художній культурі Галицько-Волинської Русі
У культурі Середньовіччя суттєве місце посідають реґіональні художні традиції. До таких належить і галицько-волинська давньоруська традиція, зокрема такі вияви її як мистецтво архітектури та скульптурного декору. Питання походження її привертало увагу науковців від початку ХХ ст. До неї зверталися Й. Пеленський, Я. Пастернак, М. Макаренко, О. Некрасов, В.Лазарев, В. Гончаров, Г. Вагнер, О. Воробйова і А. Тиц, В. Пуцко, М. Фіголь, В. Жишкович та ін. Загальною тенденцією в характеристиці властивостей цієї традиції є визнання її безумовної своєрідності. Водночас спроби простежити цю саму своєрідність на прикладах конкретних пам'яток залишаються поки що малорезультативними. Частково це пояснюється об'єктивними причинами. Якщо типи та форми архітектури певною мірою піддаються реконструюванню, то із залишками скульптурного декору, надто обмеженими та фрагментованими, картина дещо інша. Її незначно доповнюють нечисленні замальовки та світлини початку ХХ ст., однак в цілому це не сприяє широкому залученню їх до мистецтвознавчих студій. Мистецтвознавчі "побудови" можуть претендувати не стільки на порівняльний аналіз, скільки на теоретичні виклади та гіпотези. Утім, і в цій ділянці давно існує потреба наукового розгляду з урахуванням надбань останніх десятиліть.
Отже, на сучасному етапі в розгляді даної проблеми виділяються дві основні думки.
Одна, донедавна найбільш типова при обговоренні питань своєрідності галицької архітектурно-мистецької традиції, належала П. О. Раппопорту (1986). Ця ідея полягала в тому, що галицька архітектура і скульптура розглядалися в тісному зв'язку з архітектурою Угорщини. Поява оригінальних типів галицьких споруд та їхнього декору тлумачилася як впливи з Угорщини і пояснювалася політичними зв'язками, що виникли в Галичині за часів князювання Василька Теребовлянського та його брата Володаря Перемишльського на тлі ворожих відносин з Києвом. Подібну думку розділила більшість російських науковців, для яких з'ясування цього питання має також сенс в контексті осмислення розвитку художньої культури Володимиро-Суздальського князівства, куди після 40-х років ХІІ ст., частково розділена князем Володимиром у Галичі, була направлена галицька будівельна артіль для розбудови резиденції Юрія Долгорукого, союзника та родича галицьких князів. В архітектурному декорі ряду пам'яток з володимиро-суздальських земель вбачають твори галицьких різьбярів. Ім'я одного з галицьких майстрів відоме - Бакун (Аввакум). У 50-60-ті роки ХІІ ст. у володимиро-суздальських землях, за П. Раппопортом, до галицької артілі приєдналися місцеві та іноземні майстри. За припущеннями М.М. Вороніна та Б. О. Рибакова, іноземців міг прислати з Німеччини імператор Фрідріх Барбаросса6. "Німецьке" керівництво відчутне у Боголюбівському ансамблі та в церкві Покрова на Нерлі. Галицькі майстри, однак, виконували будівельні завдання й окремо: ними були побудовані Спасо-Преображенський собор у Переславлі-Заліському, церква Бориса та Гліба у Кідекші, церква Георгія і Золоті Ворота у Володимирі (між 1158-1164 рр.).
На відміну від російських дослідників, більшість українських науковців пов'язують початки місцевого галицького будівництва з архітектурними традиціями Європи, де одні вказують на "візантінізовані" європейські держави, зокрема, балканські, другі - на Велику Моравію, треті - на Німеччину та Францію, як на осередки, де треба шукати взірці та прототипи галицьких творів (М. Рожко, І. Могитич, Ю. Диба, В. Петрик, Ю. Лукомський). Підкреслимо, що галицька архітектурна традиція тлумачиться ними як загальноєвропейська.
Подібний підхід до давньоруської будівельної традиції Галичини збігається з висунутою ще в 1914 р. думкою Й. Пеленського, якому належало одне з перших досліджень художньої культури Галицької Русі, яке саме базувалося на аналізі архітектури та скульптурного декору. У роботі "Галич в історії середньовічного мистецтва" він простежив особливості архітектурних стилів, що розвивалися у ХІІ-ХІІІ ст. в галицьких землях і дійшов висновку, що особливо значним для галицької середньовічної культури були впливи романського Заходу. Ця думка у 30-ті роки ХХ ст. була підтримана польським археологом Р. Якимовичем, який вважав впливи Заходу на культуру галицько-волинських земель найбільш потужними. Він пропонував розглядати їх як домінанту, а київсько-руські - як другорядні. Незалежно від Р. Якимовича, але однодумцем із ним, виступив М. Макаренко, який у 30-ті роки ХХ ст. писав, що "Галицьке князівство цілком пройнялося західною культурою і матеріальною, і духовною, і нічим не поступалося, коли не стояло вище перед культурою Заходу". У наступному десятилітті цю ідею підхопив Я. Пастернак, який пов'язував архітектурний декор галицьких споруд з романським мистецтвом Німеччини та Франції.
Останнім часом, завдяки активізації наукових досліджень галицької середньовічної архітектури львівськими науковцями, з'явилися теоретичні розробки, які дають можливість конкретизувати попередні наукові набутки. Зокрема, М. Рожко, вивчаючи рівень будівельної техніки Галицької Русі, виділив лінії можливих зовнішніх впливів на неї з боку Польщі, Угорщини, Вірменії, Володимиро-Суздальського та Чернігівського князівств. На основі розгляду всіх припустимих варіантів він дійшов висновку про їхню неспроможність. Особливий наголос дослідник зробив на факті зрілості будівельної культури Галичини. На користь зазначених висновків у загальному контексті виступає визначення дослідниками-архітекторами часу появи в галицьких землях специфічного техніко-технологічного засобу мурування, який у галицьких білокам'яних храмах з'являється на початку ХІІ ст. одночасно з Чехію, Моравією, Польщею, Угорщиною. Це, безумовно, є підставою розглядати "проблему походження майстрів, які започаткували білокам'яне будівництво в Галичині в контексті вивчення архітектурних зв'язків країн Цен-тральної Європи на зламі ХІ-ХІІ століть". Комплексні історико-архітектурні роботи, проведені за останні роки на території Галичини, Прикарпаття і Буковини, є важливими не тільки з боку методики аналізу архітектури як "матеріального ґрунту" для скульптурного декору, а й для мистецтвознавчих студій, де став можливим перегляд ряду положень.
На жаль, цей досвід не було враховано в єдиній спеціальній мистецтвознавчій роботі, присвяченій вивченню пластики Давньої Русі. Її автор В. Жишкович відводить скульптурі Галицько-Волинської Русі окремий розділ, однак, розглядаючи її, повторює традиційну протягом усього періоду вивчення галицько-волинської художньої традиції схему: він виділяє коло можливих паралелей у мистецтві Німеччини, Угорщини та Трансільванії і обмежується лише констатацією факту їхнього існування.
Натомість наукові положення П. Раппопорта, який вважав, що сумісні роботи "міжнародної" артілі, що походила з Угорщини, позначилися на убранстві храмів Володимира-Суздальського і храмів Галича, залишилися найбільштеоретично розробленими і тому найбільш розповсюдженими.
Справді, на відміну від першої половини ХІІ ст., коли в галицьких спорудах кам'яні різьби майже не використовувалися, з середини ХІІ ст. вони починають відігравати в оздобленні галицьких храмів істотну роль. У декорі Успенського собору кам'яні різьблення барельєфного характеру прикрашають входи та перспективні портали собору. Те ж саме стосується споруди другої половини ХІІ ст. - церкви над
Loading...

 
 

Цікаве