WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми музичних форм: проміжні форми - Реферат

Проблеми музичних форм: проміжні форми - Реферат

нетрафаретних композиційних структур. Вдало експериментує він з малими формами, зокрема в неординарних за змістом та будовою "Казках старої бабусі" (1918, Нью-Йорк). Остання з 4-х п'єс циклу є цікавою версією форми, трактованої доволі неоднозначно - з рисами проміжної дво- і, водночас, тричастинної структури. Будову цієї п'єси складають три нерівномасштабні контрастні розділи (21+37+7): експозиція Sostenuto у розмірі 4/4 (неквадратний модулюючий період повторної будови з членуванням 11+10), II частина Pochissimo pi? animato на 12/8 (незвично трактована проста двочастинна форма - на ґрунті розширеного періоду: 15+10+12), а при закінченні - "міні-реприза" - кода Molto andante. Заключний фрагмент - тематичне відлуння експозиції, стисле відтворення її початкової фрази (звідси - ілюзія обрамлення на зразок репризної тричастинності). Чим починалася казка, тим-бо й завершилася, замикаючи оповідь, лише у тонах дещо пригаслих, понуро-небагатослівних. Цей "епілог" надто лаконічний і тонально непевний як на повноцінну репризу, а втім, і надто рельєфний мелодично, аби видатися лише кадансовим прощальним "реверансом". Причинний сенс обраної нетипової структури - в сюжетній канві мініатюри, у змісті непростому, небуденному, можливо, й не цілком "казковому". Якась непевність, лірична потривоженість учувається у ній - в деталях форми, у бітональності експозиції, в тональних блуканнях ІІчастини, в тональній суперечливості "коди". Перший розділ (21 такт) розгортає на тлі застиглого акорду замислено-ліричний монолог - наспів у дусі російської протяжної пісні. Мінорна діатоніка мелодичної фрази (h-moll на початку і gis-moll у другому реченні) та мажорне підґрунтя супроводу співіснують у часі, мов дві паралельні площини. Закінчення мелодичних реплік протяжно зависають у пустці простору - трохи самотньо, трохи печально. Та у II частині на зміну нерухомості експозиції приходить рух - безперервне заколисуюче-пульсуюче тло, наче лейтритм монотонної їзди або нескінченної дороги, що прямує вдалечінь, із вигинами й поворотами - у зблисках і тінях частих тональних переходів. Під покровом лейтритму стелиться мелодія - лірично-тужлива, з щемливо-експресивними інтонаціями висхідної септими, нони, аж доки не прорветься в закінченнях речень (від 12-го і 24-го тактів) мажорними вигуками ямбічного мотиву: "Вперед!.. туди! туди!.." І враз - різке затьмарення колориту (cis/fis), глибоке регістрове занурення: "Куди? куди?.." - понуро відлунює запитання, і глухо стукоче стривожене серце. Це - друга побудова розділу Pochissimo (12 тактів перед Molto andante). Басовий голос стишено і тягуче, в широкій ауґментації інтонує мелодичний фрагмент попереднього періоду - так, буцім це є третє його речення, й водночас уже нова, цезуровано відокремлена - внаслідок тембрового, регістрового і тонального контрасту - образно-смислова побудова. І в цьому - натяк на двочастинну структуру з похідним контрастом, не реалізовану (за браком тематичної самостійності) сповна переконливо. Двозначною є будова II частини твору, двозначно біфункціональне призначення має і репризно-кодове завершення. Останні 7 тактів - на довго витриманій гармонії субдомінанти - двоїсті ще і в тональному сенсі: ілюзія мі-мінору в надрах основної сі-мінорної тональності, виявленої нарешті чітко - після численних відхилень і модуляцій - тільки двома останніми акордами. А в плані образно-смисловому так і полишається незбагненним, що ж криється за лірично-бентежною аурою цієї мініатюри: чи то зорить у прийдешнє 1918-й рік (час написання твору і перший з довгих років закордонних мандрів С. Прокоф'єва), чи то - ретроспективно-ностальгійний погляд мандрівника, звернений до рідного краю? Бринить у музиці щось дуже лірично-сповідальне, та воно наче втаємничене від ока стороннього - під назвою "казка".
Проміжна тричастинна форма (скорочено - ПРОМ3ф) - нетипова репризно-тричастинна композиційна структура, крайні частини якої викладені як період, а середня є простою дво- або тричастинною формою. Варіанти тематичного плану форми такі: А-ВС-А, А-ВСВ-А, А-ВСD-А. ЇЇ експозиція і реприза конструюються за структурною нормою простих форм, тоді як центральна виявляє причетність до складної, здійснюючи структурну модуляцію в її напрямку. (Протилежна комбінація форм - оточення простою формою автономного у центрі музичної композиції періоду - ще не утворює структури проміжного типу, а є одним із можливих проявів структурування складної тричастинної форми).
Іноді початковий і заключний розділи ПРОМ3ф не мають чітко окресленої будови і власне структури періоду як такого, виступаючи у ролі своєрідного "вступу" і "коди" (на ідентичному матеріалі), - так виникає структурно незбалансована тричастинна форма з ефектом обрамлення ґрунтовно викладеної центральної частини (наприклад структура аВСВа у Пісні Індійського гостя з опери "Садко" М. Римського-Корсакова; малі літери у формулі-схемі позначають нерозвинені до рівня одночастинної форми = періоду побудови). Додаткове зовнішнє обрамлення ПРОМ3ф - наявність самостійного за формою вступу, відтвореного спеціально в коді даної структури (романс "Грузинська пісня" М. Балакірєва). Вступ як композиційно виділена ввідна побудова, яка не має відображення наприкінці форми, у проміжній тричастинній структурі трапляється рідко (Вальс F-dur op. 34 №3 Ф. Шопена). Натомість, кода в якості образно-смислового підсумку і навіть синтезу різних тематичних елементів проміжної форми - явище бажане і розповсюджене.
Посередині ПРОМ3ф знаходиться розгорнена і структурно завершена побудова типу "тріо" - на зразок типового для класичного варіанту складної тричастинної форми центрального фрагменту, традиційно позначуваного у нотному тексті як Trio або Minore, Maggiore. Орієнтацію на таку закономірність виявляє авторське позначення Trio у центрі проміжної тричастинної будови п'єси "Балет невылупившихся птенцов" із циклу "Картинки с выставки" М. Мусоргського. За відсутності будь-якої спеціальної вказівки щодо тріо, розпізнаємо його в рамках ПРОМ3ф за специфічними ознаками: появою нової тональності (часто й протилежного ладового забарвлення, ніж в експозиції), зміною жанрового характеру і фактури, деякою "сповільненістю" розвитку і "поміркованістю" емоційного виразу і, особливо, наявністю чіткої, внутрішньо заокругленої форми. Тріо, як своєрідний острівець посеред проміжної композиції, може бути зумисно відокремленим від оточуючих частин "рубіжними" знаками - переконливим заключним кадансом наприкінці експозиції і поверненням основної тональності із початком репризи, іноді ще й
Loading...

 
 

Цікаве