WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми музичних форм: проміжні форми - Реферат

Проблеми музичних форм: проміжні форми - Реферат

експозиції (Вальс cis-moll Н. Нижанківського). Репризу-варіацію, яка неухильно продовжує процес закладеного у творі наскрізного варіювання, виявляє унікальний в своєму роді "монотематичний" зразок проміжної тричастинної композиції - фортепіанне Каприччіо fis-moll Й. Брамса. У тричастинній структурі після яскраво контрастної та широко розбудованої середини природно очікувати динамізовану репризу, здатну пересилити її вплив, - відтворення початкового образу на новому, значно вищому емоційному рівні, іноді з глибоковражаючою образною його трансформацією (романс "Сон" Е. Ґріґа). У шопенівській мазурці e-moll op. 41 динамізована реприза знаменує смислову кульмінацію форми і змісту: наче зненацька розчахується перед нами прірва гіркого відчаю, і траурно-болісний настрій експозиції, раніше тамований і стримуваний, проривається назовні, сягаючи патетичного апогею. Така реприза цікава художньо вмотивованою потребою тематичного синтезування матеріалу попередніх частин, а також способом його подачі. Наприклад, поліфонічно-контрапунктичне сполучення тематично контрастних побудов містить реприза у п'єсі "Колискова слона" з циклу "Дитячий куток" К. Дебюссі: солодко муркотлива "пентатонна" мелодія на початку твору і повагом тупцююча, дещо незграбна тема середини цілком сумирно "уживаються" у спільному благодушно-настроєвому полі репризи (наче над колискою слоненяти звучить зворушливий дует - теплий голос матусі і буркотливе підспівування татуся); останні 18 тактів II частини Mod?r? з сюїти для двох фортепіано "Скарамуш" Мійо - надзвичайно милозвучне поєднання водночас пікантно ритмізованої теми експозиції та райдужно-візерункової теми середини (обидві фортепіанні партії не лише синхронно, але по черзі "вимальовують" витончене плетиво із двох інтонаційно самостійних мелодичних ліній). Інша версія синтезування різних тем у репризі проміжної тричастинної форми - почерговий виклад, коли у плин розгортання основного тематичного матеріалу вклинюється коротка вставка-ремінісценція ліричного фрагмента середньої частини ("Інтермеццо" з оркестрової сюїти "Арлезіанка" Ж. Бізе). Вкрай незвичною у проміжній тричастинній формі є тонально видозмінена реприза. Унікальний приклад - твір аргентинського композитора А. П'яццоли, відомий під назвою "Milonga del Angel" (розглядається аранжована версія п'єси для альт-саксофона іфортепіано). Нове висвітлення репризи є тут логічним наслідком усього попереднього тонального просування, експресивною вершиною планомірно висхідного тонального шляху: h-moll - c-moll - cis-moll. Семантика такого "терасоподібного" тонального плану разом із супутнім йому підвищенням теситури цілком промовиста: щабель за щаблем, все вище здіймається напружена й прекрасна кантилена, бо так зростає у щемкій печалі мілонґа-пісня ангела над світом.
Окрему проблему у проміжній тричастинній формі складає масштабна диспропорція частин, середня з яких помітно виділяється на тлі загальної композиційної структури. Спосіб урівноваження масштабних пропорцій форми можливий, а часом і бажаний (згідно з конкретним художнім задумом) - шляхом спеціального "нарощування" із середини будови експозиції і репризи, а саме через по-двоєння періоду в цих розділах, що успішно забезпечує збалансування проміжної структури. Йдеться не про буквальне повторення експозиційного періоду в процесі виконання твору, зумовлене виставленим у нотному тексті знаком репризи, - прийом цей зустрічається у проміжній тричастинній формі, властиво, як виняток (Музичний момент f-moll Ф. Шуберта, з будовою твору ||: А :||: В :||:С :|| А1+Coda||). Значно цікавішим є дворазове проведення періоду з елементом варіювання, хоч би і з найдрібнішими освіжаючими деталями фактурно-регістрового, тембрального, динамічного, артикуляційного та, врешті, інтонаційного викладу, що вимагає відповідної фіксації в тексті і повного запису "новоутвореної" структури. Внаслідок цього будова експозиції, а подекуди й репризи "зростає" удвічі, зримо і реально, творячи так звані подвоєний і завдяки кадансовим нюансам - складний періоди. Таким засобом практично послуговувались композитори різних епох і стилів, у тому числі й українські автори. З цього приводу - короткий аналітичний етюд на ґрунті української фортепіанної музики минулого століття.
Композиційний план "Вальсу" cis-moll (1917) Н. Нижанківського в загальних рисах відповідає структурним засадам проміжної тричастинної форми: центральна її частина, що виражена тут більш "вагомою" простою двочастинною формою, оточена з країв композиції контрастним періодом. Тематична панорама п'єси - у спрощеному до композиційної першооснови варіанті - теж цілком звична: А-ВС(R)-А1. Рельєф форми підтверджує чіткий тональний план із контрастним ладовим зіставленням: cis-moll - A-dur - cis-moll. Детальніший аналіз "Вальсу" виявляє ряд особливостей в його будові, за чим криється і творче переосмислення застосованої композиційної структури і, головне, образно-семантична поетика твору. Найперше, прогнозована у руслі проміжної форми масштабна перевага центрального етапу не справджується. Зумовлене це очевидним наміром композитора масштабно врівноважити частини, в даному випадку за рахунок спеціального розширення експозиції і, особливо, динамізованої репризи. В тактовому вимірі співвідношення частин форми виглядає так: 32 : 28 : 53(21+32). За цих обставин найменш тривалим фрагментом композиції, витриманої в одному для всіх розділів темпі, виявляється саме середина, яка поступається розмірами першій частині і майже вдвічі коротша, аніж реприза. Закономірна "субординація" пропорцій порушена, вочевидь, на користь крайніх частин: екпозиція зростає об'ємно, повторюючи свій період (16+16), а реприза містить навіть потроєння цієї ж тематичної побудови (21+16+16). Пріоритет обрамлюючих етапів "Вальсу" - не так спеціально демонстрована у структуротворенні примха авторської фантазії, як вираження, більш імовірно, глибинного програмно-поетичного задуму. Що таїть у собі музика п'єси? Печаль і меланхолію, а ще - десь в закутках душі - тужливе й спрагле поривання. Так промовляє вона вже з перших звуків: зграйкою елегантно-ніжних і водночас питально-поривчастих ямбічних мотивів, імпульсами м'яко синкопованого супроводу, хвилястою (і - хвилюючою) лінією мелодичних підйомів і спадів та крихітними сплесками крещендо у сутінках піаніссімо. Нехай це вальс, та, либонь, танець - то лиш привід розвіяти в його п'янкому й нескінченному кружлянні сердечний смуток, щем душі. Цей настроєвий модус ще в експозиції здається гіпнотично-дієвим, і не в останню чергу завдяки
Loading...

 
 

Цікаве